МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ (ПРОЦЕС РУХУ)

СКЕЛЕТ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

З’ЄДНАННЯ КІСТОК НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

1.КІСТКИ ТАЗОВОГО ПОЯСА ТА ЇХ З'ЄДНАННЯ

Тазова кістка (os coxae) до 16 років складається з окремих кісток: клубової, лобкової та сідничої. Після 16 років вони зростаються своїми тілами і в цьому місці формують кульшову суглобову западину, куди входить головка стегнової кістки (рис. 2.58).

Рис. 2.58. Тазова кістка; права

Клубова кістка (os ilium) складається з тіла і крила. Крило розширене й обернене вгору, закінчується гребенем. На гребені спереду є передні верхня та нижня ості, а ззаду - задні верхня та нижня ості. На тазовій поверхні крила є заглибина, що має назву клубової ямки. Позаду від неї знаходиться вушкоподібна суглобова поверхня для зчленування з однойменною поверхнею крижової кістки. На зовнішній поверхні крила розташовані сідничні лінії- місця прикріплення сідничних м'язів. Крило від тіла відмежовується дугоподібною лінією.

Сіднича кістка (os ischii) має тіло і гілку, яка потовщується й утворює сідничний горб. Вище від горба знаходиться сіднича ость. Над остю розрізняють велику сідничу вирізку, а під остю - малу сідничу вирізку.

У лобковій кістці (os pubis) розрізняють тіло, верхню та нижню гілки. У тому місці, де гілки переходять одна в одну, утворюється суглобова поверхня лобкового симфізу. Тіла всіх цих трьох кісток, гілки сідничої та лобкової кісток обмежовують затульний отвір.

Кістки тазового пояса з'єднані ззаду з крижовою кісткою малорухомим парним крижово-клубовим суглобом, плоским за формою (рис. 2.59). Він утворений вушкоподібними поверхнями крижової і клубової кісток. Спереду утворюється непарний напівсуглоб - лобковий симфіз. У ньому лобкові кістки з'єднані між собою за допомогою хряща, у товщі якого є невелика щілина, заповнена рідиною.

Рис. 2.59. Зв'язки таза і кульшового суглоба; вигляд зверху

До власних зв'язок таза належать крижово-горбова та крижово-остиста. Вони замикають сідничі вирізки, внаслідок чого утворюються малий та великий сідничні отвори (рис. 2.65). Через ці отвори проходять м'язи, судини та нерви.