Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет верхньої кінцівки
Будова та з'єднання кісток верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки складається з ключиці й лопатки.

Ключиця (clavicula) — довга кістка S-подібної форми, має потовщений грудинний і сплющений плечовий кінці. Ключиця лежить майже горизонтально, вигнута вперед, а збоку, тобто латерально, — назад (рис. 28). На її нижній поверхні є суглобова поверхня, до якої прикріплені зв’язки, що з’єднують її з ребром і дзьобоподібним відростком лопатки. Верхня поверхня ключиці гладенька, нижня — шорстка.

Рис. 28. Кістки верхньої кінцівки:

1 — ключиця; 2 — підлопаткова ямка; 3 — лопатка; 4 — плечова кістка; 5 — медіальний надвиросток; 6 — блок плечової кістки; 7 — горбистість ліктьової кістки; 8 — ліктьова кістка; 9 — головка ліктьової кістки; 10 — кістки зап’ястка; 11 — п’ясткові кістки; 12 — фаланги пальнім; 13 — шилоподібний відросток; 14 — міжкісткові гребені; 15 — променева кістка; 16 — головка променевої кістки; 17 — мала головка плечової кістки; 18 — бічний надвиросток; 19 — хірургічна шийка; 20 — малий горбок; 21 — великий горбок; 22 — анатомічна шийка; 23 — головка плечової кістки; 24 — плечовий відросток; 25 — суглобова заглибина лопатки; 26 — дзьобоподібний відросток

Лопатка (scapula) — кістка трикутної форми (рис. 29), має три краї — медіальний, бічний і верхній, а також три кути — верхній, нижній та бічний. Бічний кут потовщений, із суглобовою западиною для з’єднання з головкою плечової кістки. Вище суглобової поверхні є дзьобоподібний відросток. На задній, спинній, поверхні лопатки, в її верхній третині, є великий кістковий гребінь — ость лопатки. Вона тягнеться впоперек лопатки від її верхнього кута до бічного, вище якого переходить у сплюснутий плечовий відросток — акроміон, де є суглобова поверхня для зчленування з ключицею. Над остю лопатки розташована надосна ямка, а під нею — підосна.

Рис. 29. Права лопатка (вигляд ззаду):

1 — верхній кут; 2 — надосна ямка; 3 — ость лопатки; 4 — верхній край; 5 — дзьобоподібний відросток; 6 — плечовий відросток; 7 — бічний кут; 8 — підосна ямка; 9 — бічний край; 10 — нижній кут; 11 — медіальний край

На реберній (черевній) поверхні лопатки є заглибина — підлопаткова ямка, від якої починається однойменний м’яз.

Ключична вирізка грудини та грудинний кінець ключиці утворюють грудинно-ключичний суглоб.

У зв’язку з тим, що між цими кістками немає конгруентності, то між їхніми суглобовими поверхнями міститься суглобовий диск, який поділяє суглоб на дві камери. Суглоб закріплюється двома зв’язками: грудинно-ключичною та міжключичною. Крім того, між І ребром і ключицею є реберно-ключична зв'язка. В грудинно-ключичному суглобі можливі рухи в сагітальній (угору й униз) та вертикальній осях (вперед і назад), а також обертання навколо поздовжньої осі ключиці (колові). Отже, за характером рухів цей суглоб можна віднести до кулястих.

Між ключицею та дзьобоподібним відростком лопатки є міцна фіброзна пластинка — дзьобоключична зв'язка. Плечовий відросток (акроміон) лопатки з’єднується з акроміальним краєм ключиці суглобом плоскої форми, обмеженим у рухах. Між плечовим і дзьобоподібним відростком лопатки є фіброзна дзьобоакромальна зв'язка, яка утворює склепіння плечового суглоба й захищає його згори.

Вільна верхня кінцівка. Вільна верхня кінцівка складається з плечової кістки, кісток передпліччя та кисті.

