Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Статева диференціація і розвиток
Лактація

Розвиток молочних залоз

Для повного розвитку молочних залоз потрібна участь багатьох гормонів. У загальному естрогени головно відповідають за проліферацію молочних проток, а прогестерон - за розвиток часточок. Для розвитку молочних залоз щурів під час пубертату необхідна також певна кількість пролактину, однак не доведено, чи він потрібен людині. У щурів після гіпофізектомії потрібні глюкокортикоїди, інсулін і гормон росту для розвитку молочних залоз у відповідь на дію інших гормонів, однак самі по собі вони не спричинюють росту грудей (рис. 23-42). Під час вагітності рівень пролактину рівномірно зростає до терміну пологів, під впливом цього гормону та високої концентрації естрогенів і прогестерону завершується часточково-альвеолярний розвиток грудей.

Секреція і виділення молока

Склад людського і коров’ячого молока наведений у табл. 23-10. У гризунів, яким попередньо вводили естроген та прогестерон, застосування пролактину зумовлювало утворення крапельок молока і їхню секрецію у протоки. Окситоцин спричиняв скорочення міоепітеліальних клітин, які вистилають протоки, з подальшим виділенням молока через пипку (див. рис. 23-42). Рефлекторне виділення окситоцину, спричинюване дотиком до пипок і ареол (рефлекс виділення молока), розглянуто у Розділі 14. У деяких видів, однак не в людей, окситоцин для виділення молока не потрібний.

Інші гормональні зв’язки у людей загалом такі ж, як у щурів, хоча нормальний ріст грудей і лактація можливі у карликів із вродженою недостатністю гормону росту.

Передавання антитіл новонародженому через молозиво розглянуто у Розділі 26.

Ініціація лактації після пологів

Груди під час вагітності збільшуються у відповідь на високу концентрацію естрогенів, прогестерону, пролактину і, очевидно, ХГл у кровообігу. Деяка кількість молока виділяється у протоки вже на п’ятому місяці, однак вона надто мала порівняно із секрецією молока після пологів. У більшості тварин молоко виділяється через годину після пологів, проте у жінок - на перший-третій день. Після виходу плаценти під час пологів простежується різке зменшення концентрацій циркулювальних естрогенів і прогестерону. Зменшення циркулювального естрогену ініціює лактацію. Пролактин та естроген діють синергічно в ініціації зростання грудей, однак естроген перешкоджає впливу пролактину на продукування молока у грудях. Жінкам, які не хочуть годувати своїх дітей грудьми, для припинення лактації можна призначити естрогени.

Таблиця 23-10. Складники молозива й молока¹ (маса з розрахунку на децилітр)

¹ Відтворено за дозволом з Findlay ALR: Lactation. Res Reprod (Nov) 1974:6(6).

² Бідне джерело.

Рис. 23-42. Гормональне регулювання розвитку грудей і лактації у щурів Естрогени Е, прогестерон П і пролактин за наявності глюкокортикоідів Г, інсуліну І і гормону росту ГР спричинюють проліферацію проток і ріст під час пубертату (праворуч) Під час вагітності ці гормони забезпечують повний розвиток альвеол і частково виділення молока (внизу) Після пологів збільшене виділення пролактину і зниження рівнів естрогену та прогестерону зумовлюють значну секрецію молока і, за наявності окситоцину, його виділення (ліворуч). Хоріонічний мамотропін є лактогенним гормоном, що його, вірогідно, виділяє плацента у щурів, і який є аналогом hCS. Він сприяє дії пролактину.

Смоктання не тільки спричинює рефлекторне вивільнення окситоцину і виділення молока, а й підтримує та збільшує секрецію молока, стимулюючи виділення пролактину (див. вище).

