Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008
Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Загальні відомості
Артерії - Поняття про гемомікроциркуляторне русло (ГМЦР) - Ланки ГМЦР
Артеріоли, arteńolae, - це кровоносні судини діаметром 50-100 мкм, що відходять від артерій і поступово переходять у передкапілярні артеріоли (рис. 3). Вони є першою ланкою ГМЦР і являють собою судини опору, або резистивні судини. Стінка артеріол включає до свого складу 1-2 шари щільно розташованих гладких міоцитів, які мають спіралеподібну спрямованість. Внутрішня поверхня артеріол утворена ендотелієм, який розташований на базальній мембрані тонким підендотеліальним шаром та тонкою внутрішньою еластичною мембраною.
Передкапіляри, або передкапілярні артеріоли, arteriola precapilaris - являють собою кровоносні судини діаметром 14-16 мкм, що утворюються після розгалуження артеріол. Гладкі м’язові клітини у передкапілярних артеріолах розташовані поодиноко.
Характерною морфологічною особливiстю артеріол є відсутність в їх стінці еластичних елементів, а м’язові клітини, що спіралеподібно обвивають ендотеліальну трубку, розташовані на більш-менш значній відстані одна від одної.
В місцях відходження передкапілярів від артеріол та у місцях поділу передкапілярних артеріол на капіляри, гладкі м’язові клітини утворюють своєрідні скупчення - передкапілярні сфінктери (див. рис. 3). Передкапілярні сфінктери пропускають кров у обмінні ланки ГМЦР.
На значення м’язових елементів у стінках кровоносних мікросудин вперше звернув увагу І. М. Сеченов* (1907 р.): «Мышцы, как краны, пропускают кровь в капилляры, когда это необходимо.»
Кровоносні капіляри (гемокапіляри), vasae hemocapillarae, є головною структурною одиницею ГМЦР, оскільки саме на їх рівні забезпечується обмін речовин і газів. Це тонкостінні судини діаметром від 3-5 до 30-40 мкм, якими кров пере - ходить із артеріолярної ланки у венулярну. Капіляри утворюють капілярні сітки, судинні клубочки та петлі. Будова капілярного русла залежить від морфофункціональної організації тканини або органа. На думку А. А. Крога** (1927), яка підтримується багатьма сучасними дослідниками, капіляри є найбільш важливою ланкою судинної системи.
*Іван Михайлович Сечєнов (1829-1905) основоположник фізіологічної школи і матеріалістичної психології в Росії, член Петербурзької академії наук. Працював у Новоросійському, Петербургському та Московському університетах.
**Август Крог, Krogh August (1874-1949), данський фізіолог, лауреат Нобелівської премії (1920). Август Крог вперше установив анатомо-фізіологічні особливості капілярної стінки у різних органах.
Рис. 4. Особливості будови стінки гемокапілярів (за В. Г. Єлісєєвим):
І - гемокапіляр із неперервною ендотеліальною клітиною і базальною мембраною. II - гемокапіляр із фенестрованим ендотемієм і неперервною базальною мембраною. III - синусоїдний гемокапіляр із щилиноподібними отворами в ендотелії і базальній мембрані; 1 - ендотеліоцит, 2 - базальна мембрана, 3 - фенестри, 4 - щилини, 5 - перицит, 6 - адвентиціональна клітина, 7 - контакт перицита, 8 - нервове волокно
Стінка кровоносних капілярів побудована із клітин ендотелію, який розташований у один шар, зовні стінки знаходиться мембрана із клітинами-перицитами. Цитоплазма деяких ендотеліоцитів має віконця, або фенестри, які полегшують проникнення макромолекулярних речовин через стінку капіляра. Базальний шар капілярів може бути суцільним, несуцільним або зовсім відсутнім.
На думку більшості вітчизняних гістологів ендотелій є одношаровим епітелієм мезенхімного походження, який вистилає кровоносні судини та серце. Базальна мембрана має тонкофібрилярну будову, яка включає до свого складу аморфну речовину та тонкі колагенові волокна. Адвентиція капіляра розташована зовні базальної мембрани, в ній знаходяться малодиференційовані клітини, аморфна речовина та колагенові волокна.
В залежності від особливості будови стінки розрізняють такі типи капілярів (рис. 4):
1. Капіляри соматичного типу - характеризуються неперервним ендотелієм і суцільною базальною мембраною, знаходяться у посмугованих м’язах, легенях, нервах, слизових оболонках, шкірі.
2. Капіляри із фенестрованим ендотелієм і суцільною базальною мембраною знаходяться у ворсинках тонкої кишки, клубочках нирки, травних та ендокринних залозах.
3. Капіляри синусоїдного типу мають щілиноподібні отвори в ендотелії та несуцільну базальну мембрану. Вони знаходяться у печінці, селезінці, панкреатичних острівцях. Окремі капіляри об’єднуються між собою і переходять у пост- капіляри або посткапілярні венули.
Посткапіляри, або посткапілярні венули, venula postcapilaris - це кровоносні судини, які утворюються шляхом злиття двох або декількох істинних капілярів. Вони мають діаметр 15-30 мкм, більший, ніж у капілярів. По них кров відтікає у дрібні збірні венули. Будова посткапілярних венул нагадує будову стінок капілярів. Навколо посткапілярних венул збільшується кількість адвентиціальних клітин. Стінка посткапілярів може значно розширюватись і має високу проникність.
Венули, venulae, - це кровоносні судини, які виникають після злиття посткапілярних венул (рис. 2, 3). Їх діаметр коливається в межах 30-50 мкм. Стінка венул стає товщою за рахунок сполучнотканинних волокон та клітин. В них з’являються окремі м’язові клітини. Венули разом із посткапілярами утворюють лабільну ланку гемомікроциркуляторного русла з вираженою ємнісною функцією. Венули переходять у дрібні та середні вени, в деяких органах венули та дрібні вени утворюють лакуни (венозні розширення) та венозні сітки, rete venularum.
Таким чином, посткапіляри і венули є коренями венозної системи. Венозна ланка ГМЦР виконує дренажну функцію, тобто відводить із тканин та органів тканинну рідину, в якій знаходяться продукти обміну речовин. Через стінки венул, як і капілярів, здійснюється міграція лейкоцитів.