Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Автономна нервова система, systema nervosum autonovicum

Автономна нервова система (від лат. vegetus - міцний, діяльний) - це частина нервової системи, яка регулює та координує діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, а частково - і скелетних м’язів, забезпечує гомеостаз, адаптаційно-трофічну функцію, зокрема, регуляцію обміну речовин на тканинному та органному рівнях.

У 1732 році Ж. Вінслоу (1669-1760) виділив три джерела іннервації внутрішніх органів: «великий симпатичний нерв» (симпатичний стовбур), «середній симпатичний нерв» (блукаючий нерв) і 'малий симпатичний нерв» (лицевий нерв). Він назвав їх «симпатичними», оскільки, на його думку, ці нерви справляють один на одного співдружній вплив, «симпатію» (від грецьк. sympatheia - спільність почуттів). Таким чином, спочатку та частина нервової системи, яка тепер називається автономною, була названа симпатичною. Пізніше цей термін почав використовуватися у більш вузькому значенні (див. нижче).

У 1801 році М. Біша (1771-1802) поділив функції організму на анімальні (соматичні) та автономні (вісцеральні). Перші, на його думку, забезпечують сприйняття подразнень із зовнішнього середовища та рухові реакції скелетних м’язів, а другі - обмін речовин і тісно пов’язані з ним дихання, кровообіг, травлення, виділення, розмноження. У зв’язку з цим, нервову систему також поділили на анімальну (соматичну) та автономну (вісцеральну). Останню М. Біша називав також «гангліонарною», оскільки до її складу входить велика кількість вузлів (гангліїв).

У 1898 році Д. Ленглі, детально вивчивши принципи будови та функції автономної нервової системи, поділив її на симпатичну та парасимпатичну частини. Нервові сплетення у стінках органів травної трубки вчений виділив як самостійну ентеральну систему У 1903 році Д. Ленглі звернув увагу на те, що активність автономної нервової системи у меншій мірі, ніж анімальної, контролюється свідомістю і запропонував термін «автономна нервова система», який сьогодні широко вживається.

За топографічним принципом автономна нервова система, як і анімальна, поділяється на центральну та периферійну частини. До центральної частини відносяться: 1) вищі центри автономної нервової системи (кора великих півкуль, сірий горб гіпоталамусу, чорна речовина середнього мозку, мозочок, ретикулярна формація моста й довгастого мозку); 2) парасимпатичні ядра окорухового, проміжного, язикоглоткового та блукаючого нервів, що знаходяться у стовбурі головного мозку; 3) проміжнолатеральний стовп (симпатичне ядро) спинного мозку; 4) парасимпатичні крижові ядра спинного мозку. До периферійної частини відносяться автономні нерви, гілки, нервові волокна та нервові закінчення, nervi, rаmі, neurofibrae et terminationes autonomia, автономні сплетення, plexus autonomici, автономні вузли, ganglia autonomica.

Автономна й анімальна частини нервової системи в морфологічному та функціональному відношенні тісно пов’язані між собою: вони розвиваються з єдиного джерела - нервової трубки, побудовані за єдиним принципом, функціонують на основі єдиного механізму, основу якого становить рефлекторна дуга. Слід підкреслити, що всі автономні функції підпорядковані центральній нервовій системі, в першу чергу - корі головного мозку, яка зв’язана з органами дволатеральними кортико-вісцеральними зв’язками (К. М. Биков, В. Н. Чернігівський, Е. А. Асратян).

Рис. 203. Схема рефлекторної дуги автономної і анімальної нервової системи

А втім, між автономною та анімальною частинами нервової системи є певні відмінності:

1. Еферентні волокна анімальної частини нервової системи іннервують тільки посмуговані м'язи, а автономної - і посмуговані, і непосмуговані, а також м’яз серця та залозистий епітелій.

2. Анімальній частині нервової системи притаманна сегментарність, її центри в головному та спинному мозку розміщені рівномірно. В будові автономної частини сегментарність відсутня, її центри розташовані у вигляді окремих осередків.

3. В анімальній частині нервової системи тіла еферентних нейронів розміщені в спинному мозку або стовбурі головного мозку. Еферентні нейрони автономної частини в процесі розвитку виселяються за межі центральної нервової системи, розташовуючись у вузлах.

