Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004
Спеціальна частина
Фенольні сполуки
Лікарські рослини та сировина, які містять нафтохінони
ЛИСТЯ ГОРІХА — FOLIA JVGLANDIS
Горіх волоський — Juglans regia L., род. горіхові — Juglandaceae
Орех грецкий; назва походить від juppiter — Юпітер; латин. glans — жолудь, regius, -a, -um — царський.
Рослина. Високе, заввишки до 35 м, дерево з розлогою кроною і товстим гіллястим стовбуром, вкритим сірою корою. Листки чергові, великі, непарноперисті, з трьома - п’ятьма парами листочків. Листочки видовжено-яйцеподібні, загострені, зверху — голі, зісподу — опушені Квітки одностатеві, одиночні або зібрані по 2-3. Плід — несправжня кістянка. Цвіте у квітні-травні, плоди достигають у вересні.
Поширення. У дикому стані росте на Кавказі і в Середній Азії, в горах Малої Азії. На території України розводять як плодове дерево.
Заготівля. Заготовляють листочки в травні-червні, відщипуючи їх від черешка в суху погоду. Сушать у тіні, розстилаючи тонким шаром і час від часу перегортаючи.
Хімічний склад сировини. Листки містять юглон і гідроюглон, їх глікозиди, флавоноїди, дубильні речовини, каротин, мікроелементи (Fe, Со, К, Mn).
Вільні нафтохінони, їх ди-, три- і хетрамери входять до складу ядрової деревини.
Юглон
Ядро горіха містить багато поживних речовин (50—80 % жирної олії, 10-20 % білка, 15-20 % вуглеводів), є сировиною для одержання жирної олії.
Біологічна дія та застосування. Настойка з листків горіха діє як в’яжучий, протизапальний, ранозагоювальний засіб. Настій використовують зовнішньо для полоскань при ангінах, стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, кандидозах та внутрішньо при атеросклерозі, гастритах, проносах, як допоміжний засіб при цукровому діабеті. Олія волоського горіха виявляє протисклеротичну дію.
У гомеопатії використовуються листки і зелені недозрілі плоди при висипаннях на шкірі, екземах на голові, руках і гомілках.
ТРАВА РОСИЧКИ — HERBA DROSERAE
Росичка круглолиста — Drósera rotundifólia L., род. росичкові — Droseraceae
Росянка круглолистная; назва походить від грецьк. droseros — росистий (за блискучі, схожі на росу краплини секрету на листках).
Рослина багаторічна трав’яниста комахоїдна. Стебло квітконосне, прямостояче, заввишки 10-25 см, безлисте, у кілька разів довше за листки. Листки в прикореневій розетці з довгими черешками і круглою пластинкою, зверху і з країв вкриті головчастими червоними волосками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, п’ятипелюсткові, білі, зібрані в однобічні китицеподібні завійці. Плід — коробочка.
Поширення. Росте в північній частині України на торфових болотах.
Заготівля. Заготовляють траву в період цвітіння, використовують свіжою або сушать у затінку чи в сушарках при температурі до 40 °С.
Хімічний склад сировини. Трава містить нафтохінони — дрозерон, плюмбагон; флавоноїди — кверцетин, гіперозид, мірицетин, кемпферол; ферменти, дубильні речовини, кислоти, солі Fe, Mg, Р, Mn, Si, Ca.
Дрозерон
Плюмбагон
Біологічна дія та застосування. Антибактеріальний засіб проти стрептококів, стафілококів, збудників туберкульозу, ефективний протиспастичний та відхаркувальний засіб при застудах: коклюші, фарингітах, ларингітах, бронхітах, бронхіальній астмі. Екстракт росички входить до складу крапель від кашлю евкабал. Свіжий сік використовують для лікування бородавок, мозолів і затверділостей шкіри, мікозів.
У гомеопатії застосовується свіжа рослина, зібрана на початку цвітіння, при захворюваннях ВДШ: коклюші, спастичному кашлі, туберкульозі.