Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Гіпофіз
Гістологія

У задній частці закінчення супраоптичних та паравентрикулярних аксонів розміщені поблизу кровоносних судин. У деяких видів ці закінчення мають вигляд віникоподібних структур. Розрізняють також пітуїтоцити - зірчасті клітини, що містять кульки жиру; раніше вважали, що вони виділяють гормони задньої частки, а сьогодні їх трактують як модифіковану астроглію.

Проміжна частка є рудиментом у людей та інших представників ссавців: у них більшість клітин аґранулярні, хоча часто трапляються базофільні елементи, що є клітинами передньої частки. Вздовж залишкової щілини розміщені маленькі тиреоїдоподібні фолікули, деякі містять незначну кількість колоїду. Функція колоїду досі невідома.

Передня частка гіпофіза побудована із переплетених клітинних тяжів і розгалуженої сітки синусоїдних капілярів. Ендотелій капілярів фенестрований і нагадує ендотелій інших ендокринних органів. Клітини містять гранули із накопиченим гормоном, які відходять з клітини шляхом екзоцитозу. Проникнення гранул у капіляри не виявлено, тому, ймовірно, що вони розпадаються у перикапілярній зоні.

Типи клітин передньої частки гіпофіза

Клітини передньої частки гіпофіза людини традиційно поділяють за реакціями їхнього забарвлення на хромофобні та хромофільні. Відповідно, хромофільні клітини бувають ацидофільними, що їх забарвлюють кислі барвники, і базофільними, що їх забарвлюють лужні барвники. Багато хромофобних клітин є секреторними, вони неактивні і містять незначну кількість секреторних гранул. Інші клітини - це зірчасті (фолікулярні) (див нижче). За допомогою імуноцитохімічних і електронно-мікроскопічних методів виявлено п’ять типів секреторних клітин, а саме: соматотропні, які виділяють гормон росту; лактотропні (їх називають також мамотропними), які виділяють пролактин; тиреотропні, що виділяють ТТГ; гонадотропні, що виділяють ЛГ та ФСГ; кортикотропні, які виділяють АКТГ і ß-ЛПГ. Характеристики цих клітин наведені у табл. 22-2. Їхня поява та вміст гранул можуть змінюватися зі змінами гормонального статусу. Зазначимо, що відповідно до цієї класифікації два чи більше поліпептидних гормонів можуть бути виділені декількома типами клітин.

Рис. 22-1. Схема формування гіпофіза та різних його частин у дорослих.

Передня частка гіпофіза містить також зірчасті клітини, які утворюють відростки між секреторними клітинами. Доведено, що ці клітини містять і виділяють цитокін інтерлейкін 6 (ІЛ-6) (див. Розділ 27), однак їхня фізіологічна роль невизначена.

Двосубодинична структура ФСГ, ЛГ, ТТГ

Усі три гіпофізарні глікопротеїнові гормони ФСГ, ЛГ, ТТГ утворені з двох субодиниць. Кожна субодиниця - їх позначено а і ß - має певну активність, однак для прояву максимальної фізіологічної дії вони повинні об’єднатися. Крім того, у плацентарному глікопротеїні - хоріонічному гонадотропіні людини (ХГл) - також є а- і ß-субодиниці (див. Розділ 23). Усі а-субодиниці цих гормонів - продукти одного гена, у них однаковий амінокислотний склад, проте різні залишки вуглеводів. Бета-субодиниці, що їх продукують різні гени, відрізняються за структурою і надають гормону специфічності. Альфа-субодиниці надзвичайно взаємозамінні, тому, як наслідок, можуть утворюватися гібридні молекули. Фізіологічне й еволюційне значення унікальної двосубодиничної структури цих глікопротеїнових гормонів недостатньо вивчене.