БІОНЕОРГАНІЧНА ТА БІООРГАНІЧНА ХІМІЯ - М.В. Яцков - 2014
І. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ
1.7. Методико-біологічні можливості комплексонів та комплексонатів металів
1.7.2. Комплесони та їх специфічна антидотна дія
Антидоти - це хімічні сполуки, які здатні знезаражувати отруйні речовини внаслідок хімічної взаємодії з ними в організмі.
З усього різноманіття токсичних речовин, які знаходяться в навколишньому середовищі, найбільшу небезпеку мають важкі метали і радіоактивні ізотопи. Проникаючи в організм разом з повітрям, що вдихається, питною водою, з їжею ці токсиканти вступають в конкуренцію з йонами біометалів у складі природних хелатів, утворюючи міцні, необоротні зв’язки. Важкі метали порушують нормальну функцію біокомплексів (табл. 14).
Антидотами по відношенню до тіолових ядів є речовини, які мають в своєму складі декілька сульфгідрильних груп або дисуль- фідну групу. До таких препаратів відносяться 2,3-димеркаптопропанол (скорочена назва БАЛ - британський антилюізит):
Таблиця 13.
Біологічна роль і здатність до комплексоутворення металів необхідних для організму людини
(за Д. Уільямсом)
Таблиця 14.
2,3-димеркаптопропанол є універсальним антидотом, який здатний зв’язувати важкі метали (ртуть, свинець, кадмій, кобальт, нікель тощо).
Широке розповсюдження в антидотній терапії також отримав 2,3-димеркаптопропансульфонат натрію під фармакологічною назвою унітіол. Механізм його взаємодії з металами такий:
