Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Артрологія, artrologia [вчення про сполучення кісток] - Класифікація суглобів та їх загальна характеристика
Сполучення кісток тулуба - Сполучення хребців

У хребтовому стовпі наявні як перервні, так і неперервні види сполучень. Розрізняють такі сполучення: між тілами хребців, дугами хребців та відростками хребців (рис. 77).

Тіла хребців сполучаються між собою міжхребцевими дисками, discus intervertebrales (рис. 77А, В). Міжхребцевий диск належить до волокнисто-хрящових утворень. Зовні він має вигляд волокнистого кільця, anulus fibrosus, волокна якого йдуть навкоси до суміжних хребців. У центрі диска розміщене драглисте ядро, nucleus pulposus, що є залишком спинної струни. Завдяки еластичності диска хребтовий стовп амортизує та поглинає енергію при поштовхах, що на нього передаються під час ходіння, бігу та стрибків.

Рис. 77. Сполучення хребців:

А - міжхребцеві диски; Б - зв’язки хребтового стовпа

Рис. 77. Сполучення хребців: В - зв’язки і сполучення хребтового стовпа

Висота всіх міжхребцевих хрящів становить 1/4 усієї довжини хребтового стовпа. Товщина їх не всюди однакова: найбільша в поперековому відділі, найменша - у грудному. У шийному й поперековому відділах вона спереду більша, ніж ззаду, а в грудному відділі - навпаки.

По тілах хребців проходять дві поздовжні зв’язки: передня і задня. Передня, lig. longitudinale anterius, розташована на передній поверхні тіл хребців. Вона бере початок від переднього горбка дуги атланта й тягнеться до першого крижового хребця. Задня поздовжня зв’язка, lig. longitudinable posterius, проходить у середині хребтового каналу від тіла другого шийного хребця до першого крижового й обмежує згинання хребта. Обидві зв’язки міцно сполучаються з міжхребцевими дисками за допомогою волокнистих пучків.

Сполучення дуг хребців. Щілини між дугами хребців затягнуті жовтими зв’язками, ligg. flavae (рис. 77Б, В). Між остистими відростками хребців розташовані міжостисті зв’язки, ligg. interspinales, що на верхівках відростків переходять у надостисту зв’язку, lig. supraspinale, яка проходить у вигляді круглого повздовжнього тяжа по всій довжині хребтового стовпа. У шийній ділянці вище сьомого хребця зв’язки потовщуються в сагітальній площині, виходять за межі остистих відростків та прикріплюються до зовнішнього потиличного випину й гребеня, утворюючи каркову зв’язку, lig. nuchae. Простір між поперечними відростками хребців затягнуто міжпоперечними зв’язками, ligg. intertransversaria. Найбільшого розвитку вони досягають у грудному та поперековому відділах хребтового стовпа.

Сполучення відростків хребців. Нижні суглобові відростки вище розташованого хребця сполучаються з верхніми суглобовими відростками нижче розташованого хребця за допомогою дугоапофізарних сполучень, articulationes zygapophysiales. За формою суглобових поверхонь вони належать до плоских, крім поперекового відділу хребта, де вони циліндричні. Суглобова капсула прикріплюється по краю суглобових поверхонь, обмежуючи їх рух, але можливі їхні рухи й більшої амплітуди, коли додаються незначні зміщення в одному напрямі (наприклад, під час згинання чи розгинання хребта в цілому).