БІОТЕХНОЛОГІЯ - В. Г. Герасименко - 2006

Частина ІІ. Спеціальні біотехнології

Розділ 22. БІОТЕХНОЛОГІЇ УТИЛІЗАЦІЇ І БІОКОНВЕРСІЇ ВІДХОДІВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

22.2. МЕТОДИ УТИЛІЗАЦІЇ ГНОЮ

22.2.1.Традиційні методи. Використання гною як органічного добрива

Найбільш розповсюдженим методом утилізації гною є використання його для покращення родючості ґрунтів. Зумовлено це тим, що в сухій речовині гною міститься значна кількість азоту (1,9-6,5 %), калію (1,0-2,9 %), фосфору (0,2-2,7 %) і органічної речовини (70-85 %). За еталон органічного добрива прийнята тонна безпідстилкового гною, після переробки якого (до часу внесення у ґрунт) у ньому міститься 35-40 % сухої речовини, 0,05 азоту, 0,25 фосфору і 0,6 % калію. Крім цього, гній є джерелом гумусу - основного фактора родючості ґрунтів. У середньому 1 т гною дає 40-50 кг гумусу. Тому гній позитивно впливає на родючість, фізико-хімічні, агрофізичні та біологічні властивості ґрунту. Як джерело макро- і мікроелементів, вуглекислого газу, гній суттєво поліпшує баланс біогенних елементів у ґрунті. Внесення гною у ґрунт значно підвищує його енергоємність, що є одним із факторів, який сприяє збільшенню виходу наземної біомаси з одиниці земельної площі, а також підвищенню синтетичної активності аутотрофних мікроорганізмів.

Цей метод використовують в основному для утилізації твердої фракції гною (підстилковий гній) вологістю не вище 70 %. Його складують на спеціальних майданчиках для накопичення, карантинування і біотермічного знезараження. Біотермічний метод базується на утворенні в знезаражуваній масі високої (60 ^оС) температури і витримуванні протягом одного місяця у теплий період року і два місяці - у холодний. Якщо вологість гною перевищує 70 %, період витримування треба збільшити до 5-6 місяців. Після цього гній вивозять на поля під заорювання.

У ґрунті органічні речовини гною трансформуються аутотрофними мікроорганізмами й іншими біологічними об’єктами (черв’яками, членистоногими). Неорганічні речовини адсорбуються частинками ґрунту або осаджуються, але не руйнуються. Особливо небезпечні стосовно цього важкі метали, тому їх кількість у ґрунті суворо лімітується.

Рідкий гній (безпідстилковий ВРХ і гнойові стоки свинарських комплексів) спочатку розділяють у відстійниках на тверду фракцію і рідку або стічні води. Тверда фракція складується для біотермічного знезараження і використовується як органічне добриво.

Рідка фракція теж використовується як рідке органічне добриво для поливу сільськогосподарських культур. При зрошуванні стічними водами відбувається їх ґрунтове доочищення, що створює сприятливі умови для охорони навколишнього середовища.

Широке розповсюдження методу гальмується санітарно- гігієнічними та економічними вимогами. Так, патогенні мікроорганізми, які містяться в гнойовій біомасі, мають властивості тривалого збереження в зовнішньому середовищі і можуть бути причиною епідемій та епізоотій. Забезпечення ветеринарно- санітарного благополуччя у цьому випадку можна досягти за рахунок знезараження відходів тваринництва термічною стерилізацією при високій температурі, що є енергоємним заходом.

Значні економічні проблеми пов’язані з витратами на видалення, транспортування, зберігання і використання гною в рослинництві, а також на знезараження його термічною стерилізацією для забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя.