ФАРМАЦЕВТИЧНА БОТАНІКА - 2013
Розділ II. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДО ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ
2.1. Мета вивчення навчальної дисципліни «фармацевтична ботаніка»:
Закріпити та розширити отримані студентами теоретичні знання, уміння та навички з морфології, систематики, екології, фітоценології та географії лікарських рослин.
Втілити на практиці отримані знання та вміння щодо прийомів морфологічного опису рослин, виявленню діагностичних ознак та визначення їх систематичної приналежності за конкретними ознаками або за визначником.
Оволодіти правилами збирання та обробки рослинного матеріалу, а саме гербаризації, фіксації, сушки рослин або їх органів.
Ознайомитися з основними правилами вирощування лікарських рослин, що культивуються відкритого та закритого ґрунту, з рослинними співтовариствами районів практики (ліс, луки, водоймище тощо) та сформувати дбайливе ставлення до рідкісних і зникаючих рослин.
Навчитися спостерігати за рослинами в природі: особливостями розвитку рослин, зміною їх будови протягом сезону, сануючою ролю в умовах урбанізації та складати їх еколого-морфологічні характеристики.
Під час практики необхідно пам ’ятати:
- при зборі рослин не можна зривати їх, необхідно зрізати або бережно викопувати, слід збирати таку кількість, щоб не порушувати рослинний покрив.
- не можна збирати багато рослин з природних умов зростання, якщо вони в даній місцевості зустрічаються рідко.
- Під час екскурсії не дозволяється збирати або пошкоджувати рослини, особливо в ботанічних садах, заповідниках, і штучних насаджень.
- категорично забороняється збирати види рослин, внесених в «Червону книгу», рідкісні види та рослини, що охороняються, вказується тільки місцезнаходження.
- фенологічні спостереження (по можливості) проводять тільки на живих рослинах.
2.2. Загальні правила виготовлення гербарію
Гербарій (від лат. НвгЬа — трава) — зібрана та висушена в той або інший спосіб рослина або його частина, закріплена на щільному папері або картоні відповідного формату. Гербаризація рослин запропонована італійцем Лукою Гінні в середині XVI ст. Гербарії призначені для навчальної та наукової мети. Вони є основним матеріалом для роботи систематиків і документальним підтвердженням поширення того або іншого виду в тій або іншій місцевості.
Під час збирання рослин для гербарію потрібні: достатня кількість паперу, придатного для засушування (старі газети, фільтрувальний папір, вата тощо); гербарна сітка, папка для паперу зі щільного картону; металева лопатка та ніж для викопування підземних частин рослин, багор для добування водних рослин; секатор для зрізування гілок; лупа, ланцет, ножиці, пакетики паперові для насіння і поліетиленові для коріння, олівці.
Наземні частини рослини слід збирати свіжими, без ознак зів'янення, у суху погоду, після того, як спаде роса. Трав'янисті рослини, з яких готують гербарій, повинні бути з листками, квітками, плодами та підземними частинами. Тому їх не
зривають, а обережно викопують, щоб вони не втратили природного забарвлення й не пошкодилися. Гілки кущів і дерев зрізають секатором. Для гербарію слід брати декілька екземплярів кожної рослини; рідкісні рослини зрізують в одному екземплярі. Збирають рослини середніх розмірів. Рослини, у яких основні частини розвиваються неодночасно, збирають для гербарію у два етапи (наприклад, мати-й-мачуха).
Зібрані рослини слід одразу розкладати для сушіння. Товсті стебла, корені, соковиті плоди розрізують уздовж, а за необхідності обережно видаляють ножем внутрішній шар, зберігаючи форму об'єкта.
Великі рослини перегинають таким чином, щоб усі частини вміщалися на папері; іноді середню частину вирізають, сушать окремо, а під час монтування гербарію з'єднують. У сильно галузистих рослин їх частини перекладають шматочками фільтрувального паперу, щоб запобігти накладанню одних частин рослини на інші. Дрібні рослини можна закладати по декілька на одному аркуші паперу, але при цьому потрібно стежити, щоб рослини не накладались одна на одну. Квітки прокладають тонким шаром вати. Ніжні рослини (наприклад, фіалка) розміщують на фільтрувальному папері. Болотні рослини миють, підсушують і лише потім закладають у гербарій.
Способи засушування рослин. Перед засушуванням свіжу рослину кладуть на папері і розправляють усі її частини. Засушувати рослину можна різними способами.
Засушування рослин в папері під пресом. Рослини закладають у фільтрувальний або газетний папір, складають у пачки, розміщують під прес або в гербарну сітку і кладуть у сухе тепле місце (на вітер, на сонце, у теплу піч). Рослини, що містять значну кількість води, слід перекладати кількома аркушами газетного паперу і щодня змінювати. На початку сушіння папір змінюють кожні 3—5 год. Зволожений папір можна просушувати і знову використовувати. У міру висихання рослини заміну паперу проводять рідше, не більше ніж 2 рази на день — уранці та увечері.
Засушування рослин за допомогою гарячої праски (прискорене засушування). Рослину закладають між аркушами фільтрувального або газетного паперу, кладуть на купку газет і прасують гарячою праскою через невеликі інтервали до повного висихання.
Об'ємне засушування (сушіння у піску). Цей спосіб використовують тоді, коли потрібно зберегти природну форму рослини. Рослину сушать у картонних коробках, розмір яких залежить від величини рослини. Коробку скріплюють скріпками. Насипають пісок шаром 1 см (використовують кварцовий або річний пісок, який добре промивають до повного видалення домішок), на нього вкладають рослину, а потім обережно, щоб не порушити розміщення листків, форму квіток та ін., насипають пісок. Щоб рослина під час сушіння не деформувалась, у коробці встановлюють 2—3 картонні підпорки, на які вкладають пагони або квітки і засипають піском. Коробку з піском ставлять у термостат на 2—3 доби за температури 25—40 °С. Потім коробку виймають, скріпки видаляють і обережно струшують пісок. Суху рослину вміщують у коробку зі скляною кришкою, щоб забезпечити відсутність вологості. У вологому середовищі квітки втрачають природне забарвлення і набувають бурого кольору.
Оформлення рослин для гербарію. Висушену рослину пришивають або приклеюють смужками паперу на щільний папір або картон таким чином, щоб вона мала природний вигляд. Аркуш паперу повинен бути з рамкою розміром 0,5 см від краю. У правому нижньому кутку роблять рамку для етикетки, що містить такі дані: назва рослини та родини латинською й українською мовами; місце збирання рослини (ліс, луки, берег річки тощо); місцезнаходження (область, район); дата збирання; прізвище, ім'я, по батькові збирача.
Зберігання гербарію. Гербарій з оформленою етикеткою є науковим документом; зберігають його в сухому, темному місці, у добре закритих ящиках або
шафі. Для кращого зберігання гербарію кожний його аркуш вміщують у прозорий поліетиленовий пакет. Також потрібно забезпечити захист гербарію від шкідників, тому рекомендують пересипати рослини нафталіном або іншими засобами.
2.3. Зразок інструкції по заготівлі кореневищ перстачу
(Кореневище перстачу — КМ2отаґа ТогтепґШае
Перстач прямостоячий — Роїєпїіііа єгєеїа
Родина Розові — Rosacєaє)
Сировину збирають під час цвітіння, у травні—вересні.
Опис рослини. Перстач прямостоячий — це багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище багатоголове, бульбоподібне або короткоциліндричне. Стебла
прямостоячі або висхідні, тонкі, зверху гіллясті, 10—50 см заввишки. Стеблові листки сидячі, трійчасті, з двома великими прилистками, тому листки здаються п'ятипальчастими. Окремі листочки складного листка ланцетоподібні або довгасто-клиноподібні, великопилчасті. Прикореневі листки трійчасті, рідше розсічені на 4 або 5 сегментів, довгочерешкові, під час цвітіння рослини звичайно вже зів'ялі. Квітки правильні, поодинокі, розміщені на довгих тонких квітконіжках. Чашечка подвійна, має чотири зовнішні й чотири внутрішні часточки, що чергуються між собою. Віночок чотирипелюстковий (дуже рідко має п'ять пелюсток), золотисто-жовтого кольору з червоною плямкою в основі кожної пелюстки. Тичинок багато (15—20). Плід сухий, збірний, містить багато горішків. Розмножується рослина лише насінням.
Поширення рослини в природі. Росте в світлих лісах, на лісових галявинах, вирубках, по краю болота. Зустрічається часто, але здебільшого не утворює суцільних заростей. Надає перевагу кислим, бідним на гумус, добре зволоженим ґрунтам.
Заходи охорони дикорослих угідь під час заготівлі сировини. У природних умовах щорічний приріст кореневищ дуже незначний і зазвичай не перевищує 0,5 г. Суцільна заготівля кореневищ перстачу неприпустима. Для відновлення потрібно залишати на кожні 1—2 м2 принаймні одну добре розвинену рослину. Повторне збирання на тому самому місці можна проводити тільки через 6—7 років.
Особливості заготівлі ЛРС. Первинне оброблення сировини. Кореневище перстачу заготовлюють у період цвітіння рослини. Сировину викопують, відокремлюють наземну частину й тонкі додаткові корені, миють.
Основні правила сушіння сировини. Сировину можна сушити природним і штучним способом. Природне сушіння: кореневища розкладають тонким шаром на стелажах на відкритому повітрі або в добре вентильованому приміщенні. Штучне сушіння: сировину сушать у сушарках за температури не вище 60 °С.
Приведення висушеної сировини до стандартного стану. Вилучити з сировини випадкові мінеральні й органічні домішки, а також погано очищені кореневища, які почорніли на зламі.
Зовнішні ознаки нормативної сировини. Кореневища невизначеної форми, прямі або зігнуті, тверді, тяжкі, з ямчастими слідами від відрізаних коренів; 2—9 см завдовжки і не менше 0,5 см завтовшки. Колір кореневищ зовні від червонувато-бурого до темно-бурого, на зламі — від жовтуватого до червоно-бурого. Запах слабкий, ароматний. Смак сильно в'яжучий.
