Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Вступ
Загальні засади та клітинні основи фізіології людини
Старіння

Старіння є загальним фізіологічним процесом, який усе ще погано вивчений. У багатьох країнах світу простежується зростання середньої тривалості життя, чого, на жаль, нема в Україні. В Україні у 1999 році тривалість життя жінок становила 73,3, чоловіків - 62,9, а середня тривалість життя - 68,3 року. У Сполучених Штатах тривалість життя зросла з 47 років у 1900 до понад 75 років сьогодні. Однак це збільшення відбулося внаслідок поліпшення лікування, запобігання інфекцій та інших причин ранньої смерті, завдяки чому більше людей переживають 70-річний поріг. Натомість максимальна тривалість життя в 100-110 років майже не зросла. Старіння впливає на клітини та системи, з яких вони складаються, а також на компоненти тканин, наприклад, колаген. Для пояснення цього феномена було висунуто цілу низку теорій.

Відповідно до однієї з теорій старіння, тканини старіють унаслідок випадкових мутацій у ДНК соматичних клітин, що призводить до кумулятивних аномалій. За іншою, кумулятивні аномалії зумовлені збільшенням перехресного зшивання колагену та інших білків, можливо внаслідок неензимної комбінації глюкози з аміногрупами на цих молекулах. Ще інша теорія трактує старіння як кумулятивний результат пошкодження тканин вільними радикалами, що в них містяться. Це цікаво з огляду на те, що види з довшою тривалістю життя виробляють супероксиддисмутазу - ензим, що дезактивує безкисневі радикали (див. Розділ 27).

З’ясовано, що в гризунів хронічно знижене споживання калорій продовжує тривалість життя. Попередні дані свідчать, що це стосується також і мавп, і, можливо, людей. Поясненням ефекту калорійного обмеження, мабуть, є послаблений метаболізм зі зниженим утворенням білкових зшивок та вільних радикалів. Доказом на користь акумуляції кумулятивних аномалій ДНК є нещодавнє з’ясування того, як у разі синдрому Вернера - стану, за якого люди старіють прискореними темпами,- генетичне порушення полягає в мутації гена, що кодує ДНК геліказу - один з ензимів, який допомагає розщеплювати ланцюги ДНК перед реплікацією. Вважають, що ця аномалія спричиняє надзвичайно швидку акумуляцію хромосомного пошкодження. Миші, що втратили один з компонентів теломерази (див. вище), старіють швидко і мають дефекти, характерні для синдрому Вернера у людей. Крім того, в разі старіння людських клітин велика частина мутацій акумулюється в порції власної мітохондріальної ДНК, що контролює репродукцію. Це може призвести до дефекту вироблення енергії або, можливо, збільшити кількість вільних радикалів у клітинах. Однак справжню роль подібних до цього факторів у процесі старіння все ще не з’ясовано.

У людей, що старіють, простежується послаблення рівнів циркулювання деяких статевих гормонів, андрогенів наднирників дегідроепіандростерону та його сульфату, гормону росту. Замінна терапія естрогенами та прогестероном у жінок (див. Розділ 23) зменшує захворюваність на остеопороз та серцеві хвороби. Замінні терапії тестостероном (див. Розділ 23), дегідроепіандростероном (див. Розділ 20) та гормоном росту (див. Розділ 22) мають лікувальні властивості, однак, дають небажані побічні ефекти, і майже немає доказів, що вони продовжують життя.