Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Дихальна система, systema respiratorium [дихальний апарат, apparatus respiratorius] - Загальні відомості

Дихальна система, systema respiratorium, складається з органів, які забезпечують обмін газів між повітрям і кров’ю. В ній виділяють повітроносні шляхи, які забезпечують введення повітря в легені під час вдоху та виведення його під час видоху - зовнішній ніс, порожнина носа, глотка, гортань, трахея, бронхи; та орган, що безпосередньо здійснює газообмін - легені (рис. 280).

У широкому значенні слова газообмін - це основна ланка в процесі обміну речовин; він полягає у споживанні організмом кисню із зовнішнього середовища та виведенні вуглекислого газу. Дихальний апарат виконує тільки першу фазу газообміну - легеневе або зовнішнє дихання, яке включає обмін газів між зовнішнім повітрям та повітрям альвеол і дифузію газів у напрямку альвеоли-кров і кров-альвеоли. Дві наступні фази: зв’язування газів кров’ю та їх перенесення до тканин і від тканин; тканинне дихання - засвоєння тканинами кисню та виділення ними вуглекислоти - становлять одну з функцій серцево-судинної системи та всіх клітин організму.

Важливою особливістю будови дихальних шляхів є ригідність їх стінок, основу яких складає кісткова або хрящова тканина. Це забезпечує збереження просвіту дихальних шляхів при різноманітних позах і рухах тіла. Розрізняють верхні дихальні шляхи - зовнішній ніс, порожнина носа, глотка та нижні дихальні шляхи - гортань, трахея, бронхи.

Повітря під час вдиху звичайно потрапляє в глотку через ніс - носове дихання. Воно є фізіологічним. Проходячи через порожнину носа, повітря зволожується, нагрівається, очищається. Подразнення слизової оболонки порожнини носа викликає чхальний рефлекс або виділення великої кількості слизу, що має захисний характер. Крім того, тут знаходиться нюхова ділянка, regio olfactoria, яка є складовою частиною нюхового аналізатора.

Рис. 280. Дихальний апарат, apparatus respiratorius

При утрудненні дихання через ніс, повітря під час вдиху може потрапляти в глотку через рот - ротове дихання. Воно є патологічним. При ньому в значній мірі відсутні вказані функції порожнини носа, що може спричинити захворювання дихальних шляхів. Через глотку повітря потрапляє до гортані. Остання, поряд з функцією проведення струменя повітря, має також інші функції. Її слизова оболонка становить рефлексогенну зону, подразнення якої викликає кашльовий рефлекс або навіть спазм голосової щілини. Гортань є органом звуко- утворення, що особливо важливо для людини, тому що забезпечує функцію мови, мовного спілкування.

У трахеї та бронхах повітря під час вдиху продовжує зволожуватися та нагріватися, але чи не найголовнішою їх функцією є дренажна, яка забезпечується війчастим епітелієм, що вкриває їх слизову оболонку. Стінка бронхів містить непосмуговану м’язову тканину. Скорочення або розслаблення міоцитів дає можливість змінювати просвіт бронхів і таким чином регулювати об’єм повітря, що вдихається.

Легені, поряд з функцією газообміну, беруть участь у водному обміні: 15-20% води виводиться з організму через легені. Завдяки виведенню вуглекислоти вони беруть участь у підтриманні кислотно-лужної рівноваги. Через них виводяться летючі речовини - алкоголь, ацетон, аміак, ефір, хлороформ. Легені також беруть участь у процесі теплорегуляції организму. Під час видиху вони можуть віддавати у зовнішнє середовище до 10% тепла. Легені становлять депо крові та беруть участь у регуляції зсідання крові.

Захисна функція дихального апарата обумовлена також тим, що в його слизовій оболонці широко представлені елементи системи мононуклеарних фагоцитів. У стінці гортані, трахеї та бронхів розмішені численні лімфоїдні вузлики. Певну захисну роль у дихальному апараті відіграють мигдалики (описані разом з глоткою). В легенях багато альвеолярних фагоцитів, які поглинають мікроорганізми та частинки пилу.