Підручник - БІОЛОГІЧНА ХІМІЯ - Губський Ю.І. - 2000

ПЕРЕДМОВА

Біологічна хімія, або біохімія — фундаментальна біомедична наука та навчальна дисципліна, що вивчає хімічний склад живих організмів та хімічні перетворення, яким підлягають молекули, що входять до їх складу.

Розвиток усього комплексу наук про живу природу протягом ХХ сторіччя відзначався зростанням значення молекулярного рівня мислення, концептуальних підходів та методів дослідження. Стає все більш зрозумілим, що тільки шляхом розкриття хімічних, фізико-хімічних, молекулярних та субмолекулярних закономірностей функціонування живих систем можливе опанування внутрішніми механізмами патогенезу найважливіших хвороб людини — онкологічних, серцево-судинних, вірусних, генетичних, нейропсихічних захворювань, імунодефіцитів, розшифровка механізмів старіння, що визначають тривалість життя Homo sapiens як біологічного виду. Відповідно до цього фундаментального твердження, сучасна біохімія та її відгалуження—молекулярна біологія та біотехнологія—все в більшій мірі стають основою теоретичної медицини, впливаючи на напрямки розвитку й інших медико-біологічних наук, зокрема фізіології, морфології, імунології, мікробіології, вірусології, екології тощо.

У вищих медичних навчальних закладах України біохімія традиційно викладається протягом третього-четвертого семестрів і складає, поряд з іншими медико-біологічними дисциплінами, підвалини для подальшого вивчення загальної патології та клінічних предметів, формування наукового світогляду лікаря. У зв’язку з цим, курс біохімії, який вивчається студентами медичних університетів або відповідних факультетів загальноосвітніх університетів, повинен містити наукові відомості, що стосуються насамперед біохімічних процесів, які відбуваються в організмі здорової та хворої людини, і засвоєння яких є необхідною передумовою для оволодіння знаннями про молекулярні механізми як фізіологічних функцій, так і розвитку патологічних процесів. Крім того, значення глибокого розуміння закономірностей перебігу біохімічних процесів в організмі людини постійно зростає у зв’язку з тією обставиною, що біохімічні, молекулярно-біологічні підходи та методи посідають все важливіше місце в діагностичному процесі, контролі за перебігом хвороби та ефективністю лікування.

Вивчення в курсі біохімії молекулярної організації клітини, зокрема біологічних мембран, ядерного генетичного апарату, рибосомальної системи білкового синтезу, механізмів регуляції біохімічних реакцій, які лежать у підґрунті фізіологічних функцій організму людини і вищих тварин в нормі та за умов патології, має принципове значення також для розробки засобів та методів фармакологічної корекції порушених метаболічних процесів. Визначним досягненням біохімічної фармакології стало створення високоефективних кардіотропних, нейротропних, протизапальних, протипухлинних, протиінфекційних засобів. Так, наприклад, розв’язання молекулярних і клітинних основ впливу нейромедіаторів і фізіологічно активних сполук з психоактивними властивостями на біохімічні процеси в нейронах головного мозку, дослідження молекулярної біології мембранних рецепторів для біогенних амінів та нейропептидів створило наукові засади для можливостей спрямованого синтезу психотропних препаратів. Виходячи із зазначеного, вивчення біологічної хімії є особливо важливим для подальшого засвоєння студентами загальної та клінічної фармакології (медичні факультети), фармацевтичної хімії, фармакотерапії та клінічної фармації (фармацевтичні факультети).

Кінець XX сторіччя позначився новою хвилею інфекційних хвороб, особливо вірусного походження. За оцінками багатьох вчених, справжньою загрозою існуванню людини стало розповсюдження вірусу СНІДу, що поставило принципово нові наукові проблеми перед біохімією мікроорганізмів, медичною мікробіологією. Вивчення молекулярної біології і генетики мікроорганізмів, особливостей будови та біосинтезу вірусних та бактеріальних ДНК та РНК, розробки в галузі технології рекомбінантних ДНК стають все більш актуальними завданнями біохімічної науки, що повинно знайти своє відображення у відповідних навчальних програмах.

Таким чином, викладання біохімії у вищих навчальних закладах медичного профілю потребує ретельного відбору із загального великого обсягу сучасної наукової інформації про біохімічні закономірності в живих організмах різного еволюційного рівня саме тих відомостей, що становлять предмет медичної біохімії. Разом з тим, автор вважає, що, незважаючи на професійну спрямованість та певну профілізацію навчального матеріалу, що викладається, курс біохімії в системі вищих медичних закладів повинен обов’язково зберігати характер фундаментальної біологічної дисципліни, яка забезпечує базову університетську освіту майбутнього фахівця. Тому основа структури підручника — викладення сучасного стану питань, що стосуються будови, біологічних функцій та біосинтезу основних класів біомакромолекул — білків та нуклеїнових кислот, основ ензимології, біоенергетики, мембранології, молекулярної генетики, механізмів та взаємозв’язку обміну різних класів біомолекул, закономірностей їх регуляції фізіологічно активними сполуками—внутрішньоклітинними месенджерами та гормонами, багато з яких застосовуються в сучасній клінічній практиці як ефективні лікарські засоби нового покоління (інсуліни, стероїди, інтерферони, імуномодулятори тощо).

Біохімія разом із молекулярною біологією є однією з найбільш розвинених природничих наук сучасності і тому вирішення зазначеного двоєдиного дидактичного завдання можливе лише за умов ретельного критичного відбору та логічного структурування навчального матеріалу. Сприяє викладанню основних теоретичних закономірностей біохімії протягом двох семестрів, що відводяться на цей курс у вищих навчальних закладах, вивчення біохімічної статики та сучасних уявлень про структуру біомолекул в курсі біоорганічної хімії, який у більшості медичних університетів передує вивченню біохімії та закінчується контрольним іспитом у другому навчальному семестрі (див.: Біоорганічна хімія: Навчальний посібник/ Ю.І. Губський та співавт. - К.: Вища школа, 1997). Розвиток елементів патобіохімії, шо включені в матеріал підручника, доцільно повторно та на більш високому науковому і методичному рівнях здійснювати в окремому навчальному курсі — клінічної біохімії, яку на медичних факультетах доцільно викладати на п’ятому-шостому курсах, тобто після завершення вивчення основних клінічних дисциплін терапевтичного та хірургічного циклів.

В основу підручника, що пропонується, покладено багаторічний досвід викладання на кафедрі біоорганічної та біологічної хімії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Пропонується принципово новий тип підручника для вищих медичних навчальних закладів, і всі зауваження та пропозиції для його удосконалення будуть сприйняті з вдячністю. Автор висловлює глибоку подяку педагогічному колективу кафедри за участь в обговоренні та формулюванні концептуальних засад викладання біохімії в системі вищої медичної освіти.