Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004

Спеціальна частина
Вітаміни
Лікарські рослини та сировина, які містять каротиноїди

КВІТКИ НАГІДОК — FLORES CALENDULAE

Нагідки лікарські (календула) — Calendula officinalis L., род. айстрові — Asteraceae

Ноготки лекарственные, календула лекарственная

Опис рослини наведений у розділі «Ефірні олії».

Хімічний склад сировини. Квітки нагідок містять ксантофіли, каротиноїди (каротин, лікопін, віолаксантин, цитраксантин, рубіксантин, флавоксантин — усього 3 %); вітамін С, флавоноїди.

Фолієва кислота

Біологічно активна форма фолієвої кислоти — 5,6,7,8-тетрагідрофолієва кислота

Вітамін В_с дуже поширений у рослинному світі. Міститься у всіх свіжих овочах, особливо у зелених листях шпинату, салату, злаках, бобах, капусті, петрушці, цибулі, чорній смородині, кукурудзі та ін.

При відсутності фолієвої кислоти розвивається макроцитарна анемія. Вітамін стимулює визрівання еритроцитів у кістковому мозку. Добова потреба — 200 мкг, при вагітності й годуванні немовлят груддю доза зростає у 2-3 рази.

Ціанокобаламін (вітамін В₁₂, протианемічний) — комплексна порфіриноподібна сполука, в якій кобальт координаційно пов’язаний з ціаногрупою та своєрідним нуклеотидом. Входить до складу коферментів певних ферментів, що беруть участь у метилюванні та деяких інших реакціях. Синтезується у природі мікроорганізмами, головним чином бактеріями, а також мікроскопічними грибами та водоростями. В організмі людини синтез вітаміну В₁₂ здійснюється мікрофлорою травного тракту, поповнюється їжею тваринного походження. У рослинах він практично відсутній, але є відомості, що аналоги цього вітаміну було знайдено у сланях ламінарії, насінні сої у кількості 1 мг/100 г. Добова потреба — 3 мкг.

Відомості про лікарську рослинну сировину й препарати, які містять вітаміни, наведені в табл. 17 Додатків, ефірну олію, смоли, слиз, інулін, органічні кислоти, фітостерини, ферменти.

Біологічна дія та застосування^. Нагідки лікарські мають протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні властивості. Застосовують настойку й мазь при порізах, гнійних виразках і опіках, для полоскання горла при ангінах Карофілен, який містить суму каротиноїдів, є протизапальним засобом.

ПЛОДИ ГОРОБИНИ — FRUCTUS SORBI

Горобина звичайна — Sórbus aucuparia L., род. розові — Rosaceae

Рябина обыкновенная; назва походить, можливо, від латин. sorbere — поглинати, оскільки більшість видів їстівні, avis — птах, сареге — притягувати, ловити.

Рослина. Дерево або кущ з сірою гладкою корою. Листки чергові непарноперисті, з верхнього боку темно-зелені, зісподу сизі. Листочки довгасті або видовжено-ланцетні, пилчасті. Квітки двостатеві, правильні, п’ятипелюсткові, білі, в густому багатоквітковому щиткоподібному суцвітті. Плоди — несправжні, яблуко-подібні, дво — п’ятигнізді, кулясті або овально-кулясті, діаметрам до 9 мм, блискучі, з чашечкою, яка має п’ять малопомітних зубчиків, що змикаються. У м’якоті плода знаходяться від 2 до 7 злегка серпоподібнозігнутих, довгастих, з загостреними кінцями, гладеньких червонувато-бурих насінин. Плоди яскраво-червоні, жовтогарячо-червоні або жовтувато-жовтогарячі, запах слабкий, своєрідний; смак кислувато-гіркий. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.

Поширення. Росте в лісовій та лісостеповій зонах України в лісах, по чагарниках, на схилах балок, вапняках, високих піскових і кам’янистих берегах річок. Вирощують як промислову та декоративну рослину.

Заготівля. Плоди заготовляють як з дикорослих, так і з культурних дерев, восени (вересень-жовтень), у період повного достигання, до настання приморозків. Плоди знімають цілими гронами, звільняють від плодоніжок, пров’ялюють кілька годин при температурі 40 °С, сушать у духовках або сушарках при температурі 60 °С. Використовують також свіжі плоди: їх або зберігають у холодному приміщенні, або заморожують.

Хімічний склад сировини. Плоди горобини — полівітамінна сировина. Вони містять каротини (3-15 мг %), фолієву кислоту (0,18-0,25 мг %), вітаміни С (40-100 мг %), В₂ (0,05-0,07), К (0,4 мг %) і Е (0,8-5,1 мг %), фенольні сполуки (катехіни, антоціани, флавоноли), органічні кислоти (яблучну, винну, янтарну, щавлеву, сорбінову), сахара (5,9-8 %), спирт сорбіт, пектинові і дубильні речовини, мінеральні солі тощо.

Біологічна дія та застосування. Плоди горобини використовують, насамперед, як полівітамінний засіб при гіпо- та авітамінозі. Свіжі ягоди переробляють на вітамінний сироп, сухі — входять до складу вітамінних зборів. Крім того, плоди справляють в’яжучу, послаблюючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну та естрогенну дію. Препарати з ліпофільних речовин горобини зменшують кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що робить їх корисними при ожирінні. Настій, відвар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, каменях у нирках і сечовому Міхурі, явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричному періоді. Свіжі плоди горобини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нирковокам’яній хворобі.