Плечова кістка (humerus) (рис. 30) — довга трубчаста кістка, яка має тіло (діафіз) і два кінці (епіфізи): проксимальний і дистальний. Проксимальний (верхній) кінець плечової кістки закінчується її головкою. Між головкою й тілом лежить анатомічна шийка, нижче якої є два горбки: великий і малий, їх розділяє міжгорбикова борозна, в якій проходить сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча. Великий горбок лежить латерально, а малий — спереду. Від горбків тягнуться однойменні гребені. Між епіфізом і тілом міститься хірургічна шийка, яку називають так у зв’язку з частими переломами кістки в цьому місці. Під гребенем великого горбка є дельтоподібна горбистість, до якої прикріплюється дельтоподібний м’яз. Верхня частина плечової кістки має циліндричну форму, нижня — трикутну. На дистальному епіфізі латерально лежить головчасте підвищення — мала головка плечової кістки, з якою зчленовується променева кістка. Медіально на цьому епіфізі розташований блок плечової кістки, суглобова поверхня якого разом із блоковою вирізкою ліктьової кістки утворює плечоліктьовий суглоб. Над блоком спереду є вінцева ямка, а ззаду — ліктьова. При згинанні передпліччя вінцевий відросток ліктьової кістки заходить у вінцеву ямку, а при розгинанні — ліктьовий відросток ліктьової кістки заходить в однойменну ямку. Над суглобовими поверхнями з боків розташовані бічний і медіальний виростки, а над ними лежать однойменні надвиростки, до яких прикріплюються м’язи.

Рис. 30. Права плечова кістка:

а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду; 1 — головка; 2 — великий горбок; 3 — дельтоподібна горбистість; 4 — борозна променевого нерва; 5 — ямка ліктьового відростка; 6 — блок; 7 — борозна ліктьового нерва; 8 — медіальний надвиросток; 9 — головка; 10 — вінцева ямка; 11 — бічний надвиросток; 12 — променева ямка; 13 — бічний край; 14 — медіальний край; 15 — гребінь великого горбка; 16 — гребінь малого горбка; 17 — міжгорбкова борозна; 18 — малий горбок

Головка плечової кістки, з’єднуючися з суглобовою западиною лопатки, доповненою суглобовою губою, утворює плечовий суглоб кулястої форми (articulatio humeri) (рис. 31, 32). Він є найрухомішим суглобом у людському тілі. В цьому суглобі рухи відбуваються навколо трьох осей: фронтальної (згинання й розгинання), вертикальної (обертання до середини та вбік), сагітальної (відведення й приведення). В суглобі можливі ще й колові рухи — ротація й циркумдукція.

Особливістю плечового суглоба є те, що суглобова западина лопатки охоплює лише третину головки плечової кістки, а тому навколо суглобової поверхні утворилася губа суглоба, яка збільшує суглобову западину. Капсула суглоба фіксується до суглобової губи, а на плечовій кістці — уздовж анатомічної шийки. Тут капсула суглоба простора, широка, й через неї над головкою плечової кістки проходить довгий сухожилок двоголового м'яза плеча. Плечовий суглоб недостатньо закріплений зв’язками, тому він легко травмується, особливо у спортсменів (гімнастів, штангістів, боксерів). Можливі вивихи цього суглоба й у людей, професія яких пов’язана з перенесенням великих вантажів, зі значними розмашистими рухами навантаженої верхньої кінцівки.

Рис. 31. Правий плечовий суглоб (вигляд спереду):

1 — плечовий відросток; 2 — дзьобоподібний відросток; 3 — лопатка; 4 — суглобова капсула; 5 — плечова кістка; 6 — сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча; 7 — підлопатковий м’яз

Рис. 32. Фронтальний розпил правого плечового суглоба (вигляд спереду):

1 — плечовий відросток; 2 — лопатка; 3 — порожнина суглоба; 4 — суглобова капсула; 5 — сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча

Передпліччя (antebrachii) складається з двох з’єднаних між собою синдесмозом кісток: променевої, яка міститься із зовнішнього боку передпліччя, та ліктьової — з внутрішнього.

Променева кістка (radius) (рис. 33) трубчаста, складається з тіла та двох кінців. На верхньому кінці кістки є головка циліндричної форми з суглобовою ямкою для з’єднання з малою головкою плечової кістки. По краю головки променевої кістки є суглобовий обвід, за допомогою якого променева кістка сполучається з відповідним суглобовим обводом ліктьової кістки. Нижче головки є шийка, під якою міститься горбистість променевої кістки. Нижній кінець променевої кістки розширений і має зап’ясткову суглобову поверхню,

що з’єднується з першим рядом кісток зап’ястка. На внутрішньому краю є ліктьова вирізка для зчленування з головкою ліктьової кістки, а на зовнішньому — шиловидний відросток, до якого прикріплюються зв’язки кисті. Тіло променевої кістки гладеньке, заокруглене з зовнішнього боку й загострене з внутрішнього, яким воно обернене в бік з’єднання з ліктьовою кісткою.