Ознаки можливого браку сировини. Почорнілі на зламі та погано очищені кореневища, наявність органічних і мінеральних домішок.
Рекомендації з пакування і зберігання ЛРС. Висушені кореневища запаковують у мішки по ЗО кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності сировини — 4 роки.
1. Збирати лікарську рослинну сировину треба в період найбільшого накопичення біологічно активних речовин у рослині (найбільше значення має фаза розвитку рослини).
2. Збирати лише окремі частини (органи) рослини, які містять біологічно активні речовини.
3. Під час збирання потрібно дотримувати охоронних заходів.
4. Надземні частини рослини слід збирати тільки в суху погоду після спадання
роси.
5. Підземні частини можна викопувати і під час вологої погоди за деяким винятком (рослини, корені яких не миють).
6. Збирати треба ретельно, уникаючи потрапляння в зібрану сировину сторонніх домішок, забруднених, пошкоджених комахами та грибковими захворюваннями рослин.
7. Не слід збирати лікарські рослини поблизу шосе та залізничних колій.
8. Треба збирати тільки відомі рослини.
9. Отруйні рослини треба збирати окремо від інших видів.
2.5. Сушіння лікарської рослинної сировини
Вимоги до сушіння лікарської рослинної сировини
Сушіння — це метод консервування лікарської рослинної сиро вини на тривалий термін для забезпечення роботи фармацевтичної промисловості та мережі аптек. Термін придатності кожної сухої сировини зазначено у відповідному нормативному документі.
Сушіння ЛPC потрібно проводити швидко, якісно і правильно. Швидко — починати сушіння сировини через 1—2 год після заготівлі. Якісно — максимально зберегти БАР, діючі речовини та зовнішній вигляд сировини. Правильно — дотримувати відповідного температурного режиму.
Ферменти та вода, що містяться в рослинних клітинах, найчастіше спричинюють розщеплення БАР (виняток: сировина, яка містить ефірні олії, утворює біогенні стимулятори). Щоб швидко інак-тивувати ферренти, видалити вологу, сировину сушать за певної температури. Температурний режим сушіння встановлюють експериментально з урахуванням хімічного складу та виду сировини:
— сировину, яка містить ефірні олії, сушать товстим шаром (до 15 см) за температури 25-40 °С, що запобігає випаровуванню олії та до того ж у процесі сушіння ще триває її накопичення. Наприклад, у сировини валеріани лікарської після сушіння з'являється сильний специфічний запах ефірної олії;
— сировину, яка містить глікозиди, сушать за температури 55— 60 °С, розкладаючи тонким шаром. За цих умов інактивуються ферменти. Щоб прискорити випаровування вологи, сировину періодично перевертають;
— для вітамінної сировини оптимальна температура — 70—90 °С. її розкладають тонким шаром, перевертаючи в процесі сушіння;
— більшість інших видів сировини сушать за температури 50— 60 °С.;
Способи сушіння лікарської рослинної сировини
Сушать сировину за допомогою природного тепла або штучного. Сушіння за умов природного тепла просте, дешеве, доступне, але залежить від погодних умов. На ніч сировину необхідно закривати або забирати в приміщення. Сушіння за допомогою природного тепла буває сонячне та тіньове.
Сонячне сушіння. Так сушать підземні органи, кору, насіння, деякі плоди. Можна пров'ялювати соковиті ягоди чорниці, малини, смородини для прискорення подальшого сушіння та збереження якості. Розкладають сировину на підстилки. Заборонено сушити на сонці квітки, листки трави, бо вони змінюють свій природний колір, вигорають, буріють унаслідок руйнування хлорофілу та красильних речовин.
Тіньове повітряне сушіння. Можна сушити більшість видів сировини: квітки, листки, трави. Розкладають сировину під навісами на підстилки або сітки тонким шаром, періодично та обережно перевертаючи.
За умов природного тепла можна сушити сировину на горищах. Горище має бути чистим і бажано під залізним дахом. Його обладнують стелажами, полицями, сітками або рамами з полотном. Обов'язковою умовою є наявність надійної вентиляції та достатнє прогрівання горища. Розкладають сировину тонким шаром, ураховуючи температурні вимоги. Вище кладуть ту сировину, що потребує швидкого сушіння (глікозидну), а нижче — повільного сушіння (ефіроолійну).
Сушіння за допомогою штучного обігрівання. Проводять у спеціальних сушарнях, де регулюється температура. Сушарню обладнують вентиляцією, тому процес висушування відбувається швидко, оскільки вологе повітря постійно замінюється на свіже сухе.
Існують сушарні тимчасової і безперервної дії. Вони можуть бути стаціонарні й переносні. Стаціонарними сушарнями оснащують спеціалізовані господарства, заготівельно-приймальні установи. Сушарні мають сушильну камеру та ізольоване джерело тепла. Сушарня періодичної дії складається з камери, обладнаної стелажами, вентиляцією та трубами, якими подається тепло. Температуру встановлюють відповідно до виду сировини та її хімічного складу. Через певний проміжок часу суху сировину вивантажують. Сушарня безперервної дії обладнана стрічкою, яка рухається. Завдяки цьому сировина під час сушіння перевертається і швидко висихає. Для сушіння ягід, плодів існують плодо- і овочесушарні. Переносні сушарні бувають різної конструкції. їх часто монтують в машинах і за необхідності пересувають до місць заготівлі.
Можна сушити ЛРС у сільських печах, проте необхідно стежити, щоб піч не була надто гарячою і сировина не згоріла.
Кінець сушіння визначають на злам сировини: кора, корені, стебла, найсоковитіші частини повинні не гнутися, а з тріском ламатися.
Для кожного виду сировини в нормативному документі зазначено допустиму вологість. У середньому — 10—14 %.
Існують певні вимоги щодо умов сушіння сировини за видами. Усі особливості сушіння описано у відповідних документах.
Основні правила сушіння. Надземні органи не миють. Бруньки (берези, сосни) сушать швидко за помірної температури, розстилаючи тонким шаром та перемішуючи. У лусочках бруньок містяться смолисті речовини, ефірні олії, які при повільному сушінні можуть пліснявіти, змінювати колір і втрачати якість.
Кора містить менше вологи, висихає швидше. Але в процесі сушіння темнішає, тому що дубильні речовини кори окислюються і змінюють колір. При сушінні кори крушини треба стежити, щоб жолобок кори не потрапляв у інший жолобок, тому що внутрішня поверхня крушини чорніє.
Листки розкладають тонким шаром або поодинці (підбіл). Черешки здебільшого видаляють.
Квітки під час сушіння бажано не перемішувати, тому їх розкладають тонким шаром. При перемішуванні вони змінюють колір та подрібнюються.
Трави розкладають тонким шаром, перемішувати їх треба обережно, адже на стеблах є листки і квітки, тому вимоги ті самі, що й до цих видів сировини.
Сухі плоди і насіння (льон, фенхель, аніс) містять мало вологи, тому після заготівлі їх здебільшого тільки досушують.
Соковиті плоди, наприклад малину, чорницю, смородину краще спочатку прив'ялити на сонці, а потім сушити в сушарнях.
Підземні органи миють (крім кореня алтеї лікарської та солодки); спочатку їх сушать за невисокої температури, потім досушують за температури, яка відповідає вмісту діючих речовин. Такий спосіб забезпечує рівномірне висихання.
Стандартизація — доведення сировини до стандартного стану, тобто до вимог, які визначені в аналітичній нормативній документації.
Якщо при первинному обробленні сировини залишились окремі недоліки, то їх усувають після сушіння. Одночасно видаляють сировину, яка в процесі сушіння втратила колір, запліснявілу, подрібнену, та видаляють мінеральні домішки.
Сортування сировини проводять за допомогою сит-грохотів, віялок, трясунків, сортувалок. Крізь грохоти з набором сит, що рухаються назад і вперед, відсіюються земля, камінчики, подрібнені частинки. Одночасно відбирають великі домішки, голі стебла з трави, інші рослини, які не є сировиною. На грохотах очищують плоди, ягоди, листки, трави, корені. Насіння сортують на віялках-сортувалках, стрічкових транспортерах.
При стандартизації сировини обов'язково визначають вміст у ній вологи. Суха сировина гігроскопічна і може "відійти" при дощовій погоді. Тому за необхідності її досушують, використовуючи метод сушіння, який підходить до певного виду сировини.
Для кожного виду сировини існують числові показники якості, яким повинна відповідати стандартна сировина. Суху стандартну сировину пакують для подальшого зберігання.
2.7. Отруйні рослини і засоби безпеки при контакті з ними
З 300 000 видів рослин, що ростуть у різноманітних рослинних згрупуваннях на Землі, тяжкі і, навіть, смертельні ускладнення можуть викликати біля 700 їх вдів. Їх токсичні властивості , як і корисні, визначаються природою речовин, як містяться в них (алкалоїди, серцеві глікозиди, ефірні олії та ін.).
