Основи біоорганічної хімії (навчальний посібник) - Г. О. Сирова - 2018
Тема
Вищі жирні кислоти. Ліпіди. Фосфоліпіди
Актуальність теми. Матеріал цієї теми є основою для розуміння будови, хімічних властивостей ліпідів, які омилюються, та їх структурних компонентів, що складають хімічну основу для вивчення структури біологічних мембран і ліпідного обміну.
Загальні цілі: вивчити будову найважливіших жирних кислот як структурних компонентів ліпідів; розглянути склад, будову фосфоліпідів, сфінгомієлінів, гліколіпідів та їх біологічну роль.
Конкретні цілі:
1. Знати склад і будову вищих жирних кислот, що входять до складу ліпідів.
2. Знати механізм реакції естерифікації та найважливіші хімічні властивості естерів (гідроліз, відновлення, взаємодія з амоніаком і амінами).
3. Знати будову, фізичні властивості, аналітичні характеристики й хімічні властивості жирів, мати уявлення про їх біологічну роль.
4. З’ясувати будову фосфоліпідів (кефаліну й лецитину) і мати уявлення про їх біологічну роль.
5. Вивчити будову восків, сфінголіпідів, гліколіпідів.
6. Знати особливості хімічної поведінки тіоефірів, утворення й властивості ефірів коферменту А.
Теоретичні питання
1. Класифікація та біологічна роль ліпідів.
2. Найважливіші жирні кислоти - структурні компоненти ліпідів.
3. Аналітична характеристика жирів: число омилення; йодне число.
4. Хімічні властивості ліпідів:
✵ гідроліз жирів:
- кислотний гідроліз;
- лужний гідроліз (омилення);
✵ окиснення жирів.
5. Склад, будова й біологічне значення восків.
6. Будова і властивості фосфоліпідів, сфінгомієлінів, гліколіпідів.
1. За хімічною структурою ліпіди є естерами вищих карбонових (жирних) кислот і спиртів (гліцерину, сфінгозину та ін.).
Розрізняють прості і складні ліпіди. Молекули простих ліпідів - це естери жирних кислот і гліцерину. До складу молекул складних ліпідів, крім того, входять залишки і інших речовин (фосфатної кислоти, вуглеводів, аміноспиртів, амінокислот тощо).
За фізіологічним значенням ліпіди поділяються на резервні і структурні. Резервні ліпіди депонуються у великих кількостях і потім витрачаються для енергетичних потреб організму. До резервних ліпідів належать ацилгліцериди. Усі інші - до структурних ліпідів. Структурні ліпіди беруть участь у будові біологічних мембран, захисних покривів рослин, комах і шкіри хребетних. Особливо багата на них нервова тканина (до 20-25 %).
Основні біологічні функції ліпідів:
1. Енергетична - характерна, в основному, для нейтральних жирів, які за хімічною структурою переважно тригліцериди.
2. Структурна - її виконують, в основному, фосфоліпіди, сфінголіпіди, які є основою структури біологічних мембран.
3. Захисна - утворюючи механічну прокладку навколо внутрішніх органів, ліпіди захищають органи від ушкодження і переохолодження (терморегуляторна функція).
Із жирів виділено близько 50 кислот із числом атомів карбону від 4 до 22. Майже всі вони містять парне число карбонових атомів і нерозгалужений карбоновий ланцюг.
Найбільш важливі жирні кислоти:
Насичені:
лауринова.................................. C11H23COOH;
міристинова................................ C13H27COOH;
пальмітинова.............................. C15H31COOH;
стеаринова................................. C17H35COOH;
Ненасичені:
лінолева..................................... C17H31COOH;
ліноленова.................................. C17H29COOH;
олеїнова..................................... C17H33COOH;
арахідонова................................ C19H31COOH.
Серед насичених жирних кислот у жирах людини переважає пальмітинова кислота (C15H31COOH), серед ненасичених - олеїнова (C17H33COOH), яка становить близько 60 % від загальної кількості жирних кислот, що входять до складу тригліцеридів жирової тканини. Наявність у ліпідах значної кількості олеїнової кислоти з низькою температурою плавлення обумовлює рідкий стан жирів тіла людини.