Ліктьова кістка (ulna) має тіло тригранної форми (див. рис. 33). Передня і задня поверхні її, з’єднуючися з променевою кісткою сполучнотканинною перетинкою, утворюють міжкістковий край, розташований латерально відносно променевої кістки.

Рис. 33. Права ліктьова (а) й права променева (б) кістки:

1 — головка променевої кістки; 2 — міжкістковий край; 3 — ліктьова вирізка; 4 — головка ліктьової кістки; 5 — шиловидний відросток; 6 — променева вирізка для з’єднання з головкою променевої кістки; 7 — ліктьовий відросток; 8 — блокова вирізка; 9 — вінцевий відросток

Верхній кінець цієї кістки потовщений і має два відростки: задній — ліктьовий з горбистою поверхнею, до якої прикріплюється триголовий м’яз плеча, і передній, дещо менший, — вінцевий. До горбистості ліктьової кістки, що міститься під вінцевим відростком, прикріплюється плечовий м’яз. На бічній поверхні вінцевого відростка є променева вирізка для з’єднання з головкою променевої кістки. Між ліктьовим і вінцевим відростками є блокова вирізка, за допомогою якої ліктьова кістка зчленовується з блоком плечової кістки. Нижній кінець ліктьової кістки має головку із суглобовими поверхнями — суглобовим обводом, завдяки якому вона з’єднується з променевою кісткою, а також нижню суглобову поверхню для зчленування з кістками зап’ястка. Ззаду на головці розташований шилоподібний відросток.

Ліктьовий суглоб (articulаtio cubiti) утворений трьома кістками: дистальним кінцем плечової кістки й проксимальними кінцями променевої та ліктьової кісток. Суглоб складний, оскільки суміщує три суглоби: плечопроменевий, плечоліктьовий і променеволіктьовий (рис. 34). Плечопроменевий суглоб кулястий за формою, в ньому можливі рухи навколо трьох осей: вертикальної, горизонтальної й сагітальної. Плечоліктьовий суглоб — блокоподібний одноосьовий, у ньому можливі рухи навколо фронтальної осі. Променеволіктьовий суглоб — циліндричний одноосьовий, у якому можливі рухи навколо вертикальної осі — пронація й супінація. Ці три суглоби мають спільну суглобову капсулу, яка прикріплюється на плечовій кістці таким чином, що ліктьова та променева ямки розміщені в порожнині суглоба, а ліктьова ямка (ззаду) частково лежить поза порожниною суглоба. На променевій кістці суглобова капсула прикріплюється до шийки, а на ліктьовій кістці — до її блокової вирізки. Ліктьовий суглоб фіксують дві зв’язки: ліктьова бічна та променева бічна. Кільцева зв’язка променевої кістки охоплює головку променевої кістки й приростає до суглобової капсули. В ліктьовому суглобі можливі рухи навколо фронтальної осі — згинання й розгинання; навколо вертикальної — обертання, яке відбувається між плечовою й променевою та променевою й ліктьовою кістками.

Рис. 34. З’єднання кісток передпліччя:

1 — плечова кістка; 2 — суглобова капсула; 3 — блок плечової кістки; 4 — порожнина ліктьового суглоба; 5 — проксимальний променеволіктьовий суглоб; 6 — ліктьова кістка; 7 — міжкісткова перетинка; 8 — дистальний променеволіктьовий суглоб; 9 — променева кістка; 10 — сухожилок двоголового м’яза; 11 — головка променевої кістки; 12 — головчасте підвищення

Променева й ліктьова кістки, з’єднуючись, утворюють проксимальний і дистальний променеволіктьові суглоби циліндричної форми, які функціонально зведені в комбінований суглоб. Рухи в цих суглобах здійснюються навколо вертикальної осі, причому ліктьова кістка нерухома, а променева разом із кистю обертається навколо неї.

Кисть (manus) складається з трьох відділів: зап’ястка (carpus), п’ястка (metacarpus), фаланг пальців (phalanges digitorum) (рис. 35), має передню поверхню — долоню й задню — тил.

