Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Дихальна система, systema respiratorium [дихальний апарат, apparatus respiratorius] - Загальні відомості
Легені - Будова легень
Кожен із головних бронхів поділяється на часткові бронхи, bronchi lobаres, відповідно до часткової будови правої та лівої легень. Правий верхній частковий бронх, bronchus lobaris superior, проходячи до центру верхньої частки, розташований над легеневою артерією (надартеріальний бронх), інші часткові бронхи правої та лівої легені розташовані під відповідними легеневими артеріями (підартеріальні бронхи). Часткові бронхи розгалужуються на дрібніші сегментарні бронхи, bronchi segmentates, а ті, в свою чергу, - на ще дрібніші бронхи 4-го та наступного порядків.
Бронхи 8-10 порядку (близько 1 мм в діаметрі) входять у верхівки легеневих часточок, lobulus pulmonis. Це невеликі ділянки легеневої паренхіми пірамідальної форми до 1 см в поперечнику, відокремлені одна від одної сполучнотканинними перегородками. Кількість часточок в обох легенях близько 1000. Кожний часточковий бронх в середині часточки поділяється на 12-18 тоненьких (0,3-0,5 мм в діаметрі) кінцевих бронхіол, bronchioli terminales. Сукупність усіх бронхів, починаючи від головних і закінчуючи кінцевими бронхіолами, становить бронхіальне дерево, arbor bronchialis. Його основна функція - проведення повітря під час вдиху та видиху.
Кінцеві бронхіоли поділяються на дихальні бронхіоли, bronchioli respiratońi, на стінках яких розміщені легеневі альвеоли, alveolus pulmonaris. Дихальні бронхіоли можуть утворювати розгалуження 2-3 порядку. Від дихальних бронхіол беруть початок альвеолярні ходи, ductuli alveolares, які закінчуються альвеолярними мішечками, sacculi alveolares. Стінки альвеолярних протоків і альвеолярних мішечків складаються з легеневих альвеол, alveoli pulmonis. Дихальні бронхіоли, альвеолярні протоки, мішечки та альвеоли складають альвеолярне дерево, arbor alveolaris. Його структурно-функціональною одиницею є легеневий ацинус, acinus pulmonaris (рис. 292).
Якщо розгалуження кінцевої бронхіоли реконструювати в просторі, то складається враження грона (латин. - acinus, звідси і походить назва цієї структури). Отже, легеневий ацинус - це сукупність дихальних бронхіол, альвеолярних протоків, альвеолярних мішечків та альвеол, що являють розгалуження однієї кінцевої бронхіоли, разом з оточуючою їх сполучною тканиною, яка містить нервові елементи, кровоносні та лімфатичні судини.
Основна функція альвеолярного дерева - газообмін між повітрям і кров’ю. Кількість альвеол в обох легенях досягає 500 млн, а площа дихальної поверхні легень коливається від 30 м2 під час видиху до 100 м2 під час глибокого вдиху.
Стінка внутрішньолегеневих бронхів за своєю будовою трохи відрізняється від стінки головних бронхів. У часткових бронхах між хрящовими кільцями з’являються хрящові сполучення, внаслідок чого кільцева структура змінюється на решітчасту. В сегментарних бронхах та їх подальших розгалуженнях хрящі поділяються на окремі пластинки, розміри яких зменшуються із зменшенням поперечника бронхів. У кінцевих бронхіолах хрящів немає зовсім.
Слизова оболонка часткових і сегментарних бронхів вистелена війчастим багаторядним епітелієм. У подальших розгалуженнях бронхів висота епітелію зменшується, в кінцевих бронхіолах він стає одношаровим кубічним війчастим.
Рис. 292. Легеневий ацинус, acinus pulmonalis (схема) (за Р. Д. Синельниковим)
У підслизовій основі крупних бронхів знаходяться. бронхіальні залози, glandulae bronchiales, та лімфоїдні вузлики, noduli lymphatici bronchiales.
Відмінність між будовою стінки головних бронхів та їх подальших розгалужень полягає в тому, що в бронхах, починаючи з часткових, більш розвинений шар непосмугованої м’язової тканини. Міоцити характеризуються косо-циркулярним напрямком. Тому під час видиху скорочення м’язових пучків призводять не тільки до звуження бронха, але й до його скорочення. За рахунок цього досягається ефективніше звільнення дихальних шляхів від повітря.
У кінцевих бронхіолах (де хрящі відсутні) м’язовий шар особливо розвинений. Скорочення міоцитів при патологічних станах (наприклад, при бронхіальній астмі) різко зменшує просвіт бронхіол і утруднює дихання.
У дихальних бронхіолах кубічні клітини епітелію втрачають війки, а м’язовий шар стоншується та поділяється на окремі циркулярно орієнтовані пучки непосмугованих міоцитів. Альвеоли вистелені одношаровим плоским епітелієм і густо оплетені кровоносними капілярами. Альвеолярний епітелій вкритий сурфактантом - речовиною фосфоліпідної природи. Сурфактант зменшує поверхневий натяг в альвеолах, перешкоджаючи спаданню та злипанню їх стінок під час видиху. Дефіцит сурфактанту у новонароджених дітей може спричинити виникнення серйозних порушень дихання.