Такі ненасичені кислоти, як лінолева, ліноленова, є незамінними, вони надходять в організм з їжею. В організмі людини жирні кислоти також знаходяться частково у вільному стані, головним чином, у плазмі крові.
Вміст жирних кислот у тригліцеридах жирової тканини людини
Жирні кислоти |
Вміст, % |
Температура плавлення, ° С |
Насичені жирні кислоти |
||
Міристинова |
3 |
+54,4 |
Пальмітинова |
20 |
+62,8 |
Стеаринова |
5 |
+69,6 |
Ненасичені жирні кислоти |
||
Олеїнова |
55-60 |
+13,0 |
Лінолева |
10 |
-11,0 |
Арахідонова |
0,2 |
-49,5 |
Пальмітоолеїнова |
5 |
+1,0 |
3. Жири є тригліцеридами, тобто містять у молекулі три залишки вищих жирних кислот. Зазвичай жирні кислоти, що входять до складу жирів, різні. Наприклад: лінолеопальмітостеарин (1 -лінолеоїл-2-пальмітоїл-3-стеароїл-гліцерин):
Консистенція жирів залежить від будови кислот, що входять до їх складу. Тверді жири складаються переважно з гліцеридів насичених кислот, а рідкі (часто називаються оліями) містять значну кількість ненасичених кислот.
Вуглеводневі радикали насичених кислот знаходяться в енергетично найбільш вигідній зиґзаґоподібній конформації. Подвійні зв'язки в молекулах ненасичених кислот є ізольованими:
У цьому випадку зиґзаґоподібна конформація переривається плоскими ділянками (sp -гібридизація). У зв'язку з цим, може мати місце цис-транс- ізомерія.
В організмі людини нейтральні жири - основна складова частина ліпідів жирової тканини, які є найбільш енергоємними з метаболічного палива.
Нейтральні жири є змішаними тригліцеридами. Завдяки великому вмісту олеїнової кислоти при температурі тіла (близько 37 0С) вони знаходяться в рідкому стані. За рахунок окиснення жирних кислот тригліцеридів організм людини отримує значну кількість енергії, необхідної для життєдіяльності. Добова потреба в жирах дорослої людини - приблизно 70 г, що забезпечує до 30 % добової калорійності їжі (для порівняння: людина отримує за добу приблизно 500 г вуглеводів, їх калорійність становить 70 % від добової потреби).
Тригліцериди, які виконують енергетичну функцію, містять у складі своїх молекул багато атомів гідрогену, тому при їх окисненні шляхом дегідрування звільняється приблизно в 2,5 рази більше хімічної енергії (9,3 ккал/г або 38,94 кДж/г), ніж при окисненні вуглеводів (4,1 ккал/г або 17,17 кДж/г). Біологічною перевагою жирів як енергетичних джерел є також їх здатність утворювати значні енергетичні резерви у вигляді жирових включень у жировій тканині. Це створює умови тривалого енергозабезпечення організму в разі недостатнього надходження енергетично засвоюваних продуктів з їжею.
Жирнокислотний склад деяких природних жирів і рідких олій (Н.А.Тюкавкіна, 1989)
Жир, масло (олія) |
Жирні кислоти,% |
Температура плавлення, 0 С |
Йодне число |
|
насичені |
ненасичені |
|||
Тваринні жири |
||||
Свинячий жир |
48 |
52 |
22-32 |
53-75 |
Вершкове масло |
60 |
40 |
18-23 |
24-32 |
Трісковий жир |
16 |
84 |
-15-30 |
150-175 |
Рослинні жири |
||||
Соняшникова олія |
8-10 |
90-92 |
-16-18 |
119-140 |
Оливова олія |
8-14 |
86-92 |
-2-6 |
80-88 |
Лняна олія |
8-10 |
90-92 |
-18-27 |
174-184 |
Аналітичними характеристиками жирів є число омилення та йодне число.
Число омилення - це кількість міліграмів гідроксиду калію, необхідна для омилення 1г жиру. В основі визначення лежить реакція:
Розрахунок теоретичного значення числа омилення:
М (олеїноїлпальмітоїлстеароїлгліцерину): (C55H104O6) = 857 г/моль,
m (KOH), затраченого на омилення 3 моль жиру; дорівнює 168 г.
