МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ (ПРОЦЕС РУХУ)

СКЕЛЕТ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

З'ЄДНАННЯ КІСТОК ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

2.КІСТКИ ВІЛЬНОЇ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ ТА ЇХ З'ЄДНАННЯ

Плечова кістка (humerus) - належить до довгих кісток.

Вона має тіло і два кінці - проксимальний та дистальний. На проксимальному кінці розрізняють головку, анатомічну шийку, нижче - хірургічну шийку (місце найчастіших переломів). На тілі спіралеподібно проходить борозна променевого нерва.

Дистальний кінець несе на собі виросток для з'єднання з кістками передпліччя і два надвиростки - латеральний та медіальний (у дітей його переломи бувають частіше). Над виростком спереду знаходиться вінцева ямка, ззаду - ямка ліктьового відростка (рис. 2.50).

Рис. 2.50. Плечова кістка, права

Ліктьова кістка (ulna) розташована з медіальної сторони передпліччя з боку V пальця (мізинця). Це довга кістка, яка на верхньому (проксимальному) кінці має два відростки - ліктьовий та вінцевий, а між ними розташована блокоподібна вирізка. Нижній (дистальний) кінець несе на собі головку і шилоподібний відросток (рис. 2.51).

Рис 2.51. Ліктьова та променева кістки, праві

Променева кістка (radius) розташована з латеральної сторони передпліччя (з боку великого пальця). Вона теж належить до довгих трубчастих кісток. її верхній (проксимальний) кінець представлений головкою, під якою знаходиться шийка. На нижньому (дистальному) кінці розрізняють зап'ясткову суглобову поверхню, ліктьову вирізку та шилоподібний відросток. Тіла обох кісток передпліччя мають тригранну форму, а загострені краї, що повернуті один до одного, називаються міжкістковими.

Кістки зап’ястка розташовані у два ряди (рис. 2.52). У верхньому (проксимальному), рахуючи від великого пальця, лежать: човникоподібна, півмісяцева, тригранна і горохоподібна кістки. У нижньому (дистальному) ряді розрізняємо кістку-трапецію, трапецієподібну, головчасту і гачкувату кістки. Долонна поверхня зап'ястка увігнута і утворює борозну, а зв'язка, що натягнута над борозною, перетворює її на канал зап'ястка, в якому з передпліччя на кисть проходять сухожилки м'язів, судини та нерви.

Рис. 2.52. Кістки правої кисті, тильна поверхня

Фаланги пальців - це короткі кістки, які теж мають основу, тіло і головку. Головка несе блокоподібну поверхню. Фаланги позначаються як І, II, III, або як проксимальна, середня і дистальна. Кожний палець, за винятком великого, складається з трьох фаланг, а великий має лише проксимальну і дистальну фаланги.

Кістки вільної верхньої кінцівки з'єднуються між собою за допомогою суглобів: плечового, ліктьового та суглобів кисті.

Плечовий суглоб (articulatio humeri) утворений головкою плечової кістки та суглобовою западиною лопатки, яка доповнюється хрящовою суглобовою губою (рис. 2.53). Це типовий кулястий суглоб, в якому можливі такі рухи, як згинання і розгинання, відведення та приведення, обертання всередину та назовні (пронація та супінація), а також периферичне обертання (циркумдукція). Суглобова капсула досить вільна й укріплюється лише однією дзьобо-плечовою зв'язкою. Через порожнину суглоба проходить сухожилок довгої головки двоголового м'яза плеча.

Рис. 2.53. Плечовий суглоб (фронтальний розпил

В утворенні ліктьового суглоба {articulatio cubiti) бере участь три кістки: плечова, ліктьова та променева (рис. 2.54). Тому за будовою він є складним. Цей суглоб складається з трьох суглобів: плечоліктьового, плечопроменевого та проксимального променеліктьового. Ці три суглоби мають спільну капсулу, яка підкріплюється бічними зв'язками. Ліктьовий суглоб за формою є гвинтоподібним, і в ньому можливі такі рухи, як згинання та розгинання навколо фронтальної осі.

Рис. 2.54. Ліктьовий суглоб (сагітальний розпил)

Кістки передпліччя з'єднуються між собою двома видами з'єднань: 1) синдесмозом (за допомогою міжкісткової перетинки) та 2) проксимальним і дистальним променеліктьовими суглобами, які функціонують як єдиний комбінований циліндричний суглоб. При цьому відбувається обертання променевої кістки разом з кистю назовні (супінація) і всередину - (пронація) навколо вертикальної осі. Ліктьова кістка при цьому залишається нерухомою (рис. 2.55).

Рис. 2.55. З'єднання кісток передпліччя (правого); вигляд спереду.

Променезап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpea) утворений шляхом зчленування дистального кінця променевої кістки з трьома кістками першого ряду зап'ястка (рис. 2.56). За будовою цей суглоб складний, за формою - еліпсоподібний. У ньому можливі такі рухи, як згинання і розгинання, відведення та приведення, колові рухи. Капсула підкріплюється бічними зв'язками.

Рис. 2.56. Суглоби та зв'язки кисті (фронтальний розпил лівого променезап' легкового суглоба і суглобів кісток зап'ястка,

напівсхематично), вигляд спереду.

З'єднання кісток кисті. Середній зап'ястковий суглоб знаходиться між І і II рядом кісток зап'ястка, а між окремими кістками зап'ястка утворюються плоскі міжзап'ясткові суглоби.

Разом з плоскими малорухомими зап'ястково - п'ястковими суглобами (з II по V) вони утворюють тверду основу кисті. Зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця є сідлоподібним за формою, в ньому можливі такі рухи, як відведення та приведення, згинання та розгинання, а також протиставлення великого пальця мізинцю (опозиція) і зворотний рух (репозиція), що характерно лише для людини.

П'ястково-фалангові суглоби за формою кулеподібні, а міжфалангові - типові блокоподібні. Капсули всіх цих суглобів підкріплюються бічними зв'язками (рис. 2.57).

Рис. 2.57. Зв'язки кисті

Особливості будови суглобів надають кисті надзвичайну рухомість, яка потрібна в процесі трудової діяльності.