ОТРУЙНІ РОСЛИНИ — умовно відокремлена й штучно обмежена група рослин із значним вмістом рослинних токсинів (грец. toxikon), які призводять до отруєння (лат. venenum), тобто викликають симптоми хвороби чи смерть людини і тварин (див. Отруєння). вивченням О.р. та їх токсинів займається фітотоксикологія, яка дуже близька до фармації, медицини, судової експертизи. Вона націлена на запобігання отруєнням, безпеку життєдіяльності людей, охорону здоров’я. Фітотоксикологія дає знання про морфологічні ознаки О.р., ареал їх розповсюдження, місце зростання, умови, за яких можуть виникати отруєння, про клінічну картину, патологоанатомічні зміни, методи встановлення діагнозу, терапію і профілактику отруєнь. Більшість О.р. є водночас лікарськими та джерелом сировини для отримання БАР, ЛП, інсектицидів тощо. На цей сьогодні відомо понад 10 тис. видів О.р., поширених по всій земній кулі, причому в тропіках і субтропіках їх кількість більша, а токсичність сильніша. На території СНД росте понад 400 отруйних видів, що містять фітотоксини, синтезовані рослинним організмом і призначені для його захисту та самозбереження. в ході еволюції рослини виробили численні захисні пристосування: утворення товстої кутикули, набуття сукулентності, гіркого чи кислого смаку, різкого неприємного запаху, накопичення надмірної кількості репелентних в’яжучих, їдких, в’язких речовин, отруйного молочного соку та ін. Інколи рослини використовують кінцеві продукти свого метаболізму для хімічного захисту від поїдання. Напр. представники родів щавлевих (Rumex L.), кислицевих (Oxalis L.) і ревеневих (Rheum L.) накопичують у листках до 1,3% щавлевої кислоти й оксалатів, які призводять до глибокого порушення обміну речовин в організмі. Хімічна захищеність (як головне із пристосувань рослин) зумовлена синтезуванням таких природних сполук, як ефірні олії, глікозиди, алкалоїди, глікоалкалоїди, сапоніни, антибіотики, фітонциди, смоли, бальзами, деякі кислоти та їх солі, таніни тощо. Більшість із них у тих чи інших кількостях викликає різноманітні специфічні патологічні зміни у структурі та функціях клітин, тканин, органів людини і тварин. Втім, у рослин присутні складні комплекси
БАР різної природи та біологічної дії. Нерідко відбувається сумація чи антагонізм ефектів, властивих кожній речовині окремо. В окремих випадках одні речовини можуть сенсибілізувати організм до впливу інших. Напр. тіоглікозиди, сапоніни і деякі алкалоїди подразнюють ШКТ, що сприяє більш інтенсивному всмоктуванню інших токсинів; діючі речовини їстівних грибів роду гнойовика (Coprinus) не розчинні у шлунково-кишковому середовищі, але розчиняються в алкоголі й викликають отруєння тільки в разі споживання спиртних напоїв перед їжею. Деякі токсини харчових та ЛР (напр. ефедри, орляка, пікульників, наперстянок), умовно їстівних грибів з анатоксинами (представники родів Amanita, Chlorophyttum, Galerina, Lepiota) після кількаразового чи тривалого вживання кумулюють, що призводить до стійких і тривалих розладів багатьох систем організму. Накопичення токсинів в організмі тварин зумовлює токсичність м’яса, жиру, молока та інших продуктів. Відомі випадки отруєння худоби макухою насіння мигдалю гіркого, бавовнику. Більшість фітотоксинів потрапляють в організм через рот і всмоктуються у кров у нижній ділянці тонкого кишківнику, деякі — безпосередньо у кров і діють швидше, леткі речовини — повітряним шляхом. Крім того, фітотоксини (коліни) можуть впливати внаслідок алелопатії через ґрунтові чи повітряні виділення, при розкладанні опалого листя. Напр. у кореневих виділеннях сосни Веймута наявні азотисті сполуки та органічні кислоти (щавлева, гліколева, малонова, яблучна, аконітова); корені дуба, в’яза дрібнолистого, білої акації виділяють лейцин, валін, триптофан, лізин, аргінін). Отруйними стають ягоди буяхів (Vaccinium uliginosum L.), на яких сконденсувалися токсичні ефірні виділення багна звичайного. Найбільш досконалим і дієвим механізмом самозахисту рослин вважається дистанційний (попереджувальний) хімічний удар, коли фітотоксини виділяються у довколишнє середовище і починають діяти до того, як рослині завдані пошкодження (напр. запалення шкіри ефірними виділеннями ясенців, токсинами сумаху їдкого, токсикодендрону, багна звичайного). Отруєння трапляються здебільшого теплої пори року, в спекотливі дні, після дощу. Місцева дія токсинів на шкіру й слизові оболонки спричиняється часто під час контакту з О.р. Напр. капсаїциноїди плодів стручкового перцю сильно подразнюють слизові оболонки, жалкі волоски кропиви дводомної містять мурашину кислоту, уртицин, гістамін, які викликають дерматит. Інколи місцеве ураження призводить до загальної інтоксикації внаслідок високої всмоктуваності хімічних сполук (напр. дафніїн і мезереїн вовчого лика викликають опіки шкіри, виникнення судом). Деякі О.р. підвищують чутливість шкіри до УФ- чи більш довгохвильового випромінювання, викликають гіперпігментацію, опіки шкіри. Такий
фотосенсибілізувальний ефект виявляється при зовнішньому впливі фурокумаринів псоралеї, борщівника сибірського, амі великої, пастернака посівного, смоковниці звичайної, а також при внутрішньому вживанні трави звіробою, якірців та при поїданні тваринами гречки, проса, конюшини тощо. Найбільш вразливі люди і тварини з індивідуальною чутливістю, білотілі, блондини й альбіноси.
Утворення й кількісний вміст токсинів в О.р. може змінюватися залежно від географічного розташування, місцезростання, умов навколишнього середовища: клімату, ґрунту, вологості (рослини, що вирощуються в умовах дефіциту вологи, накопичують більшу кількість токсичних нітратів, ціанідів), освітлення (напр. процеси накопичення алкалоїдів у пасльонових інтенсивніші вночі, ефірні олії накопичуються на яскравому світлі; при вирощуванні південних О.р. на півночі їх токсичність зменшується). Також кількісний вміст, а частково й хімічний склад токсинів рослин залежать від пори року й фенофази (у період зимового спокою максимум токсинів запасають підземні органи), стадії онтогенезу (напр. у чемериці найотрутніші перші паростки, у маку, гірчиці, крушини ламкої — нестиглі плоди; в окремих злаків і бобових — молоді паростки насичені ціаногенними речовинами). Фітотоксини розподілені по всіх тканинах рослинних органів рівномірно чи локалізовані у спеціалізованих структурах (вмістищах, молочниках, трихомах тощо). небезпечними можуть бути всі органи О.р. (напр. у воронячого ока ягоди токсичні для серця, листки — для нервової системи, кореневища викликають блювання, вся рослина
має інсектицидні властивості). Але частіше найотрутнішими виявляються певні частини рослин (напр. у вовчого лика звичайного — кора і плоди, у багна звичайного — листки, у болиголова плямистого — плоди, у чистотіла — корінь, у блекоти чорної — листки та насіння, у пасльона солодко-гіркого — зелені частини рослини). насіння з гірким присмаком і паростки багатьох плодових розоцвітих захищені ціаноглікозидом амигдаліном, при гідролізі якого утворюється бензальдегід і синильна кислота. Відомі отруйні медоноси (напр. родів азалія, багно, рододендрон, хамедафна, лавровишня, вовче лико, чемериця, жовтець, блекота, дурман, беладона, тютюн, авран, анабазис, вороняче око, зірчатка, аконіт, олеандр тощо) з отруйним нектаром або квітковим пилком, наявність яких надає меду токсичності, може викликати лихоманку, нудоту, блювання, діарею. Буває, що деякі частини О.р. неотруйні (напр.бульби картоплі, принасінник тису, насіння маку снодійного). Найнебезпечніші свіжі О.р. Після висушування, термічної обробки чи при силосуванні токсичні властивості рослин або не втрачаються, або зменшуються, зрідка зовсім зникають. Отруєння рослинами виникають здебільшого як харчові, або аліментарні, що носять загальнорезорбтивний характер. Найчастіше це відбувається при використанні незнайомих рослин або грибів; після вживання небезпечних харчових продуктів (напр. компоту, варення, настойки кісточкових з амигдаліном, що зберігаються більше 1 року); внаслідок вживання зерна чи борошна, забруднених склероціями ріжок пурпурових, насінням куколю, пажитниці, блекоти, геліотропу, триходесми) тощо. Інша причина гострих отруєнь — самолікування, неправильне застосування й передозування препаратів конвалії, наперстянки, адонісу, валеріани, чемериці, лимонника, женьшеню, белладонни, папороті чоловічої, аконітів та ін. Водні витяжки з рослин, що містять сильнодіючі речовини, готуються лише в аптеках. Неприпустиме приготування в домашніх умовах настоїв, відварів з таких видів, як жовтозілля широколисте, скополія карніолійська, софора японська, термопсис ланцетоподібний, секуринега напівчагарникова, головатень звичайний, стефанія гола, іпекакуана, фізостигма отруйна, чилібуха отруйна, дельфіній сітчастоплідний, паслін дольчастий тощо. У терапевтичних дозах більшість О.р. та їх отрути застосовують як ЛЗ (напр. серцеві глікозиди наперстянки і конвалії, атропін блекоти, морфін маку). Недотримання умов зберігання, способів, строків і доз вживання, ігнорування застережень щодо взаємодії з іншими ЛП призводить до отруєння сильнодіючими та наркотичними препаратами чи патологій (нікотинізм, кокаїнізм, морфізм). можливі також виробничі респіраторно-контактні отруєння працівників фармацевтичної, хімічної, тютюнової, деревообробної галузей промисловості при вирощуванні, збиранні, заготівлі й переробці рослинної сировини (хмелю, тютюну, конопель, беладони, чемериці, чистотілу, жовтецю, перцю червоного й ін.), при обробці або хімічній переробці деревини (усі хвойні, токсикодендрон, дуб, бук, тис, вільха, гіркокаштан, робінія, бруслини та ін.). нікотинове отруєння трапляється у робітників, що обробляють сире листя тютюну, або від передозування нікотину при палінні й викликає дихальний параліч, збудження з подальшою депресією нервової системи. Побутові респіраторні отруєння (нездужання, запаморочення, головний біль) можуть викликати леткі речовини при тривалому перебуванні в оточенні заростей або великих букетів магнолій, лілій, гіацинтів, черемхи, маку. Певні види О.р. неоднаково впливають на різні тваринні організми. Напр. белладонна отруйна для людини і нешкідлива для кролів; людина вживає плоди кмину, кропу, анісу, а птахи гинуть від них. як правило, тварини не поїдають або уникають О.р.
Класифікація отруйних рослин умовна, оскільки універсальною вона не може бути. На сьогодні О.р. групують на підставі таких ознак: ботанічна приналежність, спосіб дії, ступінь токсичності, природа токсинів та їх хімічна специфіка, клінічна картина токсичної дії речовин, патоморфологічні й патоанатомічні зміни та деякі інші.