Вплив лактації на місячний цикл

У жінок, які не вигодовують дитину, перша місячна настає на шостий тиждень після пологів. Проте жінки, які годують грудьми, мають аменорею протягом 25-30 тижнів. Вигодовування стимулює виділення пролактину, і є докази, що пролактин пригнічує виділення ГнРГ, його дію на гіпофіз та перешкоджає впливу гонадотропінів на яєчники. Завдяки цьому пригнічена овуляція, яєчники перебувають у неактивному стані, а виділення естрогену і прогестерону знижується. Унаслідок цього тільки 5-10% жінок знову вагітніють під час періоду годування грудьми, тому тривалий час вигодовування вважали важливим, проте тільки частково ефективним методом регулювання народжуваності. Крім того, майже 50% циклів у перші шість місяців після відновлення місячних є ановуляторними.

Синдром Чіері-Фроммеля

Цікавим, хоча і рідкісним, станом є продовження лактації (галакторея) й аменорея у жінок, які не годують грудьми після пологів. Цей стан, який називають синдромом Чіері-Фроммеля, може поєднуватися з атрофією статевих органів і виникає внаслідок продовження виділень пролактину без секреції ФСГ і ЛГ, необхідних для дозрівання нових фолікулів та овуляції. Подібна картина галактореї й аменореї з високим рівнем циркулювального пролактину трапляється у невагітних жінок із хромофобними пухлинами гіпофіза, а також у жінок із видаленою ніжкою гіпофіза внаслідок лікування раку.

Гінекомастія

Ріст грудей у чоловіків називають гінекомастією. Він може бути одно- або, частіше, двобічним. Гінекомастія простежується у близько 75% новонароджених унаслідок трансплацентарного передавання естрогенів матері. Виникає також у легкій, перехідній формі в 70% здорових хлопців під час періоду пубертату та у багатьох чоловіків після 50 років. Цей стан виявляється в андрогеновій резистентності; його розцінюють як ускладнення лікування естрогенами, буває у пацієнтів із пухлинами, які секретують естроген. Трапляється гінекомастія у разі багатьох непов’язаних між собою станів, наприклад, євнухоїдизму, гіпертиреозу та цирозу печінки. Вживання наперстянки також зумовлює гінекомастію, оскільки серцеві глікозиди мають слабку естрогенову активність. До цього може призводити приймання інших ліків. Траплялася ця хвороба у виснажених під час війни в’язнів, яких нещодавно звільнили і які почали адекватно харчуватися. Загальною ознакою більшості випадків гінекомастії є збільшене співвідношення естроген-андрогену в плазмі, спричинене або збільшенням кількості циркулювальних естрогенів, або зменшенням кількості циркулювальних андрогенів.

Гормони і рак

Близько 35% карцином грудей у жінок дітородного віку є естрогенозалежними; їхній подальший ріст залежить від наявності естрогенів у крові. Пухлини не лікують гальмуванням виділення естрогенів, однак це дає змогу зменшити симптоми, і регресу пухлини на місяці чи роки до повернення процесу. Жінки з естрогенозалежними пухлинами часто мають ремісію після видалення яєчників. Ситуація ліпша, якщо пухлина містить естрогенові рецептори, і ще ліпша, коли в ній є як естрогенові, так і прогестеронові рецептори. Адже естроген стимулює утворення прогестеронових рецепторів, а їхня наявність виявляє, що естроген не тільки зв’язується, а й впливає на пухлинні клітини. Проте у декількох жінок без цих типів рецепторів виявлено ефект від такої ендокринної терапії. Якщо ж хвороба повертається, то наступну ремісію досягають двобічним видаленням надниркових залоз. Оскільки виділення естрогенів яєчниками і наднирковими залозами пригнічує гіпофізектомія, то таку операцію роблять у ракових хворих. Є також докази, що гормон росту і пролактин стимулюють ріст карцином грудей, а гіпофізектомія усуває ці фактори.

Деякі карциноми простати є андрогенозалежними і тимчасово регресують після видалення яєчок чи лікування агоністами ГнРГ у дозах, які здатні спричинити регулювання зниження рецепторів ГнРГ на гонадотропах і зменшення виділення ЛГ. Утворення пухлин гіпофіза після видалення ендокринних залоз-мішеней, що їх регулюють гіпофізарні тропні гормони, розглянуто у Розділі 22.