Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Загальна частина
Органи, системи органів та апарати

Органи - це відокремлені певною мірою частини організму, що виконують спеціальні функції. Вони складаються з різних тканин, які взаємодіють між собою, що й зумовлює їх вищий, ніж у тканини, рівень організації. З точки зору загальних особливостей будови, органи, що входять до складу тіла хребетних і людини, можна поділити на порожнисті або трубчасті і паренхіматозні. До порожнистих належать органи серцево-судинної системи, травного каналу, повітроносних шляхів, а також органи чоловічого і жіночого статевих апаратів і сечовивідних шляхів. До паренхіматозних належать залози внутрішньої і зовнішньої секреції, печінка, нирки, легені, кровотворні органи та ін.

Стінка більшості порожнистих органів має три оболонки, з яких головною є внутрішня. Якщо такі органи відкриті в зовнішнє середовище (органи травного каналу, повітропровідні шляхи, сечовивідні органи та органи статевих апаратів), то їхня внутрішня оболонка - слизова. Якщо ж порожнисті органи замкнуті і безпосередньо не зв’язані із зовнішнім середовищем (органи серцево-судинної системи), то їх внутрішня оболонка в артеріях і венах називається відповідно внутрішньою, а в серці - ендокардом. Середня оболонка порожнистих органів є м’язовою, а зовнішня - сполучнотканинною, або серозною.

Паренхіматозні органи складаються з двох основних структурних компонентів: опорно-трофічного, що називається стромою, і паренхіми, що виконує специфічну функцію. В більшості паренхіматозних органів строма утворена сполучною тканиною. Що ж стосується органів центральної нервової системи, то в них основним стромальним елементом є одна з різновидів нервової тканини - нейроглія.

Органи входять до складу морфологічних систем. Ці системи об’єднують групу органів, схожих за походженням, топографією і функцією. Так, до травної системи належать порожнисті органи травного каналу, а також печінка і підшлункова залоза, які є паренхіматозними органами. До дихальної системи належать повітропровідні шляхи й респіраторні відділи легень, які здійснюють газообмін.

Групи органів, які мають різне походження, але виконують спільну функцію, називаються апаратами. Наприклад, до апарату руху відносять кісткову систему, сполучення кісток і скелетні м’язи. До ендокринного апарату слід віднести залози внутрішньої секреції і одинокі гормонопродукуючі клітини різного походження, які спільно беруть участь у гормональній регуляції діяльності інших органів.

Під впливом досліджень акад. П. К. Анохіна тепер розрізняють також функціональні системи, що включають комплекс нервових структур, і відповідні робочі органи, які забезпечують виконання конкретної, корисної для системи або організму функції. В утворенні функціональних систем можуть брати участь органи, що належать до різних анатомічних систем. Наприклад, до функціональної дихальної системи, крім органів, які виконують повітропровідну і дихальну (газообмінну) функції, належать аферентні і еферентні нервові волокна та закінчення, що іннервують їх, а також дихальні м’язи, ребра, дихальний центр і відповідні відділи серцево-судинної системи.

Тонка і найтонша структури органів, включаючи особливості їх васкуляризації та іннервації, відповідають функції, що виконується.