Ботанічна класифікація О.р. ґрунтується на сучасні філогенетичні системи рослинного світу і враховує видові особливості вторинного метаболізму. Найбільша кількість О.р. серед квіткових дводольних рослин (родини пасльонових, жовтецевих, молочайних, барвінкових, ранникових, макових та ін.). Їх містять також ціанобактерії
та деякі гриби (напр. роду мухомор (Amanita), клавіцепс пурпуровий, або ріжки пурпурові (Claviceps purpurea). серед усіх рослинних токсинів найактивніші, складні й видоспецифічні — алкалоїди квіткових рослин. У мохоподібних, папоротеподібних та водоростей алкалоїди майже відсутні; деякі види хвощів містять псевдоалкалоїди. Хемотаксономічна специфічність рослинних організмів робить певні групи фіто-токсинів діагностичними ознаками певних ботанічних таксонів. Хоча ботанічна класифікація не дозволяє скласти будь-яке уявлення про хімічну природу і клінічне значення діючих речовин О.р., вона сприяє запобіганню отруєнь маловідомими рослинами певної таксономічної групи.
За способом дії О.р. і фітотоксини поділяють на контактні, що завдають шкоди при контакті з ними; респіраторні, або дистанційні, — унаслідок вдихання летких токсинів; респіраторно-контактні; такі, що безпосередньо потрапляють у кров (напр. кураре); загальнорезорбтивні, або аліментарні, що проходять через ШКТ і в різних його відділах всмоктуються у кров.
За ступенем токсичності виділяють групи дуже отруйних, смертельно отруйних, безумовно отруйних рослин (у наданому переліку вони позначені). Однак погляди авторів щодо представництва цих груп не завжди збігаються. Умовно отруйними рослинами вважаються такі, що стають токсичними лише в певних районах чи умовах зростання внаслідок змін хімічного складу (накопичення оксалатів, селену, важких металів, радіоактивних елементів, ціанідів тощо), при неправильному зберіганні (отрутний глікоалкалоїд соланін накопичується в бульбах картоплі, які позеленіли на світлі або перезимували у ґрунті); при ураженні грибами
чи бактеріями (запліснявіла трава пажитниці — Lolium L., уражені грибом-паразитом Stromctinia temulenia зернівки злаків тощо. Серед умовно отруйних рослин розрізняють групи таких, що спричиняють отруєння оксалатами (оксалізм), селеном (селеноз), ціанідами, нітратами тощо.
Оксалізм найчастіше викликають: амарант закинутий, або щириця хвостата, портулака городня, ревінь чорноморський та деякі види родів кислиця, мишій, свиняча трава, лобода, буряк, просо, щавель, солянка та ін. Ознаки оксалізму: гастроентерит, гіпотензія, гіпокальціємія, м’язова млявість і сіпання, нефроз і гіпероксалурія. Селеноз виникає у рогатої худоби при поїданні рослин, що поглинули з ґрунту надлишок селену (напр. види родів робінія, айстра, лобода, кастилея, гринделія, гірчак, моринда, нептунія та ін.) чи є індикаторами селену (напр. види астрагалу).
Ціанідне отруєння найчастіше викликає ціанід водню, що виділяється з фунгіциду чи інсектициду, та при вживанні рослин, що містять ціаногенні сполуки (орлики звичайні, росичка криваво-червона, диморфотека, мушмула японська, лепешняк смугастий, медова трава шерстиста, бузина чорна, квасоля лімська, індигофера австралійська, конюшина повзуча, горошок посівний та деякі
представники родів робінія, лобода, циперус, ешольція, евкаліпт, молочай, лядвенець, льон, олеандр, просо, пасифлора, алича, терен, груша, сорго та ін. Діють ціаніди швидко й сильно, викликаючи нудоту, запаморочення, судоми і смерть від паралічу дихання.
Отруєння нітратами, які в організмі людей і жуйних тварин перетворюються на нітрити, спричиняється у разі вживання рослин, природно багатих на нітрати (лобода біла, шавлія відігнута, представники роду щириця та деякі ін.) чи перенасичених добривами. Ознаки включають гастроентерит, діарею, смертельно небезпечну метгемоглобінемію з анемічною аноксією, задуху, тремтіння
й синюшність.
Хімічна класифікація О.р. враховує хімічну природу токсичних речовин. Виділяють рослини, що містять алкалоїди, глікоалкалоїди, серцеві глікозиди, сапоніни, токсичні органічні кислоти (синильну, щавлеву), дубильні рочовини, лактони, смоли і бальзами, терпеноїди, ефірні олії, фенольні речовини, які можуть викликати запалення ШКТ (госипол, гіперицин та ін.), токсальбуміни — речовини білкового характеру, що викликають утворення антитіл і роблять організм стійким (імунним) до токсичних і летальних кількостей цих речовин (напр. рицин насіння рицини, робін
кори робінії звичайної). Окрему групу становлять рослини, які лише при певних умовах утворюють токсини (синильну кислоту, нижчі окисли азоту) або накопичують радіонукліди й важкі метали. Серед важливих хімічних чинників отруєння — летальний метаболізм. Напр. у шлунку глікозид вікивіцин спочатку гідролізується до глюкози і дивіцину, який розщеплюється до синильної кислоти, що посилює інтоксикацію.
Класифікація О.р. за патологічними змінами в організмі лише частково відображає специфічну дію О.р., оскільки в більшості випадків патологоанатомічна картина має характер загального токсикозу.
Класифікація О.р. за клінічною картиною отруєння корисна при встановленні діагнозу отруєння і вказує на ефективні прийоми лікування. Вона тісно пов’язана з ботанічною й хімічною: отруєння рослинами, спорідненими за систематичним положенням чи хімічним складом, схожі за клінічною картиною. Напр. отруєння, що визначаються клінічною картиною набряку легень, частіше спричиняють рослини родини капустяних; отруєння з картиною задушних явищ — рослини родини злакових, а картину ураження серця — види, що містять серцеві глікозиди. Клінічна картина отруєнь атропіновими алкалоїдами відмінна від тієї, що спостерігається при отруєннях рослинами, які містять морфін. Проте слід враховувати, що клінічна картина при отруєннях рослинами відображає дію не чистих речовин, а суми БАР з різним кількісним співвідношенням у різних рослин. Вони не завжди діють в однаковому напрямі, а часто окремі з них навіть викликають протилежний вплив. Крім того, характер та інтенсивність дії кожної з речовин і їх комплексу залежать від внутрішніх та зовнішніх умов. Тож клінічна картина отруєння рослинами одного і того ж виду не у всіх випадках однакова.
Класифікація за характером дії на організм виділяє О.р., що уражають: ЦНС (види родів чемериця, аконіт, блекота, белладонна, болиголов, цикута, дурман, коноплі, тютюн, чина, чистотіл, чилібуха тощо); серцево-судинну систему (чемерник, конвалія, види наперстянок, папороть чоловіча, жовтозілля, чемериця, олеандр, секуринега, великоголовник сафлоровидний та ін.); дихальні шляхи (переступень білий, чилібуха отруйна, зиновать віникова, пізньоцвіт, коноплі та ін.); ШКТ (види родів пізньоцвіт, тимелея, рицина, хрін, крушина, молочай, паслін, термопсис,
дріоптерис, лобода та ін.); печінку (хрін звичайний, редька чорна, види родів
геліотроп, жовтозілля та ін.); сечовивідні шляхи (холодок лікарський, золотушник звичайний, кислиця звичайна, любисток лікарський, яловець звичайний, переступень білий, часник та ін.); шкіру та слизові оболонки (види родів борщівник, рута, кропива, звіробій, ясенець, хрін, перець стручковий, цикламен, пастернак, лаконос, ластовень, клопогін, чистотіл, гірчиця, молочай, піретрум, сумах, проліска, переступень, тамус, кротон та ін.). Багато видів викликають водночас токсичне ураження кількох органів чи систем організму.
Отруйні рослини ростуть всюди, але частіше та в більшій різноманітності на лугах та пасовиськах , рідше у лісі. Вони характерні для багатьох родин:
2.7.1. Сильноотруйні лікарські рослини
1. Авран лікарський - Авран лекарственный Gratiola officinalis L.
2. Аконіт білоустий - Аконит белоустый Aconitum exelsum Rohb.
3. Аконіт джунгарський - Аконит джунгарский Aconitum soongaricum Stap.
4. Анабазіс безлистий - Анабазис безлистный Anabasis aphylla L.
5. Арізема японська - Аризема японская Arisaemaserratum (Thunb/) Schott.
6. Блекота чорна - Белена черная Hyoscyamus niger L.
7. Бирючина звичайна - Бирючина обыкновенная Ligustrum vulgare L.
8. Болиголов плямистий - Болиголов пятнистый Conium maculatum L.
9. Борщівник сибірський - Борщевик сибирский Heracleum sibiricum L.
10. Борщівник Сосновського - Борщевик Сосновского Heracleum sosnowsky Manden.
11. Веснівка двулиста - Майник двулистный Convallaria bifolia L.
12. Вовчець кудрявий - Волчец кудрявый Cnicus benedictus L.
13. Вовче лико звичайне - Волчник обыкновенный Daphne mezereum L.
14. Воронець колосистий - Воронец колосистый Actaea spicata L.
15. Вороняче око звичайне - Вороний глаз четырехлистный Paris quadrifolia L.
16. Горицвіт весняний - Горицвет весенний Adonis vernalis L.
17. Дурман індійський - Дурман индейский Datura innoxia Mill.
18. Дурман звичайний - Дурман обыкновенный Datura stramonium L.
19. Жовтець їдкий - Лютик едкий Ranunculus acris L.
20. Жовтець повзучий - Лютик ползучий Ranunculus repens L.
21. Жовтець ядовитий - Лютик ядовитый Ranunculus sceleratus L.
22. Красавка звичайна - Красавка обыкновенная Atropa belladonna L.
23. Купена лікарська - Купена лекарственная Polygonatum officinale L.
24. Конвалія звичайна - Ландыш майский Convallaria majalis L.
25. Ластовень лікарський - Ластовень лекарственный Vincetoxicum hirundinaria Medik.
26. Лобелія одутла - Лобелия вздутая Lobelia inflata L.
27. Мак снодійний - Мак снотворный Papaver somniferum L.