4. В анімальній частині нервової системи волокна, які починаються в ядрах стовбура головного мозку або спинного мозку, досягають робочих органів (посмугованих м’язів), ніде не перериваючись. У автономній частині еферентний шлях є двочленним - складається з пре- та постгангліонарної частин

5. Волокна анімальної частини нервової системи товсті мієлінові, а автономної - тонкі мієлінові (прегангліонарні) та безмієлінові (постгангліонарні).

6. Аферентні нервові волокна рефлекторних дуг анімальної частини нервової системи проходять у складі самостійних нервових стовбурів. Аферентні волокна автономної частини проходять до центральної нервової системи в складі інших нервів (соматичних, блукаючого, великого й малого черевних) або сплетень.

Відзначені особливості є причиною відмінностей у будові анімальної та автономної рефлекторних дуг (рис. 203). Клітинні тіла чутливих нейронів обох видів рефлекторної дуги розміщені в спинномозкових вузлах, тіла вставних нейронів автономної частини - в бокових рогах, а анімальної частини - в задніх рогах спинного мозку. При цьому аксони вставних анімальних нейронів закінчуються в межах спинного мозку (на клітинах передніх рогів). Аксони вставних автономних нейронів у вигляді прегангліонарних волокон виходять за межі спинного мозку. Тіла еферентних нейронів анімальної рефлекторної дуги розміщені в передніх рогах спинного мозку, а автономної - у вузлах за межами спинного мозку.

При анатомічному описанні автономна нервова система традиційно поділяється на дві частини - симпатичну та парасимпатичну (рис. 204, 205). Вони відрізняються локалізацією центрів у мозку, розташуванням нервових вузлів, відносною довжиною пре- та постгангліонарних волокон, медіаторами та ефекторами на периферії

Волокна симпатичної частини виходять із центрів, утворених ядрами бокових рогів спинного мозку - columna intermediolateralis, парасимпатичної - з центрів, розміщених в середньому та довгастому мозку, а також у крижових сегментах спинного мозку. Нервові вузли симпатичної нервової системи розміщені: а) по боках від хребта (прихребтові або вузли першого порядку), утворюючи симпатичний стовбур; б) спереду від хребта - передхребтові або вузли другого порядку. Нервові вузли парасимпатичної нервової системи розміщені біля органів (приорганні), або в їх стінках (внутрішньоорганні) - вузли третього порядку. Таким чином, прегангліонарні волокна симпатичної нервової системи найкоротші, закінчуються синапсами на нейронах вузлів симпатичного стовбура, постгангліонарні волокна найдовші. Прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи відносно довгі (найдовші ті, що йдуть від спинного мозку до внутрішньоорганних вузлів), а постгангліонарні волокна короткі (найкоротші ті, що починаються від внутрішньоорганних вузлів) У ефекторних нервових закінченнях симпатичної нервової системи, як правило, виділяється норадреналін (крім симпатичних холінергічних закінчень скелетних м’язів і потових залоз), а в ефекторних нервових закінченнях парасимпатичної - ацетилхолін. При подразненні симпатичної нервової системи спостерігається посилення та збільшення частоти скорочень серцевого м’яза, звуження більшості кровоносних судин, підвищення артеріального тиску, зростання вмісту глюкози в крові, гальмування перистальтики кишок, розширення зіниць і бронхів. При подразненні парасимпатичної нервової системи відбувається сповільнення серцевої діяльності, послаблення скорочень міокарда, розширення судин, зниження артеріального тиску, зменшення вмісту глюкози в крові, посилення перистальтики, звуження зіниць і бронхів.

Сучасні дослідження показують, що у складі автономної нервової системи є місцеві рефлекторні дуги, які замикаються поза центрами спинного та головного мозку. їх аферентні, вставні та еферентні нейрони (клітини Догеля) розміщені в складі інтраорганних автономних вузлів. Це дало можливість виділити дану частину автономної нервової системи як метасимпатичну нервову систему, під якою розуміють комплекс нервових вузлів із їхніми аферентними та еферентними волокнами і нервовими закінченнями, розміщених у стінках внутрішніх органів, що мають моторну активність (серце, органи травної трубки, сечовід і т.д.).