Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Дихальна система, systema respiratorium [дихальний апарат, apparatus respiratorius] - Загальні відомості
М'язи, що змінюють напруження голосових зв'язок
1. Голосовий м’яз, musculus vocalis, - парний, бере початок від внутрішньої поверхні щитоподібного хряща, прикріплюється до голосового відростка черпакуватого. Присередній край м’яза зрощений з голосовою зв’язкою, а бічний прилягає до щиточерпакуватого м’яза. При скороченні тягне голосовий відросток уперед. При цьому голосові зв’язки розслаблюються, а голосова щілина трохи звужується.
2. Персне-щитоподібний м’яз, musculus cricothyroideus, - парний, бере початок від середини дуги перснеподібного хряща, прикріплюється до нижнього краю (пряма частина, pars recta) та нижнього рогу (коса частина, pars obliqua) щитоподібного хряща. При скороченні підтягує щитоподібний хрящ уперед, що викликає напруження голосових зв’язок.
Стінка гортані утворена її хрящами (об’єднаними за допомогою зв’язок, суглобів, м’язів), фіброзно-еластичною мембраною, слизовою оболонкою, зовнішньою сполучнотканинною оболонкою.
Волокнисто-еластична мембрана гортані, membrana fibroelastica laryngis, лежить під слизовою оболонкою гортані. На рівні між верхнім краєм дуги перснеподібного хряща, нижньою вирізкою щитоподібного хряща та голосовими відростками черпакуватих ця мембрана звужується знизу догори, утворюючи еластичний конус, conus elasticus.
Слизова оболонка, tunica mucosa, вистелена війчастим багаторядним епітелієм, за винятком голосових складок, які вкриті багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Надгортанник також вистелений багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, тому що тут слизова оболонка гортані межує зі слизовою оболонкою травного апарату. Підслизова основа містить гортанні залози та лімфоїдні вузлики.
Зовнішня сполучнотканинна оболонка вкриває хрящі гортані, містить багато еластичних волокон, становить фактично частину вісцеральної пластинки внутрішийної фасції.
Порожнина гортані, cavitas laryngis, становить своєрідну трубку, розширену зверху та знизу, звужену посередині, тобто нагадує пісочного годинника (рис. 285). Починається порожнина входом в гортань, aditus laryngis, який спереду обмежений надгортанником, з боків - черпакувато-надгортанними складками, plicae aryepiglotticae, ззаду - верхівками черпакуватих хрящів.
Верхня розширена частина порожнини гортані називається присінком, vestibulum laryngis. Він простягається від входу в гортань до присінкових складок, plicae vestibuläres, які обмежують щілину присінка, rіmа vestibuli (рис. 286). Слизова оболонка присінка гортані дуже чутлива - її подразнення рефлекторно викликає сильний кашель.
Середня звужена частина гортані простягається від присінкової щілини до голосової щілини, rima glottidis, утвореної голосовими складками, plicae vocales. Голосова щілина - найвужче місце гортані. Вона має дві частини. Передня, обмежена ділянками голосових складок, що містять голосові зв’язки та м’язи, називається міжперетинковою частиною, pars intermembranacea. Задня, обмежена ділянками голосових складок, у товщі яких лежать голосові відростки черпакуватих хрящів, називається міжхрящовою частиною, pars intercartilaginea. Між присінковою та голосовою складкою утворюється заглиблення - шлуночок гортані, ventriculus laryngis.
Рис. 285. Порожнина гортані,cavitas laryngis: A - фронтальний розріз; Б - сагітальний розріз.
Нижня розширена частина гортані - підголосникова порожнина, cavitas infraglottica. Звужуючись донизу, вона переходить у трахею. Під час огляду порожнини гортані (ларингоскопія) у живої людини можна побачити присінкові та голосові складки, оцінити стан слизової оболонки, ширину голосової щілини. Слизова оболонка виглядає гладкою, має рівномірне рожеве забарвлення, а в ділянці присінкових складок - червонувате.
При спокійному диханні голосова щілина досить широка, а при звуко-утворенні (фонації) вона періодично звужується і навіть може змикатися. Звукоутворення відбувається за рахунок того, що активні коливання голосових зв’язок під час видиху викликають появу коливальних хвиль повітря. Утворений в гортані звук посилюється та набирає характерного забарвлення (тембр) в резонаторах - верхніх дихальних шляхах, ротовій порожнині, приносових пазухах.
Вікові особливості гортані. У новонароджених гортань коротка й широка, розміщена на три хребці вище, ніж у дорослих. Ріжкуваті хрящі відсутні, вхід до гортані широкий. Щито-під’язикові зв’язки також відсутні. У наступні роки гортань збільшується в розмірах і поступово опускається. У 7 років визначаються всі її анатомічні утворення. У 13 років вона досягає рівня IV-VI шийних хребців. У 12-15 років у хлопчиків гортань збільшується особливо інтенсивно, в зв’язку з чим відбувається мутація голосу. У дівчат ріст гортані відбувається повільніше.
Рис. 286. Положення голосових зв’язок при різних функціональних станах:
А - голосова щілина закрита; Б - голосова щілина відкрита; В - голосова щілина розширена
Рентгеноанатомія гортані. В боковій проекції видно передній та задній контури стінок гортані та глотки, верхній та задній контури перснеподібного хряща, тіні присінкової та голосової складок, шлуночки гортані надгортанник.
В сагітальній проекції видно бокові стінки гортані, тіні надгортанника, черпакувато-надгортанних складок, присінкових та голосових складок, шлуночки гортані.
Кровопостачання гортані забезпечується верхніми та нижніми гортанними артеріями, які становлять гілки відповідних щитоподібних артерій. Вени утворюються в сплетеннях слизової оболонки і впадають в нижню та верхню гортанні вени, а ті, в свою чергу, - в низово та верхню щитоподібні.
Лімфатичні судини гортані виносять лімфу до глибоких шийних вузлів.
Іннервація гортані забезпечується нижнім та верхнім гортанними нервами (від блукаючих нервів) і гілками верхнього шийного вузла симпатичного стовбура.