Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Сечова система, systema urinarium - Загальні відомості
Сечові органи - Сечовий міхур - Будова сечового міхура
Стінка сечового міхура складається із (рис. 313):
- слизової оболонки, tunica mucosa;
- підслизового шару, tela submucosa;
- м’язової оболонки, tunica muscularis;
- фасціального або частково очеревинного покриву, tunica adventitia (t. serosa).
Рис. 313. Будова сечового міхура чоловіка на розтині (вигляд спереду)
Слизова оболонка, tunica mucosa, - сірувато-червоного кольору, збориста. Складки відсутні тільки в ділянці дна міхура, де слизова оболонка позбавлена підслизового шару і зрощена з м’язовою оболонкою. Ця ділянка отримала назву трикутник міхура, trigonum vesicae. Він розташований між вічками сечоводів, ostium ureteris, і внутрішнім отвором (вічком) сечівника, ostium urethrae internum. Між отворами сечовода проходить міжсечоподібна складка, plica internum. Між отворами сечовода проходить міжсечовідна складка, plica uretericae, які перешкоджають зворотному затіканню сечі у сечовід. При цистоскопії (огляд слизової міхура за допомогою цистоскопа) видно складки слизової оболонки та отвори (вічка) сечоводів, які періодично відкриваються (2-3 рази за хвилину) і виштовхують сечу у сечовий міхур.
Підслизовий шар, tela submucosa, представлений пухкою неоформленою сполучною тканиною. В ньому розташовані сітки кровоносних і лімфатичних судин та нервові елементи.
М’язова оболонка, tunica muscularis, - досить товста, утворює основну масу стінки. Вона складається із жмутиків гладких м’язових волокон, які розташовані у три шари: зовнішній, stratum externum; внутрішній, stratum internum, - поздовжній та середній, stratum medianum, - коловий. Ці шари гладких м’язових волокон об’єднуються, утворюючи м’яз сечового міхура, який виштовхує сечу, m. detrusor vesicae. Найбільш розвиненим шаром є stratum medianum, який на початку сечівника утворює стискач сечового міхура, m . sphincter vesicae. В місцях впадіння сечоводів у сечовий міхур також утворюються сфінктери (стискачі) за рахунок колових волокон м’язового шару.
Серозна оболонка (очеревина), tunica serosa, - покриває сечовий міхур і частко воверхню половину задньої та бокових поверхонь, на решті поверхні він має фасціальний покрив.
Рентгеноанатомія сечового міхура. При рентгенологічному дослідженні без введення контрастної речовини (оглядовий знімок) можна визначити наявність в ньому камінців або сторонніх тіл. При введенні в міхур контрастної речовини (контрастна цистографія), коли вводять йодисті речовини, сульфат барію, кисень або вуглекислий газ, видно його форму та стан стінок (рис. 314,315).
Ультразвукове дослідження сечового міхура. Наповнений сечовий міхур є головним орієнтиром при ехографії органів малого таза. На ехограмах він має вигляд ехонегативного утворення з чіткими контурами, розташований безпосередньо за передньою черевною стінкою в нижньому поверсі черевної порожнини. При поздовжньому скануванні нижній контур сечового міхура повністю не візуалізується, тому що ця частина потрапляє в акустичну тінь від кісток таза. На поперечних ехограмах чітко видно стінки сечового міхура - вони візуалізуються як «ниркоподібні» утворення. Нижня частина має прямокутну форму, а верхня - більш широка, овоїдну.
Порожній сечовий міхур на ехограмах не видно, тому першою умовою для дослідження є наповнення рідиною 300-400 мл. Слизові складки розправляються, і внутрішня поверхня стає гладкою. Дослідження здійснюють як через передню черевну стінку, так і через сечівник та пряму кишку за допомогою пристроїв. Задня стінка сечового міхура видна більш чітко, ніж передня. За сечовим міхуром на ехограмах добре видно (у жінок) матку, а у чоловіків - передміхурову залозу.
Рис. 314. Ретроградна уретро-цистограма (чоловіка 30 р.) (за В. В. Жилою)
Кровопостачання сечового міхура здійснюється верхніми сечовоміхуровими артеріями, аа. vesicates superiors (від пупкової артерії), та нижніми сечовоміхуровими артеріями, аа. vesicalis inferior (від внутрішньої клубової артерії), які між собою анастомозують. Крім того, сечовий міхур отримує кілька гілок від внутрішньої соромітної, затульної та середньої прямокишкової артерій. Вени сечового міхура відводять кров у сечовоміхурове венозне сплетення, pious venosus vesicalis. Від сплетення відходять верхні та нижні сечовоміхурові вени, які впадають у внутрішню клубову вену.
Лімфовідтік здійснюється по лімфатичних судинах, які беруть початок від лімфатичних сіток капілярів підсерозного та підслизового сплетення і вливаються у внутрішні клубові лімфатичні вузли, nodi lymphatici iliaci interni.
Рис. 315. Ретроградна уретро-цистограма (дитини 5 р.) (за Д. А. Сеймівським)
Іннервація сечового міхура здійснюється від нижнього підчеревного сплетення, plexus hypogastricus inferior. Еферентні парасимпатичні передвузлові волокна беруть початок у бічних рогах II—IV крижових сегментів, звідки виходять у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім відокремлюються і у вигляді тазових нутряних нервів, nn. splanchnici pelvici, вступають у приорганні вузли сечового міхура, від якого відходять постгангліонарні волокна до мускулатури сечового міхура. Ці волокна викликають скорочення м’яза, що виштовхує сечу, і розслабляють сфінктер сечового міхура. Еферентні симпатичні нерви беруть початок від бокових рогів поперекової ділянки спинного мозку, входять до складу передніх корінців і, відокремившись від них у вигляді білих сполучних гілок, досягають нижнього брижового вузла Звідси беруть початок постгангліонарні волокна, які у складі підчеревних нервів, nn. hypogastrici, досягають гладкої мускулатури і викликають розслаблення м’яза, що виштовхує сечу, та скорочують сфінктер сечового міхура. Чутливу іннервацію сечовий міхур отримує від крижового сплетення, (n. pudendus).