Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Загальна частина
Структура тіла людини
Тканини

Тканина - окрема система організму, що виникла в ході еволюції. Вона утворена з одного або кількох диферонів клітин та їхніх похідних і виконує специфічні функції внаслідок узгодженої діяльності її складових елементів.

Диферон - сукупність клітинних елементів, яка розвивається з одного виду стовбурових клітин. Кожний диферон містить (або містив у процесі ембріогенезу) стовбурові клітини, які становлять малодиференційовані клітинні форми, здатні до розмноження, внаслідок чого утворюють самопідтримуючі популяції. Нащадки цих клітин під впливом місцевих умов (так званого мікрооточення) здатні диференціюватися в різних напрямках, перетворюючись спочатку в клітини-попередники (напівстовбурові), а потім - у функціонуючі зрілі клітинні елементи. Стовбурові клітини за звичайних умов рідко здатні до поділу, вони досить стійкі проти пошкоджуючих впливів. Зрілі клітини поповнюють втрати звичайно за рахунок клітин-попередників.

Тканини організму виникають із різних ембріональних зачатків, створених на другому етапі гаструляції (див. розділ «Індивідуальний розвиток людини») і представлених комплексами клітин, сформованих за рахунок ембріональних листків і мезенхіми. У цей період ембріонального розвитку виникають стовбурові клітини, які започатковують різні диферони. У зв’язку з цим один ембріональний зачаток може стати джерелом розвитку різних тканин. Виникнення тканин у процесі еволюції спричинило появу багатоклітинних істот, що було зумовлено їх взаємодією із середовищем.

Епітеліальні клітини відокремлюють внутрішні відділи організму від зовнішнього середовища. Вони покривають шкіру і внутрішні оболонки порожнистих органів, безпосередньо сполучених із зовнішнім середовищем (органи травного каналу, повітропровідні шляхи, сечовидільні органи і органи статевого апарату), а також внутрішні поверхні ряду замкнених органів або порожнин (наприклад, органів серцево-судинної системи та плевральної порожнини). Епітеліальні тканини входять також до складу більшості залоз зовнішньої і внутрішньої секреції.

Тканини внутрішнього середовища (сполучні тканини) відокремлені від зовнішнього середовища епітеліальними тканинами. Сполучні тканини виконують захисну, опорно-механічну і трофічну функції. Вони містять добре розвинену міжклітинну речовину і значну кількість клітинних елементів.

М’язові тканини виконують функції скорочення. Вони забезпечують переміщення тіла або його частин у просторі або змінюють величину просвіту в порожнистих органах, беручи участь у пересуванні розташованих в них продуктів.

Нервова тканина, яка виконує інформаційну функцію, є головною тканиною нервової системи, що відіграє роль інтегруючої системи організму. Нервова система регулює діяльність інших систем організму та його зв’язок із зовнішнім середовищем.