Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які містять сесквітерпеноїди

СУПЛІДДЯ ХМЕЛЮ —STROBILI LUPULI

Хміль звичайний — Humulus lupulus L., род. коноплеві — Саnnabaceae

Хмель обыкновенный; назва походить від humulus — середньовічна латинізована назва хмелю, латин. lupulus походить від італ. lupullo — назва хмелю.

Рослина. Багаторічна трав’яниста ліана. Стебло витке, гранчасте, завдовжки 3-6 м. Листки черешкові, супротивні, округлі або яйцеподібні, зверху темно-зелені, шорсткі, з жовтими залозками; нижні листки три — п’ятилопатеві. Квітки одностатеві, дводомні, в дихазіях, зібрані в колосоподібні суцвіття. Жіночі квітки окремі або у шишкоподібних сережках. які розростаються у супліддя. Шишки продовгувато-еліптичні, одиночні або по декілька на тонкій плодоніжці, з розкритими лусочками, які прикріплюються до твердого стрижня, з плодами або без них. Лусочки з внутрішнього боку містять дрібні залозки.

Поширення. Росте по всій території України. Зустрічається в Європі, на Кавказі, частково у Сибіру і Середній Азії у вологих місцях, чагарниках, по берегах річок. Культивується.

Заготівля. Жіночі суцвіття, «шишки», зривають разом з плодоніжками у кінці літа, до повного дозрівання, коли вони набувають зеленкувато- жовтого забарвлення, щоб при збиранні не відпали залозисті лусочки, і швидко сушать у затінку.

Хімічний склад сировини. Шишки містять ефірну олію (1,0-3,0 %), до складу якої входять гумулен (до 50 %), мірцен (до 25 %), фарнезен, ß-каріофілен. Компонентами гіркої смоли (11-20 %) є а- та ß-хмільові кислоти — похідні флороглюцину: гумулон, когумулон, аллупулон, лупулон, колупулон та ін Серед інших фенольних сполук — кумарини, флавоноїди, катехіни, дубильні речовини. Окрім цього є вітаміни групи В, аскорбінова кислота, токофероли та речовини, що діють як естрогенні гормони. Заспокійливу дію віднocять на рахунок нещодавно відкритої сполуки 2-метил-3-бутен-2-ола.

R = ОН; R₁ = СН₂СН(СН₃)₂ — Гумулон

R = СН₂СН = С(СН₃)₂; R₁ = СН₂СН (СН₃)₂ — Лупулон

R = ОН; R₁ = СН(СН₃)₂ — Когумулон

R = СН₂СН = С(СН₃)₂; R₁ = СН (СН₃)₂ — Колупулон

Біологічна дія та застосування. Сировина входить до складу седативних зборів. Екстракт є компонентом комплексного препарату уролесан, який застосовується як спазмолітичний та сечогінний засіб при нирковокам’яній хворобі. Ефірна олія входить до складу седативних препаратів валокордін, корвалдін.

У гомеопатії застосовуються суцвіття хмелю під назвою Lupulinum як заспокійливий засіб, особливо при шлункових захворюваннях нервової природи. Часто застосовують у комбінації з іншими рослинами (наприклад, ячменем).

БРУНЬКИ БЕРЕЗИ — GEMMAE BETULAE

ЛИСТЯ БЕРЕЗИ — FOLIA BETULAE

Береза повисла — Betula pendula Roth. (береза бородавчаста — Betula verrucosa Ehrh.), береза пухнаста — Betula pubescens Ehrh., род. березові — Betutaceae

Береза повислая (береза бородавчатая), береза пушистая; латинізована назва походить від кельт, betu — береза і латин. prendulus, -а — повисла, verrucosa — бородавчаста.

Рослина. Однодомне дерево заввишки 10-20 м. Крона ажурна, з пониклими гілками. Молоді пагони голі, з полиском, червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавочками. Бруньки подовжено-конічної форми, загострені, завдовжки до 7, завширшки до 3 мм, голі, вкриті по краях черепицеподібними лусочками. Колір брунатний, бурий. Запах бальзамічний, посилюється при розтиранні. Листки чергові, довгочерешкові, трикутно-ромбічні, двопилчасті, з клиновидною основою, голі. Квітки — в одностатевих сережках.

Поширення. Росте у лісових та лісостепових районах, по долинах річок. Розводять у садах та парках.

Заготівля. Бруньки заготовляють рано навесні, в період набубнявіння. Листки — у квітні-травні, коли вони запашні і клейкі. Бруньки, що розкрилися, і старі листки втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листки на відкритому повітрі під наметом або на горищах.

Хімічний склад сировини. Бруньки та листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову та нікотинову кислоти. До складу ефірної олії входять бетулен, каріофілен, а- і ß-бетуленол, їх ефіри з оцтовою кислотою. Знайдені також тритерпеноїди дамаранового типу і пентациклічні лупанового типу — похідні бетулінової кислоти; флавоноїди, каротин.

У березовому соку є сахара до 2 %, дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, солі заліза, кальцію і магнію.

