Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Травна система, systema digestorium
Будова зубів

Анатомічно кожний зуб, dens, складається з таких частин: коронки, corona dentis, шийки, collum dentis, та кореня, radix dentis (рис. 203).

Коронки зубів, corona dentis - виступають над яснами в ротову порожнину і мають кілька поверхонь. У групі фронтальних зубів чотири поверхні: язикова, fades lingualis, присінкова, facies vestibularis (або губна, facies labialis), та дві контактні, facies contactus (мезіальна та дистальна). У групі малих і великих кутніх зубів розрізняють: присінкову (або щічну), facies vestibularis-, язикову, facies lingualis;, жувальну (або оклюзійну), facies occlusalis [masticatoria], та дві контактні (мезіальну та дистальну). Коронка зуба покрита емаллю, еnаmеlum, білого кольору. Білий колір зубів дорослої людини залежить від прозорості емалі. Розрізняють білі зуби з блакитним, блакитно-сірим та жовтуватим відтінками, що має значення у стоматологічній практиці під час пломбування та протезування.

Емаль, еnаmеlum - складається з органічних (3-4%) та неорганічних (96-97%) речовин - головним чином апатитів: гідроксиапатиту, карбонат- апатиту, хлорапатиту та фторапатиту. Крім того, в емалі містяться фосфати та карбонати кальцію. Високий рівень мінералізації емалі та впорядковане розміщення кристалів апатитів в призмах емалі надає їй великої міцності. Відразу ж після прорізування зуба його коронка деякий час (кілька годин або діб) покрита кутикулою, яка являє собою редукований епітелій емалевого органа. В подальшому поверхня коронки покрита пелікулою (набутою кутикулою), яка має вигляд тонкої (2-4 мкм) досить прозорої плівки. При пошкодженні емаль не відновлюється.

Рис. 203. Будова зуба на сагітальному розрізі (схема): А - перший моляр; Б - верхній різець

Корінь зуба, radix dentis, - це частина зуба, заглиблена у зубну комірку щелепи, що утримується там великою кількістю пучків сполучнотканинних волокон. Між волокнами міститься пухка сполучна тканина та її клітинні елементи. Ці пучки, пухка сполучна тканина та клітинні елементи утворюють сполучнотканинну оболонку (мембрану) зуба, розташовану між кісткою зубної комірки та цементом. Вона називається періодонтом, periodontium, або кореневою оболонкою зуба. На думку Л. І. Фаліна (1956), він є своєрідним органом дотику. Корінь зуба сполучається зі стінкою комірки вклиненням, gomphosis - різновид сполучення кісток (gomphos, від. грецьк. - цвях). Періодонт добре постачається кров’ю та іннервується. Періодонт виконує роль внутрішнього окістя - це зв’язка, яка утримує корінь зуба у кістковій комірці (альвеолі). Сукупність утворень, які обмежують корінь зуба (зубна комірка (альвеола), цемент, періодонт та ясна), називається підтримуючим апаратом зуба або пародонтом, parodentium. При авітамінозі С, отруєнні солями важких металів та деяких інших захворюваннях в пародонті розвивається дистрофічно-запальний процес, який призводить до руйнування комплексу його тканин та випадання зубів.

Між коронкою і коренем знаходиться анатомічне утворення, звужена частина - шийка зуба, collum dentis, яка щільно охоплюється яснами. У цьому місці закінчується емалевий покрив коронки зуба та починається цемент, cementum, яким покриті корінь та шийка зуба. За своєю органічною волокнистою основою, основною речовиною, типом кристалів та внутрішніми клітинами цемент нагадує кістку. Але на відміну від кістки він не містить гаверсових каналів і кровоносних судин. Цемент містить 30% органічних і 70% неорганічних речовин. Живлення цементу відбувається шляхом дифузії з судин періодонту.

Зуби побудовані з видозміненої кісткової тканини - дентину, dentinum. Дентин - первинна тканина зуба, яка раніше з’явилась у процесі еволюції і раніше виникає при ембріональному розвитку зуба. Дентин утворює основу коронки, шийки і кореня зуба і містить 28% органічних і 72% неорганічних речовин. Органічні речовини представлені головним чином колагеном, а неорганічні - гідроксіапатитом та в меншій мірі - іншими апатитами, фосфатами кальцію та магнію. Дентин належить до кісткових тканин, але від типових кісток відрізняється відсутністю клітин та кровоносних судин. Тверду мінералізовану основну речовину дентину, що складається з пучків колагенових волокон і кристалів неорганічних речовин, в радіальному напрямку пронизує безліч тонких дентинних канальців, canaliculi dentales.

Вікові зміни: емаль та дентин на жувальній поверхні стираються. Емаль тьмяніє і тріскається, утворення вторинного дентину дещо уповільнюється, проте він майже повністю заповнює порожнину зуба, що призводить до зменшення її об’єму. В пульпі зуба відбуваються атрофічні зміни, зменшується кількість клітин і збільшується кількість волокон. На корені може відбуватися збільшення кількості цементу і навіть його зрощення з коміркою.

У центрі коронки зуба є порожнина, cavitas dentis [pulparis], яка продовжується в канал кореня зуба, canalis radicis dentis, що відкривається отвором на верхівці кореня зуба, foramen apicis dentis. Крізь отвір на верхівці кореня зуба в його порожнину заходять нерви та судини (артеріальні та лімфатичні), а виходять одна або дві вени. Вони утворюють у проміжному шарі пульпи густу гемомікроциркуляторну сітку. Порожнина зуба заповнена зубним м’якушем, або зубною пульпою, pulpa dentis, що складається з пухкої сполучної тканини, кровоносних і лімфатичних судин та нервів. Нерви пульпи утворюють два нервові сплетення і мають численні нервові закінчення, тому запалення пульпи супроводжується больовими відчуттями.

Зуби різняться між собою за формою коронки та кількістю коренів. Однойменні зуби правої та лівої сторін дуги різняться між собою за такими ознаками:

1) Ознака кута коронки - кут, утворений площиною жувальної поверхні і мезіальною поверхнею, гостріший, ніж такий же кут, утворений з дистальною поверхнею.

2) Ознака кривини коронки - визначається на коронці з боку жувальної поверхні. Виражається тим, що присінкова поверхня переходить у мезіальну більш круто (кут, утворений цими поверхнями, більш гостріший), ніж у дистальному. Медіальна частина емалі коронки на присінковій стороні має більший випин, ніж на бічній.

3) Ознака кореня - характеризується тим, що поздовжня вісь кореня нахилена в дистальну сторону й утворює кут з лінією, що проходить крізь середину коронки. Поздовжня вісь коронки проектується від середини загального краю перпендикулярно до нього, а поздовжня вісь кореня зуба проводиться від вершини кореня до середини загального краю. В цьому разі відхилення напрямку поздовжньої осі зуба показує до якої сторони належить зуб.

4) Ознака контактної поверхні - медіальна поверхня коронки зуба завжди вужча, ніж дистальна.

При морфологічному вивченні зубів використовуються такі позначення:

- m. - мезіальна поверхня;

- d. - дистальна поверхня;

- k.t. - точка дотику (поле);

- ekv. - екватор (найдовша колова лінія навколо зубної коронки);

- tinea - лінії, що визначають вісь зуба і його кут нахилу до щелепи.