БОТАНІКА ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ (АНАТОМІЯ ТА МОРФОЛОГІЯ РОСЛИН) - О.А. ШЕВЧУК - 2014

МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНА БУДОВА КОРЕНЯ

Інформаційні дані. Корінь - це підземний вегетативний осьовий орган з необмеженим верхівковим ростом і основною функцією поглинання води та поживних речовин. Характерними ознаками кореня є: відсутність листків та їх видозмін; наявність кореневого чохлика; радіальна симетрія, відсутність хлорофілу та продихів; позитивний геотропізм.

За походженням розрізняють головний корінь, бічні і додаткові. Головний корінь або корінь першого порядку виникає із зародкового корінця насінини. У результаті галуження від головного кореня відходять бічні корені другого порядку, з яких, у свою чергу, формуються корені третього і т. д. порядків. Корені, що виникають на листках або пагонах (та їх видозмінах), називаються додатковими (у кукурудзи, цибулі). Від додаткових коренів відростають теж бічні корені.

Сукупність усіх коренів рослини називається кореневою системою. Розрізняють два основних типи кореневих систем - стрижневу та мичкувату. Стрижнева коренева система має добре розвинутий головний корінь, який виділяється серед бічних за своєю потужністю та довжиною. Мичкувата коренева система не має головного кореня або ж він слаборозвинутий, а основна маса коренів представлена здебільшого додатковими. Якщо рослина має головний, додаткові і бічні корені, то її коренева система називається змішаною.

Основними функціями кореня є поглинання води і мінеральних речовин та закріплення рослини у ґрунті. У багатьох рослин корені виконують також ряд додаткових функцій, у зв'язку з чим вони видозмінюються. Найголовнішими видозмінами кореня є запасаючі корені - коренеплоди (виникають на осі головного кореня) і кореневі бульби (формуються шляхом трансформації бічних коренів). Крім того, у рослин відомі ходульні корені, дихальні, повітряні, причіпки тощо.

Особливою функцією кореня є здатність вступати у симбіоз із грибами (мікориза) і бактеріями (бульбочки).

Анатомічна будова кореня. Корінь має досить сталу будову. На поздовжньому розрізі кореня виділяються чотири зони, різні за анатомічною будовою та функціями: 1) поділу клітин; 2) росту; 3) кореневих волосків (всмоктування) і 4) галуження.

Зона поділу представлена твірною тканиною (конусом наростання), прикритою кореневим чохликом. Особливістю цієї зони є постійний поділ клітин та збільшення маси кореня. Довжина зони поділу - 3-4 мм. У зоні росту клітини витягуються за довжиною кореня і набувають постійної величини та форми. Завдяки цьому відбувається ріст кореня. Довжина зони росту становить кілька міліметрів. Зона кореневих волосків характеризується спеціалізацією клітин. Тут виникають кореневі волоски, судини, ситоподібні трубки, формуються основні та інші тканини. Тому цю зону називають також зоною спеціалізації клітин. У зоні галуження (провідній) утворюються бічні корені та відбуваються інші зміни.

Особливо важливі зміни властиві для двосім'ядольних рослин. У них із постійних тканини і перициклу формується вторинна меристема - камбій, який зумовлює вторинну будову кореня. При цьому виникають зміни як у центральному циліндрі, так і в периферійній частині при переході від первинної до вторинної будови кореня. У деяких рослин (наприклад, буряки), крім основного кільця камбію, утворюються кілька додаткових, які відрізняються від основного за походженням і характером діяльності. Вони зумовлюють основне потовщення коренів буряків. Така будова коренів одержала назву третинної.

ТЕМА 1. МОРФОЛОГІЯ І МЕТАМОРФОЗИ КОРЕНЯ

Загальні зауваження. Молода рослина починає формуватися з кореня в зв’язку з переходом до самостійного способу життя. У результаті виникають різні види коренів, їх видозміни та кореневих систем, які закріплюють рослину в ґрунті, забезпечують водою і розчиненими в ній мінеральними речовинами, виконують додаткові функції. Знання морфології кореня та його видозмін, їх властивостей дають можливість застосовувати агротехнічні прийоми щодо вирощування культур різного призначення.

Мета: вивчити морфологічну будову кореня, особливості розвитку головного, бокових та додаткових коренів.

Матеріали та обладнання: гербарні зразки кореневих систем (кукурудзи, лободи білої, помідора, люпину), проростки гороху, квасолі, пшениці, кукурудзи, гарбуза на різних стадіях розвитку; коренеплоди - буряка, редьки, моркви, кореневі бульби жоржини, постійні мікропрепарати, лабораторне обладнання.

Завдання

1. Вивчіть особливості проростків рослин пшениці (Triticum aestivum) та квасолі (Phaseolus vulgaris).

2. Вивчіть форми коренів різних видів рослин.

3. Вивчіть типи кореневих систем рослин.

4. Вивчіть видозміни коренів рослин.

5. Заповніть таблицю 1. Будова кореневих систем.

Таблиця 1

Підпишіть рисунки та зробіть висновки.

Запитання для самоконтролю

1. Як класифікують кореневі системи за походженням та по відношенню до субстрату?

2. Який корінь називається головним?

3. Охарактеризуйте стрижневу кореневу систему.

4. Назвіть типи галуження кореневих систем.

5. В чому різниця кореневих систем різних типів?

6. Яка різниця ектотрофної мікоризи від ендотрофної?

7. Чому мікориза та бульбочки являються симбіотичними утвореннями?

8. Назвіть найголовніші видозміни кореня.

9. З яких морфологічних частин формується коренеплід?

10. Якого походження кореневі бульби і яку функцію вони виконують?

11. Якого додаткові і бічні корені?