Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Загальна частина
Розвиток людини та структура її тіла
Поняття про критичні періоди розвитку зародка

Критичними періодами індивідуального розвитку зародка називаються ті його етапи, які характеризуються підвищеною чутливістю організму або його частин до дії несприятливих чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть призводити до аномалій будови, природжених захворювань, порушення росту та диференціації, загибелі зародка тощо. Крім критичних періодів, загальних для зародка, є і конкретні періоди закладення різних органів, що відбуваються послідовно. На думку П. Г. Светлова, під час критичних періодів знижуються регуляторні можливості організму, що розвивається, а це зменшує його резистентність (стійкість) проти негативних впливів.

Критичними періодами розвитку зародка є прогенез та мейоз (стадія дозрівання статевих клітин), запліднення, імплантація (6-8 днів), яка збігається в часі з першою фазою гаструляції, плацентація (3-8-й тижні), що відбувається в другій фазі гаструляції, нейруляція та початкові етапи органогенезу, періоди інтенсивного розвитку головного мозку (15-20-й тижні), формування головних функціональних систем (20-24-й тижні), перебіг пологів. У постнатальному періоді онтогенезу критичними періодами є період новонародженості (перший рік життя) і статевого розвитку (11-16 років). Знання про критичні періоди розвитку зародка мають важливе значення для розробки методів охорони вагітності та відповідних періодів дитинства.