Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Остеологія, osteologia [вчення про кістки] - Хребтовий стовп [хребет]
Загальні властивості хребців - Крижові хребці

Крижові хребці, vertebrae sacrales [I-V] (рис. 30, 31 А), у дорослого зростаються в єдину крижову кістку, os sacrum. Криж має форму клина, який бере участь в утворенні задньої стінки таза. В ньому розрізняють тазову передню і задню поверхі, facies pelvica et facies dorsalis, дві латеральні частини, pars lateralis, основу, basis ossis sacri, і верхівку, apex ossis sacri. Від основи до верхівки криж пронизаний крижовим каналом, canalis sacralis.

Тазова поверхня, facies pelvica, гладенька і вгнута. Вона зберігає сліди зростання тіл п’яти крижових хребців у вигляді поперечних ліній, lіnеае transversae (див. рис. 30А), збоку від яких з кожної сторони розміщені по чотири тазових крижових отвори, foramina sacralia anteriora, сполучені з крижовим каналом.

Дорсальна поверхня крижа, facies dorsalis, значно вища й вигнута в повздовжньому напрямку. На ній внаслідок злиття остистих, поперечних та суглобових відростків між собою утворилося п’ять кісткових гребенів (див. рис. 31 А).

Серединний крижовий гребінь, crista sacralis mediana, утворений злиттям остистих відростків, має вигляд розміщених один над одним пагорбків, що інколи зливаються в один гребінь.

По обидва боки від серединного крижового гребеня добре помітні проміжні крижові гребені, crista sacralis intermedia, що утворилися від злиття верхніх і нижніх суглобових відростків. Збоку від них розміщені добре виражені латеральні крижові гребені, crista sacralis lateralis, що утворилися злиттям поперечних відростків. Між проміжним і латеральним гребенями з кожного боку залягають по чотири дорсальні крижові отвори, foramina sacralia posteńora, які сполучаються з крижовим каналом, canalis sacralis, спереду та ззаду. У нижній частині канал відкривається крижовим розтвором, hiatus sacralis.

Передній край основи крижа в місці його сполучення з V поперековим хребцем утворює випин - мис, promontorium, який виступає у порожнину таза.

Від заднього відділу основи крижа відходять угору верхні суглобові відростки, processus articularis superior. Задній край основи крижа окреслює верхніми суглобовими відростками (що виступають над ним) вхід у порожнину крижового каналу.

Рис. 30. Крижова кістка, os sacrum (А) та куприкова кістка, os coccygis (Б) - тазова поверхня, facies pelvica

Вершина крижа - вузька й тупа, має невелику площину для сполучення з куприком й утворює крижово-куприкове сполучення, art. sacrococcygeae. На задній поверхні крижа проміжні гребені завершуються двома невеликими виступами, спрямованими донизу, - крижовими рогами, соrnu sacrale. Задня поверхня вершини та крижові роги окреслюють вихідний отвір крижового каналу, крижову щілину, hiatus sacralis. Верхньозовнішній відділ крижа - латеральна частина, partes laterales, утворена злиттям поперечних відростків крижових хребців. На бічній поверхні цих частин знаходиться суглобова вушкоподібна поверхня, facies auricularis, назад і присередньо від якої розташована добре виражена крижова горбистість, tuberositas sacralis.

Рис. 31. Крижова кістка, os sacrum (A) та куприкова кістка, os coccygis (Б) - дорсальна поверхня

Окостеніння. Перші точки окостеніння в крижових хребцях з’являються на восьмому місяці внутрішньоутробного розвитку. Зрощення крижових хребців відбувається поступово, починаючи з 14-15 років, закінчується в 17-25 років. Окостеніння починається з нижніх хребців і поступово переходить на верхні.