МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 3. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ

НЕРВОВІ МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Збудження і гальмування у центральній нервовій системі

Морфо-функціональною одиницею центральної нервової системи є нейроцит. Саме нейроцити виконують складні функції центральної нервової системи. Нервові клітини об'єднуються за допомогою синаптичних контактів. Кількість синапсів величезна, а на тілі пірамідного нейроциту кори великих півкуль може досягати кількох тисяч. Синапси утворюються між структурами нейроцитів (центральні синапси), а також між аксонами нейроциту й ефекторами (м'язові чи залозисті клітини) - периферичні синапси. Синапс складається з синаптичної бляшки (закінчення відростка нейроцита), пресинаптичної мембрани, субсинаптичної мембрани (ділянка мембрани на тілі іншого нейроцита), синаптичної щілини між цими мембранами і синаптичних міхурців з медіатором всередині синаптичної бляшки (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема викиду медіатора і процесів, що проходять у гіпотетичному центральному синапсі:

1 - аксон; 2 - мікротрубочки; 3 - синаптичний пухирець; 4 - синаптична щілина; 5 - дендрит; 6 - рецептор для медіатора;

7 - субсинаптична мембрана; 8 - пресинаптична мембрана; 9 - мітохондрії.

Потенціал дії, який розповсюджується по нервовому волокні, доходить до синаптичної бляшки і сприяє виходу з неї медіатора. За функціональними проявами медіатори поділяються на збудливі та гальмівні. До збудливих відносяться катехоламіни - адреналін, норадреналін, дофамін, серотонін, а також ацетилхолін, субстанція Р та ін.

Гальмівні медіатори - гаммааміномасляна кислота (ГАМК) і гліцин.

Медіатор

виділяється в синаптичну щілину і зв'язується з хеморецепторами (речовина білкової природи) на субсинаптичній мембрані. Медіатори призводять до зміни іонної проникності субсинаптичної мембрани, внаслідок чого під впливом збудливого медіатора виникає збудження, а під впливом гальмівного медіатора- гальмування. Збудження може далі поширюватися, це пов'язано із збудливими синапсами та збудливими медіаторами. Гальмування не здатне до розповсюдження, що пов'язано з існуванням специфічних гальмівних синапсів і гальмівних медіаторів; воно проявляється пригніченням іншого збудження. Прикладом гальмівних нейроцитів у спинному мозку є вставні нейроцити Реншоу, а в головному мозку - грушоподібні нейроцити Пуркіньє кори мозочка.

Мозаїка і динаміка процесів збудження та гальмування лежить в основі інтегративної і регуляторної функцій центральної нервової системи.

Синапси (центральні - між нейронами в мозку і периферичні - між нервом і м'язом чи нервом і залозою) проводять збудження тільки в одному напрямку - від нерва до м'яза чи від нерва до залози. Через синапс збудження проходить однобічно: від пресинаптичної мембрани до субсинаптичної.

Іншою особливістю проведення збудження є синаптична затримка проведення протягом 2-3 мс.

Перші збуджувальні імпульси, що надійшли в синапс, підвищують його збудливість. Цим полегшується подальша передача збудження через нього. Це явище має назву полегшення.