а-Бетуленол

Каріофілен

Біологічна дія та застосування. Препарати берези проявляють сечогінні, жовчогінні, спазмолітичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, глистогінні та протипаразитарні властивості. Сировина застосовується у вигляді настою, настойки, входить до комплексного препарату пропобесан.

БРУНЬКИ ТОПОЛІ — GEMMAE POPULІ

Тополя чорна — Pоpulus nigra L., род. вербові — Salicaceae

Тополь черный; populus — латинізована назва тополі від рорullaris — народний, корисний народу; латин. niger, gra— чорний.

Рослина. Листопадне дводомне дерево заввишки до 30 м, з розлогою кроною. Кора стовбура товста, темно-сіра, кора гілок попелясто-сіра. Бруньки довгасто-яйцеподібні, загострені, лускаті, смолисто-липкі, ароматні, голі, клейкі; запах своєрідний, смолисто-бальзамічний. Листки довгочерешкові, майже трикутні, загострені, гладенькі, блискучі, зелені. Квітки дрібні, з приквітками, одностатеві, зібрані в довгі циліндричні сережки.

Поширення. По всій території України, крім Карпат, по долинах і берегах річок, у заплавах, по берегах стариць і озер. Культивують як декоративну рослину.

Заготівля. Збирають листкові бруньки ледь вони набубнявіли, але ще не розпустилися, відламуючи їх від гілок. Сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні, розкладаючи шаром 2—3 см на тканині або папері та час від часу перегортаючи.

Хімічний склад сировини. Ефірна олія (0,7%), у складі якої є гумулен, а-каріофілен, цинеол. Бруньки тополі чорної містять сесквітерпеноїди, фенологлюкозиди (саліцин і популін), 8% флавоноїдів (апігенін, галангін, генкванін, 3-метиловий ефір галангіну, ізальпінін, кверцетин, кемпферол, рамнетин, ізорамнетин), органічні кислоти (бензойна, корична, галова, кавова, ферулова і яблучна), вітамін С. смоли, жирна олія та ін.

Біологічна дія та застосування. Препарати тополі мають діуретичні, антисептичні, потогінні властивості. При зовнішньому застосуванні виявляють протизапальну, антимікробну, кровоспинну та легку анестезуючу дію. Препарати з тополиних бруньок (мазь, настій на олії, рідше — настойку) використовують для лікування ран, виразок, опіків, порізів, дерматиту, трихомонадного кольпіту. Входить до складу комплексного препарату пропобесан.

КОРЕНЕВИЩА АЇРУ — RHIZOMATA CALAMI

Аїр тростинний (лепехa звичайна) —Acorus calamus L., род. ароїдні — Araceae

Аир обыкновенный (аир тростниковый, а. болотный); латинізована назва походить від грецьк. akóros — назва рослини з запашним коренем і kalamos — очерет.

Рослина багаторічна трав’яниста. Кореневище товсте, циліндричне, звивисте, жовто-зелене, вкрите зверху по спіралі темними широкими листковими рубцями, зісподу з численними тонкими корінцями, розташоване горизонтально, майже на поверхні.

Стебло прямостояче, нерозгалужене, сплющене, з одного боку жолобкувате, з другого — гостро-ребристе, заввишки до 120 см. Листки мечовидні, квітки дрібні, зелено-жовті, зібрані в початок. Плід — шкіряста червона ягода.

Поширення. Росте майже по всій території України по берегах річок і водоймищ, на болотах і болотистих луках, балках.

Заготівля. Збирають кореневища аїру восени (у вересні-жовтні), коли рівень води в ставках і озерах знижується, і аж до заморозків.

Витягують на берег вилами, лопатами, граблями, потім миють, пров’ялюють на відкритому повітрі, розрізають на шматки завдовжки 15-20 см і сушать у сушарках при температурі 25-30 °С. При вищій температурі ефірні олії, яких багато в сировині, звітрюються i цінність її знижується.

Хімічний склад сировини. Кореневища містять ефірну олію (до 5 %). Склад ефірних олій дуже мінливий і залежить від походження і хемотипу лепехи. До ефірної олії аїру, що заготовляють в Україні, входять моно- і сесквітерпеноїди: а-пінен, а-камфен, камфора, спирти борнеол, евгенол, метилевгенол, циклічні сесквітерпени: елемол, ß-елемен, а-камфен, акорон. На біологічну дію мають вплив гіркий глікозид акорин, фенольні сполуки (азарон), аскорбінова кислота, дубильні речовини.

Елемол

Біологічна дія та застосування. Аїр виявляє тонізуючі, протизапальні, знеболюючі, відхаркувальні, жовчогінні, антибактеріальні та дезинфікуючі властивості. Внутрішньо його препарати призначають при неспецифічних порушеннях травного тракту як загальнозміцнюючий засіб, зовнішньо — при стоматитах, для промивання гнійних ран і виразок, спринцювань при кольпітах, для посилення росту волосся.

Лікарські форми: настій сухих кореневищ, настойка, оліметин, пoліфітол — спазмолітична, жовчогінна, сечогінна, протизапальна дія, вікалін, вікаїр, гербогастрин — препарати для лікування виразкової хвороби.