Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Міологія, myologia [вчення про м'язи] - М'язи і фасції тулуба
М'язи і фасції грудної клітки - Діафрагма

Діафрагма, diaphragm (thoraco-abdominale) - непарний м’яз, який являє собою тонку пластинку (сухожилкову - в центрі та м’язову - по краях), вставлену в apertum thoracicus inferior, (рис. 131).

Рис. 131. Діафрагма, dіарhrаgmа - вигляд знизу (за В. П. Воробйовим)

Діафрагма має форму склепіння, яке випином звернене у грудну порожнину і відмежовує її від черевної порожнини. М’язові пучки беруть початок від кісткових і хрящових частин apertura thoracica inferior та від поперекових хребців. Пучки направляються до середини і закінчуються в сухожилковому центрі, centrum tendineum. Діафрагму поділяють на три частини:

1. Поперекову частину, pars lumbalis diaphragmatis.

2. Груднинну частину, pars stemalis diaphragmatis.

3. Реброву частину, pars costalis diaphragmatis.

1. Поперекова частина, pars lumbalis diaphragmatis - задній відділ діафрагми, займає ділянку чотирьох верхніх поперекових хребців, поділяється на дві ніжки: праву, crus dextrum, та ліву, crus sinistrum. Ніжки беруть початок від передньолатеральної поверхні тіл I—III (справа I—IV) поперекових хребців і від медіальної та латеральної дугоподібних зв’язок, lig. arcuatum mediale et laterale. Медіальна дугоподібна зв’язка, lig. arcuatum mediale, натягнута над передньою поверхнею m. psoas major від тіла до поперечного відростка І поперекового хребця. Латеральна дугоподібна зв’язка, lig. arcuatum laterale, перекидається над т. quadratus lumborum від поперечного відростка І поперекового хребця до XII ребра. Медіальні м’язові пучки діафрагмальних ніжок направляються доверху, сходяться й утворюють аортальний розтвір, hiatus aorticus, через який проходять aorta та грудна протока, ductus thoracicus. Трохи вище медіальні м’язові пучки утворюють стравохідний розтвір, hiatus oesophagys, через який проходять стравохід та блукаючі нерви. Крізь стравохідний розтвір проходять так звані ковзаючі (хіатальні) кили, які при рентгенологічному обстеженні зустрічаються у 40% населення (Jon A. Reid, 1997).

Крім того, в ніжках поперекової частини знаходяться дві парні щілини: щілина, через яку справа проходить непарна вена, v. azygos, та великий і малий нутряні нерви, nn. splanchnicus major et minor, зліва - напівнепарна вена, v. hemiazygos, nn. splanchnicus major et minor, і щілина, через яку проходить симпатичний стовбур, truncus sympaticus.

2. Груднинна частина, pars stemalis diaphragmatis - складається з незначних пучків, які беруть початок від processus xiphoideus. Між pars stemalis diaphragmatis і pars costalis diaphragmatis та між pars costalis і pars lumbalis diaphragmatis знаходяться парні більш-менш виражені трикутні щілини: груднинно-реброві трикутники та попереково-реброві трикутники, trigonum stemocostales et trigonum lumbocostales. В цих місцях грудна та черевна порожнина відокремлені одна від одної серозною оболонкою. Інколи ці трикутники є місцем утворення діафрагмальних кил (вроджених або набутих).

Сухожилковий центр, centrum tendineum - це щільна блискуча пластинка, яка утворена переплетенням волокнистих пучків, що є продовженням м’язових волокон. У задньому відділі вправо від середньої лінії знаходиться отвір нижньої порожнистої вени, for. venae саше inferior, який з усіх боків обмежений волокнистою тканиною, через нього проходить нижня порожниста вена, v. cava inferior.

Грудна та черевна поверхні діафрагми покриті фасціями: зверху - fascia endothoracica, знизу - fascia endoabdominalis, а ті, в свою чергу, серозними оболонками. До діафрагми прилягають такі органи: зверху в ділянці centrum tendineum — серце; з боків — легені; знизу — печінка, шлунок, надниркові залози» нирки та селезінка. В діафрагмі можна виділити два куполи: правий та лівий. Вершини куполів досягають справа - рівня четвертого міжребер’я, а зліва - п’ятого міжребер’я.

3. Реброва частина, pan costalis diaphragmatis - являє собою широкий відділ діафрагми, який бере початок від шести нижніх ребер зубцями. Ті м’язові пучки завертають дугоподібно і закінчуються у передніх краях centrum tendineum.

Функція: діафрагма є головним м’язом дихання, який змінює об’єм грудної клітки. При скороченні вона опускається на 1-3 см. Це надає їй більш плоскої форми і сприяє вдиху. Діафрагма зумовлює черевний тип дихання. Кількість скорочень діафрагми у дорослої людини коливається від 16 до 20 за одну хвилину. Крім дихальної функції, діафрагма сприяє рухові крові до серця та опорожнению порожнистих органів.

Кровопостачання: аа. pericardiacophrenicae, phremcae superior, phremcae inferior, musculophrenicae, intercostales posteriores.

Іннервація: nn.phrenici (C III—С VI).