Відповідно до рівняння реакції число омилення дорівнює: 168-1/857=196 мг. Число омилення дає можливість визначити молекулярність вищих карбонових кислот, що входять до складу жиру. Малі значення числа омилення вказують на присутність більш високомолекулярних кислот, великі - низькомолекулярних.
Йодне число - кількість грам йоду, що приєднує за допомогою подвійних зв'язків 100 г жиру. Цей показник є мірою визначення вмісту ненасичених жирних кислот (кратних зв'язків).
Значення йодного числа дає можливість судити про агрегатний стан жиру. Якщо йодне число менше 70, то жир твердий, якщо більше 70 - рідкий, тобто олія.
Прикладами твердих жирів служать баранячий та яловичий жир. З підвищенням вмісту ненасичених жирних кислот температура плавлення тваринних жирів знижується, вони стають більш легкоплавкими (свиняче сало, вершкове масло). Рослинні жири, які містять залишки в основному ненасичених жирних кислот, частіше бувають рідкими - соняшникова, лняна та ін. При цьому деякі тваринні жири мають рідку консистенцію (риб'ячий жир); відомі також тверді рослинні жири (наприклад, кокосове масло).
4. Жири як представники естерів здатні гідролізуватися. Гідроліз може бути кислотним і лужним.
Кислотний гідроліз призводить до утворення гліцерину і вищих жирних кислот. У живих організмах відбувається кислотний гідроліз за участю ферментів - ліпаз:
У результаті утворюється гліцерин та солі жирних кислот - мила. Реакція омилення необоротна і так само протікає в організмі.
Одним з найважливіших перетворень жирів є β-окиснення.
У зв'язку з тим, що кінцевим продуктом β-окиснення є ацетил-КоА, що містить 2 карбонових атоми, до складу природних ліпідів входять тільки вищі карбонові кислоти з парним числом атомів карбону.
5. Воски - це складні суміші естерів вищих одноосновних первинних аліфатичних спиртів (молекули яких містять парне число атомів карбону) з вищими (особливо ненасиченими) жирними кислотами. Естери восків омиленню піддаються важче. Вони також гірше розчиняються у звичайних розчинниках для жирів. У воді воски нерозчинні. Вони бувають як тваринного, так і рослинного походження. Прикладом тваринних восків служить бджолиний віск, що містить спирти С24-С34, естерифіковані вищими кислотами (наприклад, мірициловий естер пальмітинової кислоти С15Н31СООС31Н63), вуглеводні (12-17 %), церотинову кислоту (С25Н51СООН) та ін.). Китайський віск (продукт виділення кошенільних комах) містить поряд з іншими естерами цериловий ефір церотинової кислоти С25Н51СООС26Н53.
До складу восків входять естери жирних кислот і спиртів з довгим ланцюгом. Наприклад, цетилпальмітат, естер цетилового спирту СН3(СН2)14СН2ОН і пальмітинової кислоти, відомий під назвою спермацетового воску, що виділяється з порожнин голови кашалота.
Вищевказані воски застосовуються в фармації, дерматології і косметології для виготовлення мазей і кремів.
Подібне застосування має ланолін - складна суміш естерів аліфатичних, стероїдних і тритерпеноїдних спиртів з різними жирними кислотами. Він виготовляється з овечої вовни.
Рослинний віск являє собою складну суміш органічних сполук з великою молекулярною масою. У рослин вони виконують захисну роль, покриваючи тонким восковим шаром листя, плоди і цим самим оберігаючи від ураження і від проникнення вологи. Серед рослинних восків промислове значення мають воски, що покривають листя пальм (карнаубський віск), воски листя рису і соняшнику.
6. Родоначальником фосфоліпідів є фосфатидна кислота. Естери фосфатидної кислоти з аміноспиртами називаються фосфатидами, вони належать до групи полярних ліпідів.
Кефалін і лецитин - незамінні компоненти нервових клітин. Вони разом з деякими білками дають білковоліпідні комплекси - ліпопротеїди, що є компонентами клітинних мембран. На фосфатиди багаті печінка, серцевий м'яз, еритроцити. Фосфатиди присутні в таких продуктах, як яєчний жовток, соєві боби. Їх недолік породжує малокрів'я, захворювання нервової системи тощо. Присутність фосфатидів у складі клітинних мембран надає їм буферні властивості.