Рис. 35. Кістки правої кисті (тильна поверхня):

1 — нігтьова фаланга; 2 — середня фаланга; 3 — основна фаланга; 4 — міжкісткові проміжки; 5 — п’ята п’ясткова кістка; 6 — гачкувата; 7 — головчаста; 8 — горохоподібна; 9 — тригранна; 10 — півмісяцева; 11 — човноподібна; 12 — трапецієподібна; 13 — кістка-трапеція; 14 — перша п’ясткова кістка

Зап’ясток складається з восьми кісток, розташованих у два ряди: верхній і нижній. До верхнього ряду, починаючи з бічного краю, входять такі кістки: човноподібна, півмісяцева, тригранна й горохоподібна. Три перші кістки тісно фіксуються між собою зв’язками. Своїми суглобовими поверхнями вони утворюють еліпсоподібну опуклість, із якою променева кістка утворює променевозап’ястковий суглоб. Горохоподібна кістка з’єднується суглобом лише з тригранною кісткою, вона утворює виступ у бік долоні, до якого прикріплюються сухожилки м’язів і зв’язки. Нижній ряд кісток зап’ястка включає кістку-трапецію, трапецієподібну, головчасту й гачкувату кістки. Вони зчленовуються з кістками верхнього ряду зап’ястка й кістками п’ястка.

Променевозап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpea) (рис. 36) еліпсоподібної форми, утворений суглобовою поверхнею променевої кістки й верхнім рядом кісток зап’ястка (крім горохоподібної кістки). Суглоб добре закріплений долонними, тильними та бічними зв’язками. Ліктьова кістка в утворенні цього суглоба участі не бере. Променезап’ястковий суглоб має дві осі обертання: сагітальну і фронтальну. Навколо фронтальної можливі згинання та розгинання, а навколо сагітальної — відведення й приведення. В цьому суглобі можливі й напівколові рухи.

Рис. 36. Суглоб кисті (правої):

1 — ліктьова кістка; 2 — міжкісткова перетинка передпліччя; 3 — променева кістка; 4 — променевозап’ястковий суглоб; 5 — човноподібна кістка; 6 — міжзап’ястковий суглоб; 7 — трапецієподібна кістка; 8 — кістка-трапеція; 9 — зап’ястково-п’ястковий суглоб великого пальця; 10 — зап’ястково-п’ястковий суглоби II—V пальців; 11 — головчаста кістка; 12 — гачкувата кістка; 13 — тригранна кістка; 14 — півмісяцева кістка; 15 — суглобовий диск; 16 — дистальний променеволіктьовий суглоб

П’ясток складається з п’яти трубчастих кісток. Кожна з них має основу, тіло і головку. За допомогою основи вони з’єднуються з кістками зап’ястка, а своїми головками — з фалангами пальців. Перша п’ясткова кістка коротша й ширша за інші, вона утворює з великою трапецієподібною кісткою сідлоподібний суглоб, що забезпечує великий обсяг рухів І пальця.

Кістки пальців кисті. Кожен палець (крім першого) має три фаланги: проксимальну, середню й дистальну. Перший палець не має середньої фаланги, а лише проксимальну й дистальну. Кожна фаланга має основу, тіло й головку. Фаланги пальців основою спрямовані вгору, а головками вниз. На основі й головці кісток є суглобові поверхні, якими фаланги з’єднуються між собою та з кістками п’ястка.

Міжзап’ястковий суглоб (articulatio intercarpea) утворений двома рядами кісток зап’ястка. Функціонально він зв’язаний із променезап’ястковим суглобом. У ньому можливе незначне згинання й розгинання. Всі кістки зап’ястка фіксуються короткими міцними зв’язками.

Зап’ястково-п’ястковий суглоб (articulatio carpometacarpea) міститься між дистальним рядом кісток зап’ястка й основами II, III, IV, V п’ясткових кісток. Це малорухомий суглоб, він належить до амфіартрозів, закріплений короткими зв’язками.

Зап’ястково-п’ястковий суглоб великого пальця утворений суглобовими поверхнями основи І п’ясткової кістки та дистальною поверхнею великої трапецієподібної кістки. Він сідлоподібної форми, добре рухомий, двоосьовий, у ньому можливе згинання й розгинання, відведення й приведення І пальця, протиставлення його щодо інших пальців, колові рухи.

П’ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpophalan geae) утворені головками І-Х п’ясткових кісток і основами проксимальних фаланг I—V пальців. Форма їх наближається до кулястої, але можливості кулястого суглоба реалізуються не сповна, оскільки бічні зв’язки добре закріплюють суглоби. В цих суглобах можливі такі рухи: навколо фронтальної осі — згинання, розгинання; навколо сагітальної осі — відведення й приведення.

Міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae manus) утворені головками й основами суміжних фаланг, мають блокоподібну форму, в них можливі рухи лише навколо фронтальної осі — згинання й розгинання. Суглоби мають добре розвинені бічні закріплювальні зв’язки.