Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Осьовий скелет, sceleton axiale - Кістки мозкового черепа
Решітчаста кістка

Решітчаста кістка, os ethmoidale (рис. 43) - непарна, розвивається в зв’язку з носовою капсулою на грунті хряща. Методично розглядається разом з кістками мозкового черепа, але більша її частина бере участь в утворенні лицевого черепа. Вона розміщена у верхніх відділах носової порожнини (в решітчастій вирізці, incisura ethmoidalis, лобової кістки) та в передніх відділах основи мозкового черепа. В ній розрізняють: горизонтальну - пронизану пластинку, lamina cribrosa, та перпендикулярну пластинку, lamina реrреn-dicularis, а також розміщений по обидва боки від останньої решітчастий лабіринт, labyrinthus ethmoidalis.

Горизонтальна пронизана пластинка бере участь в утворенні лобово-решітчастого шва, sutura fronto-ethmoidalis. Перпендикулярна пластинка у верхньому відділі утворює півнячий гребінь, crista gaili. Передньо-нижній край гребеня обмежений з кожного боку непостійним крилом півнячого гребеня, ala crista gaili, або крилоподібними відростками. Ці відростки обмежують сліпий отвір лобової кістки. Лабіринт решітчастої кістки, labyńnthus ethmoidalis - парне утворення, розташоване по обидва боки від перпендикулярної пластинки. Кожний лабіринт складається з решітчастих комірок, cellulae ethmoidalis, які вистелені слизовою оболонкою і сполучаються з порожниною носа та раковинами. Проникнення інфекції у комірки решітчастої кістки призводить до запалення їх слизової оболонки - етмоідіту, etmoiditis. У решітчастій кістці звичайно знаходиться 8-10 решітчастих комірок, але трапляються випадки, коли їх кількість коливається в межах від 5 до 14. Решітчасті комірки розташовуються в 3 або 4 ряди відповідно до кількості раковин решітчастої кістки (В. П. Воробйов, 1932). Комірки поділяються на передні, cellulae ethmoidales anteriores, середні, cellulae ethmoidales mediae, які відкриваються в середній носовий хід, задні, cellulae ethmoidales posteriores, що відкриваються у верхній носовий хід. Бічна стінка лабіринту утворена очно-ямковою пластинкою, lamina orbitalis, яка бере участь в утворенні лобово-решітчастого, решітчасто-верхньощелепного, піднебінно-решітчастого, сльозово-решітчастого й основно-решітчастого швів.

Рис. 43. Решітчаста кістка, os ethmoidale: А - зверху; Б - знизу

По верхньому краю лабіринту проходить передня та задня решітчасті борозни, які утворюють решітчасті отвори, fon. ethmoidalia. На присередній стінці лабіринту розташовані верхня та середня носові раковини, concha nasalis superior et media, інколи зустрічається третя - найвища носова раковина, concha nasalis suprema. Між верхньою носовою раковиною зверху й середньою носовою раковиною знизу утворюється верхній носовий хід, meatus nasi superior. Від нижньо-передньої поверхні лабіринту відходить гачкоподібний відросток, processus uncinatus, за яким розташований решітчастий пухир, bulla ethmoidalis (випин однієї з комірок решітчастого лабіринту). Між гачкоподібним відростком та решітчастим пухирем розташована щілина у формі решітчастої лійки, infundibulum ethmoidale, яка своїм переднім кінцем сполучає середній носовий хід з пазухою лобової кістки.

Окостеніння. Решітчастий лабіринт розвивається ендохондрально. Перше ядро окостеніння виникає на 16 тижні в середній носовій раковині (М. Augier, 1931), а на 20 тижні - у верхній носовій раковині. На кінець першого року життя виникають точки окостеніння у півнячому гребені й перпендикулярній пластинці, на 6-8 роках життя завершується її окостеніння. Остаточне формування повітроносних комірок відбувається у 12-14 років (А. Андронеску, 1970).