ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ - Т.П. Пирог - 2004
8. ГРИБИ
8.2. РОЗВИТОК МІКОЛОГІЇ, ПОЛОЖЕННЯ ГРИБІВ СЕРЕД ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ
Мікологія — наука про гриби, один із розділів ботаніки, вивчає морфологію, фізіологію, біохімію, екологію, географію, філогенію грибів, їх роль у природі та життєдіяльності людини.
Мікологія, які інші науки, пройшла складний, тривалий шлях становлення та розвитку. Виділяють чотири періоди розвитку мікології.
Перший, період — до середини XIX ст. Це так званий морфологічний описовий етап, для якого характерними є перші спроби наукової класифікації грибів. У 1578 р. було опубліковано перший атлас грибів (200 видів). У 1801 р. вийшов у світ двотомний «Огляд грибів» (автор — голландський міколог Х.Г. Персоон), у 1821 1832 рр. — наукова праця шведського ботаніка Е.М. Фріса «Система грибів».
Таблиця 8.1.
Ознаки, характерні для рослин, тварин і грибів
Ознаки |
Рослини |
Тварини |
Гриби |
Геном |
|||
Розмір (х 109 Да) |
1000- 2000 |
100-2000 |
10-30 |
Процент повторів |
-30 |
- 40 |
- 10 |
Цитологія та ультраструктура |
|||
Кількість ядер у клітині |
Одне |
Одне або багато |
|
Цитокінез |
Спряжений 3 мітозом |
Не спряжений 3 мітозом |
|
Клітинна стінка |
є |
Немає |
є |
Центральна вакуоль |
У фазі метаболічної активності |
У процесі старіння |
|
Метаболізм |
|||
Синтез лізину |
Через діамінопімелінову кислоту |
Через α-аміноадипіову кислоту |
Обидва шляхи |
Кінцевий продукт метаболізму азоту |
Аспарагін, глутамін |
Сечовина |
|
Запасні вуглеводи |
Крохмаль |
Глікоген |
Глікоген, трегалоза, цукроспирти |
Структурні вуглеводи |
Целюлоза, геміцелюлоза, пектин |
Хітин |
Хітип, хітозан, целюлоза, глюкан (манан) |
Синтез меланіну |
У мертвих клітинах |
У живих клітинах |
|
Фізіологія ти тип життя |
|||
Тип життя |
Прикріплений |
Вільний |
Прикріплений |
Характер живлення |
Осмотрофний |
Зоотрофний |
Осматрофний |
Тип вуглецевого живлення |
Автотрофний |
Гетеротрофний |
|
Спосіб одержання енергії |
Фототрофний |
Хемотрофний |
Другий період — до кінця XIX ст. Головним напрямом цього періоду є вивчення розвитку грибних організмів, зокрема циклів їх розвитку, дослідження фітопатогенних грибів.
Третій період — кінець XIX-40-i рр. XX ст. Розвиток цитологічних методів у вивченні грибів і широке впровадження експериментальних методів у генетиці, фізіології, біохімії та екології грибів. Основні напрями: цитологічне вивчення онтогенезу, дослідження фаз розвитку ядра, статевого процесу та ін.
Четвертий період — з 40-х рр. XX ст. Основний напрям цього періоду — фізіолого-біохімічне вивчення грибів на різних рівнях їх дослідження — молекулярному, клітинному та субклітинному, організм енному, асоціативному, біоценологічному та розвиток біотехнології грибів.
Положення грибів серед живих організмів. Нині серед мікологів загальновизнаною є концепція про існування п’яти царств живих організмів, запропонована у 1969 р. Р. Уіттейкером. За уявленнями Р. Уіттейкера, два примітивних царства — про- каріотичних організмів (Procaryota), які характеризуються відсутністю ядерної мембрани як основної відмінної ознаки, та найпростіших (Protista) одноклітинних організмів, які мають ядро з ядерною мембраною та характеризуються авто- та гетеротрофним типом живлення, є вихідними формами еволюції і виникнення відособлених трьох класів багатоклітинних організмів — рослин (Plantae), тварин (Animalia) і грибів (Fungi). Отже, згідно з цією концепцією, гриби мають статус окремого царства органічного світу. У систематиках, опублікованих у 90-х рр. XX ст. (Д.Л. Хоуксворт, 1995 р.; Л. Маргеліс та К.В. Шварц, 1997 р.; Т. Кавалір-Сміт, 1998 р.), гриби також виділені в окреме царство. Мікологи вважають, що визнання факту незалежності грибів від царства рослин і тварин є одним з найважливіших досягнень загальної біологи середини та кінця XX ст.