28. Мандрагора лікарська - Мандрагора лекарственная Mandragora officinalis L.
29. Молочай соняшний - Молочай-солнцегляд Euphorbia helioscopia L.
30. Мухомор червоний - Мухомор красный Amanita muscaria (Fr.) Hook.
31. Очиток великий - Очиток большой Hylotelephium maximum (L.) Holub.
32. Печіночниця звичайна - Печеночница обыкновенная Hepatica nobilis Mill.
33. Плаун баранець - Плаун-баранец Lycopodium selago L.
34. Плаун булавовидний - Плаун булавовидный Lycopodium clavatum L.
35. Подофіл щитовидний - Подофил щитовидный Podophyllum peltatum Willd.
36. Підсніжник Воронова - Подснежник Воронова Galanthus woronowii A.Los.
37. Пізньоцвіт осінній - Безвременник великолепный Colchicum autumnale L.
38. Рицина звичайна - Клещевина обыкновенная Ricinus communis L.
39. Ряст порожнистий - Хохлатка полая Corydalis cava (L.) Schweigg. et Koerte
40. Синяк звичайний --Синяк обыкновенный Echium vulgare L.
41. Сиренія стручочкова - Сирения стручковая Syrenia siliculosa (Bieb.) Andrz.
42. Сон розкритий - Прострел обыкновенный Pulsatilla patens (L.) Mill.
43. Строфант комбе - Строфант комбе Strophanthus kombe Oliv.
44. Сумах східний - Сумах восточный Rhus toxicodendron var. hispida Engl.
45. Сумах дубільний - Сумах дубильный Rhus coriaria L.
46. Сумах ядовитий - Сумах ядовитый Rhus toxicodendron L.
47. Тамус звичайний - Тамус обыкновенный Tamus communis L.
48. Термопсіс ланцетовидний - Термопсис ланцетовидный Termopsis lanceolata L.
49. Цикламен перський - Цикламен перский Cyclamen persicum Mill.
50. Цикута отруйна - Вех ядовитый Cicuta virosa L.
51. Чемериця Лобелієва - Чемерица Лобеля Veratrum lobelianum Bernh.
52. Чемерник кавказький - Морозник кавказский Helleborus caucasicus A.Braun.
53. Чернокорінь лікарський - Чернокорень лекарственный Cynoglossum officinale L.
54. Чилібуха - Чилибуха Strychnos nux-vomica L.
55. Чистець лісовий - Чистец лесной Stachys sylvatica L.
56. Чистотіл великий - Чистотел большой Chelidonium majus L.
57. Ясенець кавказький - Ясенец кавказский Dictamnus albus var. caucasicus (Fisch.et C.A. Mey) Rouy
2.7.2. Отруйні лікарські рослини
1. Акація біла Робінія звичайна - Акация белая Robinia pseudoacacia L.
2. Акація жовта - Акация желтая Caragana arborescens Lam.
3. Анемона жовтецева - Ветреница лютиковая Anemone ranunculoides L.
4. Арум плямистий - Аронник пятнистый Arum maculatum L.
5. Барвінок малий - Барвинок малый Vinca minor L.
6. Багно звичайне - Багульник болотный Ledum palustris L.
7. Безщитник жіночий - Кочедыжник женский Antyrium filix-femina (L.) Roth.
8. Белозір болотний - Белозор болотный Parnassia palustris L.
9. Березка польова - Вьюнок полевой Convolvulus arvensis L.
10. Бруслина бородавчаста - Бересклет бородавчатый Euonymus verrucosus Scop.
11. Бруслина європейська - Бересклет европейский Euonymus europaeus L.
12. Бузина трав’яниста - Бузина травянистая. Sambucus ebulus L.
13. Бузок звичайний - Сирень обыкновенная Syringa vulgaris L.
14. Водозбір звичайний Орлики звичайні - Водосбор обыкновенный Aquilegia vulgaris L.
15. Воловик лікарський - Воловик лекарственный Anchusa officinalis L.
16. Волошка синя - Василек синий Centaurea cyanus L.
17. Вощанка болотна - Восковник болотный Galepa Lustris (Lamk.) Chevall.
18. В’язель барвистий - Вязель пестрый Coronilla varia L.
19. Гармала звичайна - Гармала обыкновенная Peganum harmala L.
20. Геліотроп європейський - Гелиотроп европейский Heliotropium europaeum L.
21. Глечики жовті - Кубышка желтая Nuphar lutea (L.) Smith.
22. Дельфіній високий - Живокость высокая Delphinium elatum L.
23. Дельфіній сітчатоплідний - Живокость сетчатоплодная Delphinium dictyocarpum DC
24. Дзвінець малий - Погремок малый Rhinanthus minor L.
25. Дрік красильний - Дрок красильный Genistra tinctoria L.
26. Ефедра хвощова - Эфедра хвощевая Ephedra equsetina Bunge
27. Жабрій ладанний - Пикульник ладанниковый Galeopsis ladanum L.
28. Живокіст лікарський - Окопник лекарственный Symphytum officinale L.
29. Жовтушник лакфіолевидний - Желтушник левкойный Erysimum cheiranthoides L.
30. Жовтушник сіруватий - Желтушник серый (раскидистый) Erysimum diffusum Ehrh.
31. Зіновать руська - Ракитник русский Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. tx Woloszcz.) Klaskova
32. Калюжниця болотна - Калужница болотная Caltha palustris L.
33. Кардарія крупковидна - Кардария крупковидная Cardaria draba (L.)Desf.
34. Кінський часник звичайний - Чесночник лекарственный Alliaria petiolata (Bieb.)Cavara et Grande.
35. Клопогін даурський - Клопогон даурский Cimicifuga dahurica (Turcz.) Maxim.
36. Кокаїновий кущ - Кокаиновый куст Erythroxylon coca Lam.
37. Коноплі посівні - Конопля посевная Cannabis sativa L.
38. Коноплі посівні індійські - Конопля посевная индийская Cannabis indica Lam.
39. Копитняк європейський - Копытень европейский Asarum europaeum L.
40. Кремена лікарська - Белокопытник лекарственный Petasites hybridus (L.) P. Gaertn.,B.Mey. et Scherb
41. Кукіль звичайний - Куколь обыкновенный Agrostemma githago L.
42. Лаконіс американський - Лаконос американский Phytolacca americana L.
43. Латаття біле - Кувшинка белая Nymphaea alba L.
44. Мильнянка лікарська - Мыльнянка лекарственная Saponaria officinalis L.
45. Міхурник деревовидний - Пузырник древовидный Colutea arborescens L.
46. Наперстянка великоквіткова - Наперстянка крупноцветковая Digitalis grandiflora Mill.
47. Наперстянка пурпурова - Наперстянка пурпуровая Digitalis purpurea L.
48. Наперстянка реснітчата - Наперстянка реснитчатая Digitalis ciliata Trautv.
49. Наперстянка іржава - Наперстянка ржавая Digitalis ferruginea L.
50. Наперстянка шерстиста - Наперстянка шерстистая Digitalis lanata Ehrh.
51. Нетреба звичайна - Дурнишник обыкновенный Xanthium strumarium L.
52. Обвійник грецький - Обвойник греческий Periploca graeca L.
53. Образки болотні - Белокрыльник болотный Calla palustris L.
54. Олеандр звичайний - Олеандр обыкновенный Nerium oleandr L.
55. Омег водяний - Омежник водяной Oenanthe aquatica (L.) Poir.
56. Омела біла - Омела белая Viscum album L.
57. Очний цвіт польовий - Очный цвет полевой Anagallis arvensis L.
58. Паролист звичайний - Парнолистник обыкновенный Zygophyllum fabago L.
59. Паслін дольчатий - Паслен дольчатый Solanum laciniatum Ait.
60. Паслін солодко-гіркий - Паслен сладко-горький Solanum dulcamara L.
61. Паслін чорний - Паслен черный Solanum nigrum L.
62. Пасіфлора м’ясо-червона - Пассифлора инкарнатная Passiflora incarnata L.
63. Первоцвіт весняний - Первоцвет весенний Primula veris L.
64. Перестріч гайовий - Марьянник дубравный Melampyrum nemorosum L.
65. Переступень білий - Переступень белый Bryonia alba L.
66. Плющ звичайний - Плющ обыкновенный Hedera helix L.
67. Повиліка європейська - Повилика европейская Cuscuta europaea L.
68. Псоралея кістянкова - Псоралея костяниковая Cullen drupaceum (Bunge) Stirton.
69. Ранник вузлуватий - Норичник узловатый Scrophularia nodosa L.
70. Раувольфія зміїна - Раувольфия змеиная Rauwolfia serpentina Benth.
71. Ремерія гібридна - Ремерия гибридная Roemeria hybrida (L.)DC.
72. Реп’яшок звичайний - Рогоглавик пряморогий Agrimonia eupatoria L.
73. Різак звичайний - Резак обыкновенный Falcaria vulgaris Bernth.
74. Рододендрон жовтий - Рододендрон золотистый Rhododendron luteum Sweet
75. Росичка круглолиста - Росянка круглолистная Drosera rotundifolia L.
76. Рутвиця смердюча - Василистник вонючий Thalictrum foetidum L.
77. Рутвиця жовта - Василистник желтый Thalictrum flavum L.
78. Рутвиця мала - Василистник малый Thalictrum minus L.
79. Скополія карніолійська - Скополия карниолийская Scopolia carniolica Jacq.
80. Сокирки польові - Живокость полевая Consolida regalis S.F.Gray.
81. Страусове перо звичайне - Страусник обыкновенный Matteuccia struthiopteris (L.) Tod.
82. Сферофіза солонцева - Сферофиза солонцовая Spherophysa salsula (Pall.) DC.
83. Тис ягідний - Тисс ягодный Taxus baccata L.
84. Тютюн справжній - Табак настоящий Nicotiana tabacum L.
85. Фізостигма отруйна - Физостигма ядовитая Physostigma venenosum Balf.
86. Хамедафна чашкова - Хамедафна болотная Chamaedaphne calyculata (L.) Moench.
87. Харг кущовий - Харг кустарниковый Gomphocarpus fruticosus (L.)R.Br.
