Зоологія хребетних - Практикум - B. В. Куйбіда - 2007

ВСТУП

Відповідно до стандартів та навчальних планів вищих навчальних закладів України, для підготовки майбутніх вчителів біології та географії, на другому курсі передбачена начально-польова практика із зоології хребетних. Вона базується на знаннях, отриманих при вивченні відповідного курсу. В умовах природного оточення, під час найбільшої активності тварин у репродуктивний період, студенти глибше вивчають фауну рідного краю, випробовують різноманітні методики визначення, поглиблюють знання про особливості екології широко розповсюджених та рідкісних видів. Для успішного виконання цих завдань необхідний спеціальний навчальний посібник з польової практики. З одного боку, такий посібник повинен мати методичні рекомендації та типові таблиці визначення різних систематичних груп хребетних тварин, з іншого — загальний опис фауністичних комплексів та видового різноманіття певного реґіону. Слід зазначити, що окрема увага повинна приділятися рідкісним та зникаючим видам, які занесені не тільки до Червоної книги України, а й до міжнародних червоних списків та природоохоронних угод. Остання вимога для сучасного навчального процесу має виконуватися відповідно до критеріїв Болонської конвенції.

Усі згадані умови витримані в даному посібнику «Зоологія хребетних. Практикум» у повному обсязі. Його написання стало результатом багатолітніх досліджень фауни хребетних Київщини колективом авторів, досвіду викладання відповідного курсу у ВНЗ та проведення навчально-польової практики в умовах природного оточення. Були опрацьовані різноманітні наукові джерела та методичні посібники як останніх років, так і періоду XIX- XX ст. Частина матеріалів уже опублікована авторами в наукових та методичних статтях.

Автори — кандидат біологічних наук В.В.Куйбіда є деканом природничо-географічного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди; В.В. Лопатинська — старшим викладачем кафедри біології цього-ж навчального закладу, а кандидат біологічних наук Г.Г. Гаврись — старшим науковим співробітником Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України.

Упродовж двадцяти років проведення лабораторних занять та польових практик із зоології авторами цієї роботи було помічено, що студенти важко запам’ятовують традиційні академічні описи тварин і, через певний час, лише незначна їх кількість може використовуватися в навчальному процесі загальноосвітньої школи та позашкільній навчально-виховній роботі. Аналіз психолого-педагогічних особливостей сприймання і використання на практиці описів тварин переконує, що, окрім традиційних існуючих визначників, студенту буде корисно мати запропонований посібник. У ньому подаються переважно лише ті характеристики тварини, які є її своєрідною візитною карткою виду, добре врізаються у пам’ять і можуть бути використані через певний час. Зважаючи на те, що студент вищого навчального закладу знайомиться в середньому із 400 видами хребетних тварин України, такий підхід, на наш погляд, є виправданим і необхідним.

У посібнику подана історія формування тваринного світу Переяславщини, висвітлено сучасний стан багатьох звичних і рідкісних видів хребетних, проаналізовано результати діяльності антропогенного фактора на різноманіття тварин реґіону. Сама територія Переяславщини розглядається як історична область, що складала Переяславський повіт колишньої Полтавської губернії до початку ХХ ст. Таким чином, сюди входить не тільки сучасний Переяслав-Хмельницький р-н, але й Баришівський, Бориспільський (майже повністю), Яготинський (східна частина) та Згурівський (східна частина) р-ни Київської області. Південний захід реґіону проходить по Дніпру, а північний схід межує із Чернігівською областю.

Якщо проаналізувати існуючі роботи, де є узагальнюючі дані про тваринний світ цього досить великого регіону Лівобережжя України — вони вже значно застарілі. Результати аналізу багатьох наукових розвідок тваринного світу Лівобережної України вимагають уточнення і перегляду їх вірогідності, є малодоступними для студентів та інших зацікавлених осіб. До таких частково відносяться праці М. Шарлеманя «До фавни Переяславщини» (1919) та М.І. Гавриленка «Птицы Полтавщини» (1929). Досить повною є колективна моноґрафія, видана в КДУ ім. Т.Г. Шевченка «Природа Київської області» (1972), але вона стосується всієї Київщини, включаючи Полісся, і написана зовсім за іншою структурою. Тому, даний посібник буде корисним не лише для студентів, а й для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення біології, географії, київщинознавства. Окрім цього, ця робота може використовуватися не лише на Переяславщині, а й в інших регіонах України, в ній розміщені адаптовані визначники хребетних тварин та впроваджено новий підхід до опису видів, які поширені на значній території.

Посібник складається з п’яти змістових модулів »Риби», «Земноводні», «Плазуни», «Птахи», «Ссавці». Кожен модуль написаний за такою структурою: матеріали та обладнання; план заняття; виконання завдання; рейтингова оцінка знань і вмінь; перелік найголовніших термінів, що зустрічаються при визначенні; таблиці визначення тварин; аналіз сучасного стану певної групи тварин на Переяславщині; тварини регіону у вітчизняних та міжнародних природоохоронних списках; список використаної та рекомендованої літератури.

Оцінювання роботи студентів здійснюється за 100 бальною шкалою, що відповідає критеріям Болонської конвенції. Переведення рейтингових балів у традиційну чотирибальну систему здійснюється за такою схемою: 90 балів і вище — «відмінно», 75 балів і вище — «добре», 60 балів і вище — «задовільно», менше 60 балів — «незадовільно».

При складанні таблиць для визначення тварин опрацьовано велику кількість літератури використано особистий досвід авторів з дослідження тварин у польових умовах за період останніх 20 років. Список наукових і методичних робіт, що стали основою для визначних таблиць для певної систематичної групи хребетних, наведений в кінці кожного модуля.

Порядок систематичного розміщення видів та латинські назви риб подані за Ю.С. Решетніковим та ін. (2003); амфібій і рептилій — за Ананієвою та ін. (1998); птахів — за Л.С. Степаняном (2003); ссавців — за І.Я. Павлиновим та О.Л. Россолимо (1987).

Українські назви, з окремими доробками авторів, подані таким чином: риби — за О.П. Маркевичем та І.І. Коротким (1954); земноводні та плазуни — за В.І. Таращуком (1959); птахи — за Г.Г. Гаврисем (2003); ссавці — за І.І. Дзеверіним (2004 (а,б)).

У посібнику вміщені фотографії тварин, зроблені В.В.Куйбідою під час проходження практики.