Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Загальна частина
Структура тіла людини
Тканини - Нервова тканина - Класифікація типів нервових клітин
Нервова тканина складається із трьох диферонів: нейронів (нервових клітин), макроглії та мікроглії. Якщо перші два диферони утворюються в процесі ембріогенезу з ектодерми, то мікроглія повністю або частково утворюється з мезенхіми.
Головним дифероном нервової тканини є нейрони - нервові клітини з усіма їх відростками. У хребетних поряд з нейронами, що мають короткий нейрит (кілька мікрометрів), є нервові клітини з дуже довгим нейритом, довжина якого сягає одного метра й більше. Знати шляхи поширення і місця закінчення нейритів у центральній чи периферичній нервовій системі дуже важливо, оскільки ці відомості становлять морфологічну основу для вивчення морфофункціональних взаємодій між різними відділами нервової системи, а також особливостей іннервації різних частин організму.
Існують різні класифікації нервових клітин. Одні з них ураховують довжину нейритів, інші - форму нейроцитів або характер медіатора (трансмітера), що ними виділяється, - речовини, за допомогою якої передається імпульс з нейрону на нейрон чи з нейрону на робочий орган. У навчальній літературі звичайно розглядають класифікації, що базуються на урахуванні числа відростків, які відходять від тіла клітини, або на положенні нейрона в рефлекторній дузі.
З точки зору числа відростків, розрізняють уніполярні нейрони, що мають єдиний відросток (нейрит), біполярні, які мають два відростки (нейрит та дендрит), що звичайно відходять від протилежних полюсів клітини, та мультиполярні, які мають один нейрит і кілька дендритів (рис. 10).
Мультиполярні нейрони утворюють найчисельнішу та найрізноманітнішу групу нервових клітин. Що ж стосується уніполярних нейронів, то, на думку ряду дослідників, вони відсутні в нервовій системі ссавців і виявляються лише в певні періоди ембріонального розвитку. Інші ж автори відносять до уніполярних так звані амакринові нейрони, розташовані у сітківці ока, та міжклубочкові нейрони нюхової цибулини.
Представниками біполярних нейронів є псевдоуніполярні нейрони, які утворюються в ембріогенезі із біполярних у результаті зближення та злиття обох відростків. Внаслідок такої перебудови від тіла нейрона відходить єдиний відросток, який потім поділяється на аксон і дендрит. Оскільки уніполярність у таких нейронах є вторинною, а початкова форма їх - біполярна, вони дістали назву псевдоуніполярних або несправжньооднополюсних.
Рис. 10. Схема основних типів нейронів:
1 - мультиполярний нейрон; 2,3 - біполярні нейрони; 4 - уніполярний нейрон
Функціональна класифікація нервових клітин базується на урахуванні їх положення в системі рефлекторної дуги. Рефлекторні дуги є матеріальним субстратом здійснення рефлексів (від лат. reflexus - повернутий назад, відображений1) - змін функціональної активності організму або його частин, що здійснюються за участю нервової системи і виникають у відповідь на подразнення чутливих нервових закінчень (рецепторів). Таким чином, з точки зору розташування нейронів у рефлекторній дузі і функціонального значення їх у здійсненні рефлексу, розрізняють аферентні, проміжні (вставні) та еферентні нейрони.
1 Термін «рефлекс» уперше був запропонований Д. Декартом і введений у фізіологію І. Прохаскою, Prochasra Jizi (1779-1820) - чеський анатом, фізіолог і офтальмолог.
Особливою групою еферентних нервових клітин є нейросекреторні нейрони, які поєднують у собі властивості нейронів, зокрема здатність проводити нервовий імпульс, та ряд особливостей, притаманних ендокринним клітинам, які утворюють спеціалізовані високоактивні біологічні речовини. Нейросекреторні клітини у хребетних розташовані в гіпоталамусі й продукують так звані нейрогормони, що беруть участь у регуляції ряду життєво важливих функцій - росту та розвитку організму, діяльності залоз внутрішньої секреції, централійної нервової системи тощо.