Фізіологічне значення рН забезпечує їхнє знаходження як в іонізованій, так і неіонізованій формах, що відповідає досить стійкій буферній системі. Таким чином, сама стінка клітини служить важливим чинником підтримання сталості рН внутрішнього середовища клітини. Особливо важлива її роль у сумарній дії буферних систем крові в процесі підтримання сталого рН внутрішнього середовища еритроцитів.
Нижче розглянемо приклад гідролізу кефаліну й лецитину, що містять залишки міристинової і лінолевої кислот:
Найбільш поширеними сфінголіпідами є сфінгомієліни. Вони знаходяться в мембранах рослинних і тваринних клітин. Особливо багата на них нервова тканина. Під час гідролізу молекули сфінгомієліну утворюється одна молекула двоатомного ненасиченого аміноспирту - сфінгозину, одна молекула жирної кислоти (пальмітинової, стеаринової, лігноцеринової або нервонової), молекула холіну і фосфатної кислоти:
Гліколіпіди - це складні ліпіди, що містять залишки вуглеводів, частіше D-галактози. Найбільш розповсюджені цереброзиди і гангліозиди. Вони мають важливе біологічне значення у зв'язку з їх структурною роллю як компонентів мембран нейронів. Крім того, існує ряд спадкових захворювань з важкими нервово-психічними порушеннями, які пов'язані з генетичними дефектами метаболізму глікосфінголіпідів.
Молекула цереброзиду складається із залишків сфінгозину, лігноцеринової або нервонової кислот і залишку гексози (глюкози і галактози). Містяться цереброзиди в білій речовині мозку, оболонках нервових клітин:
Гангліозиди від цереброзидів відрізняються тим, що замість моносахаридів вони містять олігосахариди (наприклад, лактозу) і присутні в сірій речовині головного мозку:
Ізопреноїди, простогландини та жиророзчинні вітаміни належать до найважливіших ліпідів, які неомиляються.
Ізопреноїди побудовані із залишків спряженого дієну ізопрену. Найбільш поширеним ізопреноїдом є натуральний каучук.
До біологічно важливих ізопреноїдів належать терпени, каротиноїди та стероїди. Терпеїн-ізопреноїди, які містять два і більше ізопренових фрагменти, мають загальну формулу (С5Н8)П. За будовою вуглеводневого кістяка терпени поділяються на ациклічні (аліфатичні) та циклічні.
Гераніол і нерол - спирти-терпеноїди, що містяться у квітках пеларгонії та троянди. У результаті їх окиснення утворюються альдегіди - цитраль А і цитраль Б, відповідно. Гераніол і цитраль належать до феромонів.
Феромони - летючі сполуки, які впливають на поведінку живих організмів. Вони викликають почуття страху, тривоги, статевого потягу. Прикладом такого «хімічного спілкування» є виділення робочими бджолами гераніолу і цитралю з метою залучення інших бджіл до знайдених джерел їжі. Такі феромони називають атрактантами (attraho (лат.) - притягувати). Феромони, які відлякують інші живі організми, називаються репелентами (repello (лат.) - відлякувати). Так, для деяких комах репелентом є цитраль. Не всі феромони є терпенами: у робочої бджоли є феромон тривоги - ізоаліловий естер оцтової кислоти:
Кусаючи, бджола виділяє цей феромон, який спонукає інших бджіл робити те ж саме.
Виконайте завдання та перевірте правильність їх розв’язання за еталонами відповідей
Завдання № 1
1. Кефалін входить до складу біологічних мембран. До яких складних ліпідів належить кефалін?
А. Гліколіпіди. В. Фосфоліпіди. С. Сфінголіпіди. D. Ліпопротєїди.
Завдання № 2
2. У яких тканинах організму людини є найбільше структурних ліпідів?
А. Нервова тканина. В. М'язова тканина.
С. Епітеліальна тканина. D. Сполучна тканина.
Завдання № 3
3. Який рідкий жир застосовується в медичній практиці для розчинення лікарського препарату камфори під час підшкірних ін'єкцій?
А. Оливкова олія. В. Соняшникова олія. С. Масло м'яти. D. Лняна олія.
Еталони відповідей: 1-В; 2-D; 3-D.