Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004
Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які містять трициклічні сесквітерпеноїди
ТРАВА БАГНА ЗВИЧАЙНОГО — HERBA LEDI PALUSTRIS
Багно звичайне — Ledum palustre L., род. вересові — Ericaceae
Багульник болотный; ledum від грецьк. ledoa — назва смолянистої рослини і від латин. palustris, -е — болотний.
Рослина. Вічнозелений розгалужений кущ заввишки 50-120 см. Молоді гілки рудуватоповстистоопушені. Листки чергові, шкірясті, короткочерешкові, прості, лінійновидовжені, завдовжки до 5 см, цілокраї, із загорненими донизу краями; зверху темно-зелені, блискучі, голі, зісподу вкриті густим опушенням. Квітки двостатеві, правильні, білі або жовтувато- білі, у верхівкових зонтикоподібних щитках, на довгих тонких іржаво-білоповстяних клейких квітконіжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Рослина має різкий, специфічний запах.
Поширення. Зустрічається на Поліссі, у Прикарпатті, Карпатах, у сирих і заболочених соснових або дубових лісах, на торф’яних болотах.
Заготівля. Збирають однорічні пагони під час дозрівання плодів. Сушать під наметом або у сушарках при температурі 30 °С. Рослина токсична.
Хімічний склад сировини. Трава містить до 2,5 % ефірної олії, яка має густу консистенцію, зелений колір, різкий неприємний запах. На холоді з неї випадає стеароптен. Олія складається на 25 % із сесквітерпенових спиртів, на 60 % з аліфатичного терпену мірцену та складної суміші інших терпеноїдів. Сесквітерпеновими спиртами є ледол та палюстрол — насичені трициклічні сполуки, які мають у своєму складі азуленовий скелет. У листках, крім ефірної олії, знайдено дитерпени (андромедотоксин), тритерпени (тараксастерол), фенологлікозид арбутин, флавоноїди, дубильні речовини.
Ледол
Біологічна дія та застосування. Настій виявляє спазмолітичні, відхаркувальні, потогінні, сечогінні, дезинфікуючі та наркотичні властивості; розширює судини і знижує кров’яний тиск. З трави виробляють препарат ледин протикашлевої дії.
У гомеопатії використовується вся рослина, зібрана під час цвітіння, при колотих забруднених ранах для попередження сепсису, гострому та хронічному ревматизмі, коклюші, гострому та хронічному бронхіті, екземах та фурункулах.