Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Ефірні олії
Лікарські рослини та сировина, які містять тетрациклічні сапоніни типу дамарану

КОРЕНІ ЖЕНЬШЕНЯ — RADICES GINSENG

Женьшень — Panax ginseng С. A. Mey. род. аралієві — Araliaceae

Женьшень; назва походить від латинізованого слова panacea — засіб від усіх хвороб, або Panax — за ім’ям Панацеї, дочки бога-лікаря Аскленія.

Рослина багаторічна (живе до 50 років), трав’яниста, заввишки 30-70 см. Корінь стрижневий, завдовжки до 20-25 і діаметром 2-2,5 см, з двома — шістьма розгалуженнями, жовтуватий або білуватий, циліндрично-довгастий, соковитий, формою іноді нагадує фігуру людини. У верхній частині кореня є невеличке поперечнозморшкувате утворення («шийка»), на верхівці якого щорічно закладається одна, рідше — дві-три зимуючі бруньки. Шийка з кільчастими рубцями від стебел, що щорічно відмирають. На верхівці кореневище розширене («голівка») та має бруньку. Головний стрижневий корінь товстий (0,7-3,5 см у діаметрі), веретеноподібної форми, поздовжньотріщинуватий, з кільчастими поперечними потовщеннями у верхній частині. Колір кореня жовтувато-білий зовні та майже білий на зламі. Стебло пряме, тонке, несе на верхівці кільця листків. Листки довгочерешкові, пальчастоп’ятискладні, на черешках еліптичні, гострокінцеві, з клиноподібною основою. Стебла і черешки листків з фіолетово-червоним відтінком. Квітки малопомітні, п’ятичленні, віночок білий або зеленкуватий, п'ятипелюстковий. Плід — яскраво-червона, злегка сплюснута м’ясиста кістянка з двома-трьома кісточками.

Поширення. Раніше ріс у великій кількості у Приморському та на півдні Хабаровського краю, у Китаї. Кореї. Маньчжурії, тепер зустрічається рідко, тільки в глухих гірських кедрових лісах, куди проникає розсіяне сонячне світло і грунт вологий та радіоактивний; не любить яскравого сонця. Зустрічається поодинці або невеликими купками по три — п’ять рослин. Культивується в Україні. Промислові плантації є на Далекому Сході.

Заготівля. Корені диких рослин збирають професійні заготівельники. Роблять вони це. коли достигають плоди і рослина стає добре помітною. Плоди зрізають і висівають у лунки. Корінь викопують, обережно, за допомогою кістяної лопатки, відділяють від стебел, очищають від землі, пакують у коробочку з кори, пересипаючи вологою землею, і здають на заготівельний пункт у свіжому вигляді. Пошкоджені корені легко загнивають, і, щоб запобігти цьому, їх консервують: проварюють і сушать. Крохмаль клейстеризується, корінь стає подібним до рога і набуває червоного кольору (червоний женьшень).

Корені культурного женьшеня заготовляють віком 4-6 років, на цей час вони досягають ваги 50-160 г. Кореню, що росте у природних умовах, мало б бути 40-45 років. Заготівлю звичайно проводять у вересні-жовтні. Корені викопують вилами і, щоб запобігти загниванню, одразу ж сортують, миють і кладуть у сушарки.

Хімічний склад сировини. Корені містять складну суміш більш як 20 сапонінів, які називають панаксозидами, або гінсенозидами. Основу складають специфічні тетрациклічні сапоніни дамаранового типу, агліконами яких є панаксадіол (3,12-діол) та панаксатріол (3,6,12-тріол), є пентациклічні сапоніни (олеанолова кислота). Глікозиди містять від 3 до 6 цукрових залишків. Терапевтичний ефект женьшеня розширюють специфічні оліго- та полісахариди, а також ацетиленові сполуки; містяться у ньому ефірна олія (0,05 %), вітаміни С, В₁, В₂ та інші. Стерини, жирні кислоти тощо.

Біологічна дія та застосування. Препарати женьшеня ефективні при фізичному та розумовому втомленні, зниженій працездатності, особливо після тривалих захворювань, при діабеті, хронічному гіпо- та анацидному гастриті; вони підвищують загальну опірність організму до захворювань та несприятливого впливу зовнішнього середовища. Випускають настойку женьшеня. Настойка, сухий та рідкий екстракти входять до складу препарату йохімбе-гармонія і комплексних імпортній ліків тонізуючої дії.

Лікарські рослини та сировина, які містять тетрациклічні сапоніни типу циклоартану

ТРАВА АСТРАГАЛУ ШЕРСТИСТОКВІТКОВОГО — HERBA ASTRAGALI DASYANTHI

Астрагал шерстистоквітковий — Astragólus dasyаnthus Pall., род. бобові — Fabaceae Астрагал густоцветковый (а. шерстистоцветковый); Astragalus — назва бобової рослини у Діоскорида (від грецьк. astragalos — гральна кістка з баранячих кісток, що формою нагадує зерно), dasyanthus — густоквітковий (від грецьк. dasys — густий та anthos — квітка).

Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки до 40 см. Стебло волохате, опушене білими волосками. Листки завдовжки 12-20 см, непарнопірчасті, на коротких черешках, з великими білуватими плівчастими приписниками. Листочків 12-14 пар, усі вони довгасто-еліптичні, сірувато-зелені, з обох боків густо опушені білуватими волосками. Квітки по 10-20 в щільних головчастих китицях, квітконос коротший за листки. Квітки жовті, неправильні, метеликові. Віночок густоопушений. Плід — біб.

Поширення. Рослина зустрічається у степовій зоні на території України, Молдови, Передкавказзя. по течії Дніпра, у Волзько-Донському басейні та Причорномор’ї.

Заготівля. Збирають траву у період цвітіння. Стебла зрізають не нижче як за 10 см від землі. Сушать на відкритому повітрі. Не допускається до заготівлі зовні схожий вид — астрагал пухнасто-квітковий.

Хімічний склад сировини. Трава містить дазіантозиди — похідні дазіантогеніну. Вченими Запорізького медичного інституту встановлена наявність флавоноїдних сполук — похідних кверцетину та кемпферолу, а також дубильних речовин, кумаринів.

Дазіантогенін

Біологічна дія та застосування. Настій трави виявляє седативну, гіпотензивну та діуретичну дію.