Основи мікробіології, вірусології та імунології - 2001

Частина І. Загальна мікробіологія

УЧЕННЯ ПРО ІМУНІТЕТ. СПЕЦИФІЧНА ІМУНОПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ІМУНОТЕРАПІЯ. АЛЕРГІЯ ТА АНАФІЛАКСІЯ

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ІМУНІТЕТУ

Під час розвитку ембріона і плода формуються центральні органи імунітету, утворюються імунокомпетентні клітини (В- і Т-лімфоцити), системи інтерферонів, комплементу, макрофагів — головної системи гістосумісності, які забезпечують (як під час ембріогенезу, так і в постнатальний період) імунний захист організму. Приблизно на 7—8-му тижні у плода формується система комплементу. Десь на 12-му тижні з'являються Т-лімфоцити, у тому числі Т-супресори та Т-контрсупресори. Унаслідок антигеннезалежної диференціації з клітин-попередників В-лімфоцитів виникає велика кількість клонів зрілих В-лімфоцитів, на мембранах яких містяться ІgМ і IgD. Через плаценту в плід проникають IgG, а також трансфер-фактор, який забезпечує клітинний імунітет. На 3—4-му місяці у плода з'являються slgA (в обмеженій кількості).

Однак імунна система новонародженого в перші місяці життя функціонує недостатньо активно. Вміст компонентів системи комплементу у 2 рази нижчий, ніж у дорослих. Фагоцитоз незавершений, активність Т-цитотоксичних клітин низька, синтезується мало імуноглобулінів. Наприкінці 1-го року життя кількість IgG становить 50—60 %, IgA — 30 % (порівняно з дорослою людиною). Концентрація slgA в 4—5 разів нижча, ніж у дорослих, тому діти часто хворіють на харчову алергію, респіраторні інфекції.

У процесі росту та розвитку дитини спостерігаються певні критичні періоди, коли імунна система дає неадекватну або навіть парадоксальну відповідь на антигени.

Перший критичний період триває від дня народження до 29-го дня. На 5-ту—7-му добу різко збільшується кількість лімфоцитів (лімфоцитоз). Гуморальний імунітет забезпечується материнськими антитілами (IgG, IgA), активність комплементу низька, фагоцитоз незавершений. Новонароджений чутливий не тільки до патогенних, але й до умовно-патогенних мікроорганізмів. Часто відбувається генералізація гнійно-запальних процесів. Збудники можуть довго зберігатися в лімфатичних вузлах, спричинюючи лімфоаденопатію.

Другий критичний період припадає на 3—6-й місяць життя. Він характеризується ослабленням пасивного гуморального імунітету, оскільки зникають материнські IgG. Спостерігається виражений лімфоцитоз. У відповідь на проникнення антигенів синтезуються ІgМ, через це клітини імунної пам'яті не утворюються. У дітей зберігається схильність до респіраторних вірусних захворювань, часто повторних. У цей період проявляються спадкові імунодефіцити.

Третій критичний період — другий рік життя. У цей час відбувається переключення синтезу ІgМ на синтез IgG (унаслідок розширення контакту з навколишнім середовищем). Однак зберігається низька активність місцевого імунітету слизових оболонок. Діти схильні до повторних захворювань дихальних шляхів, імунопатологічних діатезів, імунокомплексних хвороб.

Четвертий критичний період припадає на 4—6-й рік життя. У цей період концентрація IgG і ІgМ підвищується до рівня показників у дорослих, але вміст IgA залишається низьким. Підвищується вміст IgE. У цей період проявляються різні імунодефіцити, розвиваються хронічні захворювання.

П'ятий критичний період припадає на підлітковий вік (у хлопчиків — 14—15 років, у дівчаток — 12—13 років). Унаслідок секреції статевих гормонів пригнічується клітинний і стимулюється гуморальний імунітет. Знижується вміст IgE, спостерігається нове підвищення частоти автоімунних і запальних процесів.

У ці критичні періоди формування імунної системи часто проявляються спадкові дефекти імунної відповіді, а також імунопатологічні стани.

Особливості імунітету в осіб літнього віку. У міру старіння організму основна функція імунітету — підтримання гомеостазу — ослаблюється.

При старінні організму порушуються функції різних ланок імунної системи. Унаслідок вікової інволюції тимуса страждає вся система Т-лімфоцитів: зменшується кількість зрілих Т-лімфоцитів, зокрема Т-хелперів, у крові, що зумовлює ослаблення клітинної та гуморальної імунної відповіді (зменшується кількість IgG і IgA). Знижується фагоцитарна активність. Розпізнавання чужорідних антигенів та автоантигенів стає менш точним, що й призводить до імунопатологічних синдромів: імунного дефіциту, автоімунних захворювань, збільшення кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові. Наслідком цього є підвищення сприйнятливості до інфекційних хвороб, які часто переходять у хронічну форму. Часто виникають ускладнення: пневмонії, цистити, пієлоцистити та ін. Створюються сприятливі умови для розвитку пухлин.

Профілактика порушень імунітету в осіб літнього віку включає:

1) повноцінне харчування (збалансована кількість білків, жирів, вуглеводів; вживання їжі, збагаченої вітамінами, мікроелементами);

2) загальнозміцнювальні заходи (фізичні вправи на свіжому повітрі, загартовування організму та ін.).

3) застосування імуномодуляторів з урахуванням імунного статусу організму.

Слід зазначити, що сила імунної відповіді залежить від таких факторів:

· природи антигену;

· спадковості (у 6-й хромосомі є гени, які регулюють синтез рецепторів, що зумовлюють чутливість до збудників хвороб);

· стану факторів неспецифічного захисту (кількість інтерлейкінів, інтерферонів);

· ендокринної регуляції (кортикостероїди пригнічують імунну відповідь);

· стану нервової системи (стрес пригнічує імунну відповідь);

· антитільної регуляції (уведення антитіл пригнічує імунну відповідь).