88. Хвилівник ломиносоподібний - Кирказон ломоносовидный Aristolochia clematitis L.
89. Хрінниця смітна - Клоповник мусорный Lepidium ruderale L.
90. Частуха подорожникова - Частуха подорожниковая Alisma plantago-aquatica L.
91. Шолудивник болотний - Мытник болотный Pedicularis palustris L.
92. Щитник чоловічий - Папоротник мужской Dryopteris filix-mas (L.) Schott
93. Яловець казацький - Можжевельник казацкий Juniperus sabina L.
94. Якірці сланкі - Якорцы стелющиеся Tribulus terrestris L.
2.7.3. Умовно ядовиті лікарські рослини
1. Амі велика - Амми большая Ammi majus L.
2. Арніка гірська - Арника горная Arnica montana L.
3. Бук східний - Бук восточный Fagus orientalis Lipsky
4. Буркун білий - Донник белый Mellilotus albus L.
5. Буркун лікарський - Донник лекарственный Mellilotus officinalis L.
6. Вексибія товстоплода - Софора толстоплодная Sophora pachycarpa C.A.Mey.
7. Гледичія колюча - Гледичия обыкновенная Gleditsia triacanthos L.
8. Гірчак перцевий - Горец перечный Polygonum hydropiper L.
9. Гірчак степовий - Горчак ползучий Acroptilon repens (L.) DC.
10. Гірчиця сарептська - Горчица сарептская Brassica juncea (L.) Czern.
11. Головатень звичайний - Мордовник обыкновенный Echinops ritro L.
12. Горошок мишачий - Горошек мышиный Vicia cracca L.
13. Грижниця гола - Грыжник голый Herniaria glabra L.
14. Деревій звичайний - Тысячелистник обыкновенный Achillea millefolium L.p.p.
15. Ехінопанакс високий - Заманиха высокая Echinopanax elatus Nakai.
16. Жарновець віничковий - Жарновец метельчатый Cytisus scoparius Link.
17. Жимолость звичайна - Жимолость обыкновенная Lonicera xylosteum L.
18. Жовтозілля дібровне - Крестовник дубравный Senecio nemorensis L.
19. Жовтозілля звичайне - Крестовник обыкновенный Senecio vulgaris L.
20. Жовтозілля плосколисте - Крестовник плосколистный Senecio platyphylloides Somm.et Levier
21. Жовтозілля ромболисте - Крестовник ромболистный Senecio rhombifolius (Willd.) Sch.Bip
22. Золотушник звичайний - Золотая розга обыкновенная Solidago virgaurea L.
23. Іберійка гірка - Иберийка горькая Iberis amara L.
24. Картопля - Картофель клубненосный Solanum tuberosum L.
25. Гіркокаштан звичайний - Каштан конский обыкновенный Aesculus hippocastanum L.
26. Кендир конопляний - Кендырь коноплевый Apocynum cannabinum L.
27. Кермек Гмеліна - Кермек Гмелина Limonium Gmelinii (Willd.) Kuntze
28. Крушина звичайна - Крушина ольховидная Frangula alnus Mill.
29. Крушина проносна - Крушина слабительная Rhamnus cathartica L.
30. Латук дикий - Латук дикий Lactuca sativa L.
31. Лобода протиглистна - Марь противоглистная Chenopodium anthelminthicum L.
32. Ломоніс виноградолистий - Ломонос виноградолистный Clematis vitalba L.
33. Лещиця волотиста - Качим метельчатый Gypsophila paniculata L.
34. Льон звичайний - Лен обыкновенный Linum usitatissimum L.
35. Льонок звичайний - Льнянка обыкновенная Linaria vulgaris Mill.
36. Магнолія великоквіткова - Магнолия крупноцветковая Magnolia grandiflora L.
37. Маренка запашна; Підмаренник запашний - Ясменник душистый Asperula odorata L.
38. Мачок жовтий - Мачок желтый Glaucium flavum Crantz.
39. Мигдаль звичайний - Миндаль обыкновенный Amygdalus communis L.
40. Миколайчики плоскі - Синеголовник плосколистный Eryngium planum L.
41. Місяценасінник даурський - Луносемянник даурский Menispermum dahuricum L.
42. Мучниця звичайна - Толокнянка обыкновенная Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng
43. Нечуйвітер волосистий - Ястребинка волосистая Hieracium pilosella L.
44. Огірок -пирскач звичайний - Бешеный огурец обыкновенный Ecballinum elaterum (L.) A.Rich.
45. Осока парвська - Осока парвская Carex brevicollis D.C.
46. Пижмо звичайне - Пижма обыкновенная Tanacetum vulgare L.
47. Півонія незвичайна - Пион уклоняющийся Paeonia anomala L.
48. Полин гіркий - Полынь горькая Artemisia absinthium L.
49. Полин кримський - Полынь таврическая Artemisia taurica Willd.
50. Полин цитварний - Полынь цитварная Artemisia cina Berg.
51. Розхідник звичайний - Будра плющевидная Glechoma hederacea L.
52. Рутка лікарська - Дымянка аптечная Fumaria officinalis L.
53. Рута запашна - Рута душистая Ruta graveolens L.
54. Секуринега кущиста - Секуринега полукустарниковая Securinega suffruticosa (Pall.)Rehd.
55. Смілка поникаюча - Смолевка поникшая Silene vulgaris (Moench.) Carcke
56. Сорго аллепське - Сорго аллепское Sorghum halepense (L.) Pers.
57. Софора японська - Софора японская Sophora japonica L.
58. Стелера карликова - Стеллера карликовая Stellera chamaejasme L.
59. Суховершки звичайні - Черноголовка обыкновенная Pronella vulgaris L.
60. Тризубець болотний - Триостренник болотный Triglochin palustris Linnaeus
61. Туя західна - Туя западная Thuja occidentalis L.
62. Фіалка запашна - Фиалка душистая Viola odorata L.
63. Хвощі - Хвощи Equisetum L.
64. Хміль звичайний - Хмель обыкновенный Humulus lupulus L.
65. Черемха звичайна - Черемуха обыкновенная Padus racemosa Gilib.
66. Чина лучна - Чина луговая Lathyrus pratensis L.
67. Шафран посівний - Шафран посевной Crocus sativus L.
68. Щавель кінський - Щавель конский Rumex confertus Willd.
69. Ясен високий - Ясень высокий Fraxinus excelsior L.
Токсичність різноманітних рослин може коливатися в залежності від розташування виду в географічному ареалі, екологічних факторів, характеру ґрунту та місцезростання, періоду вегетації, кліматичних умов, стадії онтогенезу та фенофази. Похмура погода або вирощування рослин в затемнених умовах може підвищувати їх алкалоїдність. У пасльонових процес накопичення алкалоїдів найбільш інтенсивний вночі, у зв’язку з чим рослини більш токсичні вранці, ніж в конці дня.
2.8. Правила роботи з отруйною лікарською рослинною сировиною
Отруйні рослини — це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини, що можуть спричинювати отруєння людини і тварини. Отруйність рослин може бути пов'язана з такими отруйними сполуками, як алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, лактони, феноли та ін. Отруйні речовини можуть міститись у всій рослині або в окремих її частинах.
Збирати отруйні лікарські рослини забороняється: неповнолітнім особам; вагітним; матерям, які годують дітей; особам з порушеннями центральної нервової системи; хворим на серцево-судинні захворювання та ін.
Правила збирання рослин окремих морфологічних груп лікарської рослинної сировини (отруйних) такі самі, як і неотруйних. Проте існують деякі особливості: під час збирання отруйної сировини не можна вживати їжу, торкатись руками слизових оболонок очей, рота; під час збирання отруйної сировини треба стояти за вітром. При роботі з отруйною сировиною потрібно захищати слизові оболонки носа і рота, працювати в спеціальному одязі. Відомі випадки професійного отруєння. У збирачів лікарських рослин при контакті з отруйними рослинами або потраплянні на шкіру їх соку може розвинутись гостре запалення, екзема, дерматит; відомі випадки отруєнь під час ручного збирання в спекотну погоду листків блекоти чорної, дурману звичайного, беладонни, при подрібненні сухих кореневищ чемериці Лобеля та ін. Під час роботи з плодами коріандру та листками м'яти у працівників починає боліти голова, настає загальна слабкість і запаморочення внаслідок вдихання парів ефірної олії.
Дія отруйних рослин різноманітна. Одні з них уражують центральну нервову систему, інші справляють подразнювальну дію на слизові оболонки травного каналу, спричинюють порушення серцевої діяльності та дихання, порушення в сечовидільній системі, патологію вагітності, аборт та ін. При гострих отруєннях дуже швидко може настати порушення основних життєвих функцій організму.
Отруєння рослинами більшою морою виникають як харчові, або аліментарні. Рідше токсичну дію виявляє вдихання отруйних виділень (дистанційне отруєння багном, ароїдними, хвойними та ін.). Крім того, можуть виникати контактні пошкодження шкіри та слизових оболонок, що протікають за типом алергічних реакцій ( кропива, гірчиця, молочай, болиголов, деякі примули). Існують також отруєння людей респіраторно-контактного характеру при вирощуванні, заготівлі та переробці рослинної сировини (блекота, табак, чемериця, жовтецеві, перець червоний, чистотіл та ін.).
2.8.1. Перша допомога і профілактика при рослинних отруєннях
При отруєнні лікарськими рослинами потрібно негайно надати першу допомогу. У випадку кишкового отруєння треба викликати блювання і промити шлунок (дати потерпілому випити 5—6 склянок теплої води з сіллю або 0,1 % розчин калію перманганату). При отруєнні маком блювотні засоби неефективні. При отруєнні конвалією, наперстянкою, горицвітом весняним блювоту викликати не можна. Для запобігання всмоктуванню отрути треба прийняти активоване вугілля або суміш 1—3 білків яєць із 300—500 мл молока або води, а через 20—30 хв викликати блювання і випити послаблювальне. До приходу лікаря потерпілого треба вкласти в ліжко. При потраплянні соку отруйної рослини на шкіру, уражені ділянки декілька разів промивають водою з милом і протирають 2% розчином калію перманганату. При послабленні дихання роблять штучне дихання, при послабленні пульсу потерпілому дають міцний чай або каву.
