ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004

19. ГЕНЕТИКА БАКТЕРІЙ: ПОСТІЙНІСТЬ, ЗМІНА ТА ПЕРЕДАВАННЯ ОЗНАК

19.1. СИНТЕЗ БІЛКА ТА ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

19.1.1. Визначення поняття «ген»

Відомо, що основою життя є білки. Спочатку на комахах, а потім на мікроорганізмах було доведено, що прояв тих чи інших ознак залежить від активності ферментів. У мікроорганізмів ферменти можна було пов’язати з конкретними ознаками, які піддаються точному біохімічному визначенню. Тому уже в 30-ті роки XX ст. було сформульовано правило: один ген — один білок {фермент). Це правило означає, що один ген містить інформацію, необхідну для синтезу певного ферменту. Але коли з’ясувалося, що гени побудовані з ДНК, з’явилося нове визначення: ген — це лінійна ділянка ДНК, в якій закодований один білок (фермент). Потім стало відомо, що багато які білки побудовані з декількох поліпептидних ланцюгів (субодиниць). Знову довелося модифікувати визначення гена: ген — це лінійна ділянка ДНК. в якій закодований один поліпептидний ланцюг білка. Проте близько 20-25 років тому з’ясувалося, що і це

визначення потрібно змінювати. Було встановлено, що годувальні послідовності багатьох генів у еуквріот містять вставки, які до даного білка відношення не мають. Тобто ген складається з коду вальних і некодувальних ділянок. Кодувальні ділянки гена називаються екзонами,а некодувальні вставки — інтропами. Розмір інтронів може бути від кількох одиниць до кількох тисяч нуклеотидних залишків. Знову змінюється визначення гена: ген — сукупність ділянок ДЯК, які кодують один поліпептидний ланцюг білка. Проте і цього замало: існують гени транспортних і рибосомальних РНК. які не кодують білків. У зв’язку з цим було запропоновано таке визначення: ген — нуклеотидна послідовність, яка виконує певну функцію. У наш час загальновизнаним є твердження, що кожний структурний ген кодує певний поліпептидний ланцюг.