Запам’ятайте зовнішній вигляд та діагностичі ознаки отруйних рослин.
2.9. Бур’яново-рудеральна рослинність
Бур’яни - це рослини, які не вирощуються людиною, що пристосувалися до проростання сред культурних рослин і які наносять їм шкоду.
Бур’яни знижують урожай і якість всіх культур, значно знижують плодючість ґрунту, посилюють випаровування вологи, прискорюють появу ґрунтової засухи. Біологічні та морфолого-екологічні особливості бур ’янів:
- висока плодючість та інтенсивне розмноження (наприклад, у осота польового кількість вегетативних бруньок досягає 180 млн штук, у пирію повзучого - до 250 млн штук, а кожна рослина щириці дає близько 500-700 тис. насінин);
- довготривала здатність насіння до проростання (у лободи 38 років, у березки 52 років);
- різноманітні строки схожості насіння (період спокою насіння грициків звичайних складає від 3 до 10 років, у культурних рослин такий період відсутній або скорочений до 1-2 років);
- інтенсивне розповсюдження плодів і насіння завдяки різноманітним пристосуванням: незначна вага насінин, наявність летючок, причіпок, чубків тощо;
- універсальна пристосованість до різноманітних умов існування, адаптація до різких коливань температури, розвиток потужної кореневої системи тощо.
Велика кількість бур’янів (до 1500 видів) за їх основними морфолого-екологічними ознаками класифікують на наступі групи:
Не паразитуючі ^
І І
1-2-річні
- Ефемерні
- Отруйні
- Зимуючі
- Озимі
- Дворічні
Рослини ^ Паразитуючі
І І
Паразити Напівпаразити
- Стеблові - Кореневі
- Кореневі
Багаторічні
- Мичкувато-кореневі
- Стрижнекореневі
- Цибулеві і бульбові
- Повзучі
- Коренепаросткові
Залежно від умов місцезростання бур’яни поділяються на сегетальні, які ростуть на щорічно оброблюваних , окультурених ґрунтах (осот польовий, березка польова, пирій повзучий, сокирки польові, хвощ польовий, щириця, лобода біла, грицики звичайні, зірочник середній), та рудеральні, які зустрічаються на необроблених ґрунтах, пустирях, узбіччях доріг, скотних дворах, по задвірках, часто утворюють зарості. Поділяються на придорожні (кульбаба лікарська, подорожник
великим, спориш) і пустирні (кропива дводомна, лопух справжній, полин звичайним, злинка канадська).
Згідно з іншою біологічною класифікацією, в основу якої покладені характер та спосіб живлення, тривалість життєвого циклу, бур’яни поділяються на паразити (види вовчка та повитиці), напівпаразити (перестріч звичайний, омела біла) і трави
самостійного способу живлення.
За тривалістю життя є бур’яни однорічні (амброзія полинолистна, грицики звичайні, лобода біла), дворічні (морква дика, суріпиця звичайна, лопух справжній) і багаторічні, які в свою чергу поділяються на стрижнекореневі (кульбаба лікарська), мичкуватокореневі (подорожник великий), кореневищні (пирій повзучій, хвощ польовий), коренепаросткові (осот польовий, березка польова).
Підгрупу особливо злісних бур’янів, які масово і швидко розповсюджуються і завдають значних збитків, складають карантинні бур ’яни, тобто не притаманні для території країни, а занесені ззовні. Прикладами є види повитиці та амброзія полинолиста, яка у період цвітіння викликає алергічні реакції у багатьох людей. Задля боротьби з бур’яними використовують спеціальні запобіжні дії (очистка посівного матеріалу, правильні сівозміни) та знищувальні заходи: (хімічний спосіб -винищування гербіцидами; механічний - прополка; біологічний - застосування комах та нематод).
2.10. Кімнатні рослини
Кімнатні рослини прийшли до нас з тропічного та субтропічного краю. Там вони існують в різноманітних, але завжди оптимальних для них кліматичних умовах. Вони ростуть у вологих та теплих або, навпаки, сухих та жарких областях, на різноманітній висоті, в тінистих лісах або залитих сонцем саванах. Щоб рослини довго приносили вам радість, треба мати деякі знання про їх походження та умови для їх нормального життя.
Умови життя та росту
Фактор тепла
Відповідно до походження ми поділяємо кімнатні рослини на 3 групи: рослини теплих, прохолодних та холодних приміщень. Родина рослин теплих приміщень -тропіки всього світу і, відповідно, вони потребують мінімальної температури 18° С, а максимальної - 25° С. В прохолодних кімнатах розміщують рослини з субтропіків чи зон помірного клімату. Для них потрібно підтримувати температуру приблизно 12-18° С. і, насам кінець, є рослини, яким потрібен холод; вони розвиваються при температурі не менше 4° С і не більше 12° С. Фактор тепла відіграє значну роль при догляді за рослинами. Як нестача, так і надлишок тепла можуть нанести їм значних збитків.
Фактор світла
Сонячне світло потрібне рослинам для так званої асиміляції, тобто процесу перетворення в організмі поживних речовин в органічні. Рослина поглинає з повітря вуглекислий газ, розщеплює його на кисень та вуглець; із води та вуглецю, що надходять через корені під впливом сонячних променів утворюються вуглеводи (цукор, крохмаль). Процес асиміляції, який називається фотосинтезом, може відбуватися тільки на світлі завдяки хлорофілу, що утворюється в клітинах. З урахуванням цієї обставини рослини діляться на три великі групи :
1) рослини сонячних місць (в природних умовах ростуть в степах і високогір ях );
2) рослини для напівтінистих місць (в природних умовах ростуть на лісових галявинах і на лугах )
3) рослини для тінистих місць (в природних умовах ростуть в листяних лісах).
Фактор повітря
Повітря - це суміш газів: близько 78 відсотків азоту , 21 відсоток кисню, 0,9 відсотків інертних газів (аргон, гелій, та ін..), 0,03 відсотка вуглекислого газу (диоксид вуглецю) та інші речовини в різних кількостях. Рослина , як і людина, не може жити без повітря. Але на відміну від людини, орієнтованої на вміст кисню в повітрі , рослині
потрібен вуглекислий газ. Щоб забезпечити рослинам якісне повітря, його потрібно постійно оновлювати. При цьому потрібно уникати протягів, оскільки рослина в результаті збільшення випаровування стає менш захищеною від шкідників. В оновленні повітря важливу роль відіграє вітер.
Фактор води
В залежності від погоди в атмосфері міститься більше чи менше води, що і називається вологістю. Морська вода випаровується за рахунок сонячного тепла і піднімається у вигляді пару вверх, та конденсується і частково випадає у вигляді опадів знову в море (малий кругообіг води) , а частково розноситься вітрами над сушею. В природних умовах необхідну для рослин вологість створює вода, яка міститься в ґрунті. Для більшості рослин придатна вода з показником жорсткості від 8 до 12 °6И (градусів жорсткості). 1 °6И відповідає вмісту 10 грамів кальцію на 1000 літрів води.
Живлення рослин
Завдяки науковим відкриттям і даним відомо, що рослинах, окрім світла, води, вуглекислого газу, для життя потрібні не тільки азот, фосфор і калій, але й інші речовини та мікроелементи: в цілому рослині для розвитку потрібно від 10 до 13 хімічних елементів. Ці поживні речовини рослині потрібно забезпечувати в правильному співвідношенні і в потрібний час. Азот - основний компонент білка. При нестачі азоту рослина відстає в розвитку, але й надлишок може принести шкоду. Фосфор сприяє утворенню бутонів та квіток, дозріванню рослини, насіння. Калій дає рослині можливість дозрівання, сприяє її витривалості і стійкості проти хвороб. Залізо потрібне для утворення хлорофілу та для росту, воно міститься в зелених частинах рослини.
Земля і субстрати
В залежності від походження рослин для їх вирощування використовують різні види садової землі (пісок, глина, перегній, вапно); розрізняють лужні та нерозчинні в воді землі (глина). В них містяться частини мінерального та органічного походження, а також ґрунтові бактерії. Розрізняють дві основні групи ґрунтів: мінеральні та перегнійні. Для позначення всіх земляних сумішей - основних, допоміжних, додаткових - часто використовують загальне поняття «субстрат» (поживний ґрунт, основа). Властивості землі визначаються кількістю перегною. Окрім всього цього важливий і рівень кислотності ґрунту (показник рН).
Добрива
В залежності від виду та роду, рослинам потрібна різна кількість добрив. До складу ґрунтових сумішей зазвичай входять основні добрива, але це вважається одноразовим підживленням, недостатньою для кімнатних рослин. Отже, їх потрібно підкормлювати додатково. Висновок такий: в період вегетації (росту) потрібно цілеспрямовано та регулярно забезпечувати рослину добривами. Частіше для цього використовують неорганічні поживні речовини чи комплексні добрива, які містять всі необхідні для рослин компоненти і розчинні в воді. При підкормці добривами маємо пам'ятати про те, що краще використовувати не дуже концентровані розчини поживних солей,тобто - удобрювати рослину слабо, але часто. Корисніше і простіше всього підкормлювати квіти рідкими добривами. Відміряв необхідну кількість рідини, її потрібно просто додати у воду.
Шкідники і боротьба з ними
Кімнатні рослини піддаються різноманітним хворобам паразитарного і не паразитарного походження, а також нападам шкідників. Найбільш розповсюджені шкідники - павутинний кліщ, листкова тля, щитовка, мучнистий черв. Остаточно знищити цих паразитів можливо тільки за допомогою хімічних засобів. Хімічну обробку рослин можна проводити тільки на відкритому повітрі.
Приклади кімнатних рослин
1. Агава — Agave filifera
Родина - Agaveceae (Агавові)
Особливості будови. Рослина з жорсткими частково сукулент ними листями, або зібрані в прикореневій розетці, або розташовані на стеблі. Найкраще розвивається в сонячному місці.
Догляд : Влітку полив необхідний,але помірний, в залежності від погодних умов. Цикл підживлення - кожні 14 днів, але концентрація добрив не повинна бути високою,достатньо 1 - 3 %. Великі агави пересаджують не частіше , ніж раз в 2-3 роки, а невеликі - кожен рік.
2. Алое - Aloe variegate
Родина - Liliaceae (Лілійні)
Особливості будови. Алое часто не має стебла, але часом цей яскраво виражений сукулент росте як напівкущ чи кущ . Багато видів цвітуть кожен рік.
Догляд: Алое незалежно від пори року потребує хорошої освітленості . Влітку рослину слід поливати,коли вона суха,взимку полив обмежити , а температура повинна бути 12-16 °С. Кожного року весною рослину слід пересаджувати в новий посуд.
3. Антуріум - Anthurium-Schrzeri anum
Родина - Araceae (Ароїдні)
Особливості будови. В висоту зазвичай досягає 30-50 см . Великі приквітники обмежені вигнутим суцвіттям - початком, як правило , червоного кольору.
Догляд: Антуріум повинен стояти в світлому місці, куди не потрапляють прямі сонячні промені. В період росту надає перевагу підвищеній вологості повітря. Краще всього росте в перегнійному, грубому, водопроникному субстраті. Для поливу оптимальна м'яка вода. В період росту рекомендується через кожні 14 днів підкормлювати його рідкими чи комплексними добривами.
4. Каладіум - Caladium
Родина - Araceae (Ароїдні)
Особливості будови. Бульбоносна рослина відрізняється листям з гарним узором - на довгих черешках , серцевинні чи стріловидні, в довжину досягає 60 см .
Догляд : Потребує хорошої освітленості, в період росту необхідні регулярний полив і часте підкормлювання добривами. Пізнього літа період культури завершується, листя в' януть і відмирають. Верхня частина рослини гине, полив в цей період потрібно зменшити, а потім взагалі припинити.
5. Камелія - Camellia japonica
Родина - Theaceae (Чайні)
Особливості будови. Має блискучі і жорсткі шкірясті листя овальної форми, а квітки бувають білі, рожеві, червоні; вони сидять на коротких черешках і пахнуть жасмином.
Догляд: Камелії добре себе почувають в напівтінистих місцях, рівномірне зволоження водою, що не містить вапна, літом необхідна так як і регулярне підкормлювання добривами.
6. Хлорофітум - Chlorophytum comosum
Родина - Liliaceae (Лілійні)
Особливості будови. З кореневої основи м'ясисті, зелені листя шириною 1- 2,5 і довжиною 20-30 см. Влітку в нього з'являються дрібні білі квітки.
Догляд: Хлорофітум здатен знаходитись і в холодних , і в теплих приміщеннях. Полив і підкормка залежить від розміщення. Пересаджують його весною, рекомендується щільна земляна суміш.
7. Клівія - Clivia miniata
Родина - Amaryllidaceae (Амарилісові)
Особливості будови. Довжиною 40-50 см, квітконіжка увінчана оранжево-червоними квітками; цибулева рослина.
Догляд: В період росту потребують обільного поливу; часто буває, що їй необхідна підкормка добривами. Маленькі та молоді екземпляри треба пересаджувати весною кожного року, а старі - після цвітіння, раз в 3-4 роки.
8. Цикламен - Cyclamen persicum
Родина - Primulaceae (Первоцвіті )
Особливості будови. Листя заокруглені, за формою нагадують сердечко,а квітки - крупні та дрібні - білі,рожеві, світлі, темні, яскраво-червоні, багрові.
Догляд: Найбільш сприятлива температура - 12-14 ° С, потрібно обережно поливати, стараючись не потрапити в саму серцевину, що приводить до гниття. Для пересадження потрібна рихла земляна суміш.
9. Драцена - Dracaena marginata
Родина - Liliaceae (Лілійні)
Особливості будови. Дерево з мечоподібними лисками, 18-20 м в висоту, нагадує пальму. Більшість являється декоративними рослинами.
Догляд: Потребують в першу чергу тепла. На протязі основного періоду росту потрібен нормальний полив і часті підкормки добривами, що містять різні поживні речовини. Пересадку проводять кожного року навесні.
10 Папороть - Blechnum gibbum
Родина - Filicinaea (Папоротеві)
Особливості будови. Зустрічаються як наземні рослини так і епіфіти, і,
навіть, як рослини зі здерев'янілими стволами. Призначена для влаштованого віконного квітника.
Догляд: Найбільш сприятлива температура 16-18 °С. Пересаджувати можна з весни до літа. Після вкорінення їм потрібна підкормка слабким розчином добрив.
11. Фікус- Ficus elastica
Родина - Moraceae (Тутові)
Особливості будови. Включає в себе дерева, кущі,чагарники. Всі вони виділяють густий, білий сік і ростуть з крупними овальними, блискучими листками темно-зеленого кольору.
Догляд: В період вегетації їм потрібен обільний полив і періодичні підкормки добривами. Взимку слід поливати з обережністю, оскільки надлишкова вологість не йде їм на користь.
12. Гусманія - Сітпапіа
Родина - Бгошеїіаееа (Бромелієві)
Особливості будови. Ведуть епіфітний спосіб життя. Деякі з них наземні рослини , з яскравими квітками і приквітниками, також з декоративним зображенням на листках.
Догляд: Температура завжди повинна бути рівномірною 18-20 °С, сприятлива для пересаджування - весна. Для розвитку кореневої системи в якості субстрату використовують рихлу перегнійну суміш.
13. Каланхое - Kalanchoe Blossfeldiana Родина - Crassulaceae (Товстянкові)
Особливості будови. Гарна рослина з вогняно-червоними квітками, багато сортів та видів, деякі з них - сукуленти.
Догляд: Підходить світле, сонячне, повне повітря місце в кімнаті. Температура влітку - 18-22°С, взимку 15-18°С. Поливати потрібно обережно,оскільки каланхое дуже чутлива до надлишку води.
14. Маранта - Maranta leuconeura
Родина- Marantaceae (Марантові)
Особливості будови. Відноситься до ґрунтопокривних рослин вологих тропічних лісів. Гідропонна культура, теплична рослина.
Догляд: Можна культивувати і в горшку і в більш просторому посуді. В якості субстрату годиться дернова і хвойна земляна суміш з добавкою піску.
15. Монстера - Monstera deliciosa
Родина - Araceae (Ароїдні)
Особливості будови . Включає в себе лазячі кущі з крупними розсіченими листками і жовтуватими початковими суцвіттями до 30 см в довжину. Утворюються на суцвіттях ягоди зі смаком ананасу.
Догляд: Монстера віддає перевагу світлим місцям,але прямого сонячного світла не любить. Кількість необхідної води залежить від місця розташування. Час від часу брудні листки треба протирати м'якою губкою.
16. Примула - Primula obconica
Родина - Primulaceae (Примулові)
Особливості будови. Має квітки з крупними чашечками ( зібрані букетами в зонтичні суцвіття шириною 10 см).
Догляд: Примули живуть довго, якщо стоять в прохолодному, світлому, повному повітря приміщенні. Також умовою стійкості є регулярний полив водою.
17. Спатифілюм - Spathiphyllum
Родина - Araceae (Ароїдні)
Особливості будови. Вічнозелені рослини з кореневищами, ростучим частково під землею,частково - над землею. Листки частіше блискучі,вузькі, мечовидні, на довгих черешках.
Догляд: Влітку потрібен обільний, а взимку помірний полив. В період росту важлива регулярна підкормка добривами через кожні 2 тижні. Найсприятливіший час для пересадки - рання весна.
18. Пальма - Chamaedorea elegans
Родина - Palmaea (Пальмові)
Особливості будови. В залежності від форми листя діляться на перисті і віялоподібні. Серед них багато корисних тропічних рослин.
Догляд: Їм потрібна поживний ґрунт. Пересаджувати крупні екземпляри потрібно раз в 3-5 років,а молоді пальми - раз в 1-2 роки. Після посадки і до кінцевого розвитку кореневої системи рослину поливають помірно.
19. Пеларгонія - Pelargonium grandiflorum
Родина - Geraniaceae (Геранієві)
Особливості будови. Декоративна рослина, крім того існують все можливі квіткові варіації, зустрічаються звичайні і махрові квіти.
Догляд: Потребують світлого сонячного місця. Для пересадки використовують субстрат середньої тяжкості - торф, пісок, компостну землю.
20. Мімоза - Mimosa pudica
Родина - Leguminosae (Бобові)
Особливості будови. Стебло мімози росте вертикально, розвиваючи бокові пагони, покриті подовженими дрібними листками. Низькоросла рослина, ніжні рожеві квітки зібрані в шаровидні суцвіття.
Догляд: Період росту для такого розвитку їй необхідний щедрий полив і щотижневе підживлення добривами. Пересадка необхідна 1-2 рази на рік, для цього використовують єдину садову землю або суміш лісової листової і глиняної землі з піском.
21. Кавове дерево аравійське - Coffea arabaca
Родина - Rubiaceae (Маренові)
Особливості будови. Невеликі деревця або чагарники з вічнозеленим листям.
Догляд. Потребує світлого, наповненого повітрям місця, блище до вікна; але його потрібно захищати від сонячних променів.
22. Дифенбахія - Diffenbachia
Родина - Araceae (Ароїдні)
Особливості будови. Це декоративна листкова рослина. Її великі зелені листки вкриті білими або жовтуватими плямками.
Догляд. Потребують напівзатінене місце в теплій кімнаті. Для пересадки використовується пухка перегнійна, а також садова земля.
23. Молочай найкрасивіший - Euphorbia pulcherrima
Родина - Euphorbiaceae (Молочайні)
Особливості будови.
Особливості будови. Рослина досягає до 3 м в висоту, густо розгалужені гілки, на короткий час вкриваються листками, які скоро опадають. Залишаються зелені тонкі, голі гілки вкриті колючками.
Догляд. Потребує сонячного місця з температурою не нижче 10°С. Полив після висихання субстрату. Кожні 4 тижні підживлюють добривом для кактусів.
Обережно. Всі види молочаю містять речовини, які подразнюють шкіру і слизові оболонки.