Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004
Спеціальна частина
Вітаміни
Лікарські рослини та сировина, які містять вітаміни К1
ЛИСТКИ КРОПИВИ — FOLIA URTICAE
Кропива дводомна — Urtica dióica L., род. кропивові — Urticaceae
Крапива двудомная; назва походить від латин, arere — палити; латин. dioicus — від грецьк. di — двічі, oikos— дім.
Рослина дводомна багаторічна трав’яниста, вкрита жалкими волосками. Кореневище повзуче, галузисте, у вузлах вкрите пучками придаткових коренів. Стебло прямостояче, тупочотиригранне, заввишки 50-170 см, розгалужене. Листки супротивні, завдовжки до 20 та завширшки до 9 см, яйцевидно-ланцетні або широкояйцевидні, загострені, зубчастопилчасті, із загорнутими до верхівки великими зубцями. Поверхня листків вкрита жорсткими волосками, яких особливо багато вздовж жилок;
черешки завдовжки 7-8 см, округлі або напівокруглі у розрізі, з борозенкою на верхньому боці, вкриті волосками; колір листків темно-зелений, черешків — зелений. Запах слабкий. Смак гіркуватий. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, у розгалужених колосоподібних суцвіттях, трохи довших за черешки листків, у пазухах яких вони містяться; оцвітина чотирироздільна. Цвіте у червні-серпні, плодоносить у серпні-вересні. Плід — сім’янка.
Поширення. Росте по всій території України на зволожених місцях, серед чагарників, у лісах, біля парканів, уздовж доріг, по засмічених місцях, де багато нітратів.
Заготівля. Основну заготівлю проводять у травні-липні, тому що пізніше частина листя, особливо нижнього, в’яне. Збирають у брезентових або шкіряних рукавицях. Стебла кропиви зрізають серпом або ножем, а через декілька годин, коли листя перестане жалитися, його обривають. Сушать обов’язково у затінку, якомога швидше, на горищах з доброю вентиляцією, під наметами, розклавши сировину на папері або на тканині шаром 3-5 см. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими.
Хімічний склад сировини. Листя кропиви дводомної містить вітамін К, (0,2 %), каротиноїди (ß-каротин, ксантофіл, ксанто- філепоксид, віолаксантин — усього 50 мг/%), хлорофіл (5 %), вітаміни С (0,6 %), В2, В3; органічні кислоти, глікозид уртицин, оксикоричні кислоти, флавоноїди (кверцетин та ін.), дубильні речовини (2 %), камеді, сітостерин, фітонциди, мікро- і макроелементи (кремній, залізо, мідь, марганець та ін ). У клітинному соку волосків є мурашина кислота, гістамін і ацетилхолін.
Гідрофільні речовини коренів мають характер лектинів та полісахаридів; серед ліпофільних речовин багато ß-сітостерину та інших фітостеринів.
Біологічна дія та застосування. Кропива дводомна має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнюючі властивості, виявляє слабку жовчогінну дію. Крім того, препарати з кропиви дводомної збільшують кількість гемоглобіну та еритроцитів і нормалізують склад крові, зменшують кількість цукру в крові, виявляють протизапальну дію, підвищують регенерацію слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, справляють судинозвужувальний вплив, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу. Застосовують кропиву переважно як кровоспинний засіб у вигляді настою і рідкого екстракту при легеневих, кишкових, маткових та інших кровотечах. Поряд із цим, препарати з листя кропиви є ефективними засобами при атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститах, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровому діабеті, нирковокам’яній хворобі, асциті, набряках та ін. Листки кропиви входять до складу вітамінних, шлункових, проносних та деяких інших зборів, а також жовчогінних препаратів алохол та фітон-СД. Відваром листя кропиви миють голову для зміцнення волосся, рідкий екстракт кропиви входить до складу лікувального шампуню «Фітовал». Молоді пагони рослини їдять. З листя кропиви можна одержати хлорофіл, який має тонізуючі властивості, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин і використовується в фармацевтичній та харчовій промисловості. Водно-спиртовий екстракт з коренів кропиви за кордоном використовують при простатиті з ускладненим сечовиділенням.
СТОВПЧИКИ З ПРИЙМОЧКАМИ КУКУРУДЗИ — STYLE CUM STIGMATIS ZEAE MAYDIS
Кукурудза звичайна — Zea mays L., род. злакові — Poaceae Кукуруза обыкновенная; назва походить від грецьк. zeia — назви кормового злака; mays — від мексиканської народної назви mahiz; рос.— від іспанської cucurucho.
Рослина однорічна, однодомна трав’яниста. Стебло пряме, заввишки від 50 см до 3 м, з добре виявленими вузлами й заповненими пухкою паренхімною тканиною міжвузлями.
Листки чергові, широколанцетні, із хвилястим краєм.
Квітки одностатеві, зібрані в окремі суцвіття, які значно різняться за своїм зовнішнім виглядом: чоловічі квітки зібрані у верхівкову розлогу волоть; жіночі містяться в пазухах нижніх листків, у початках, охоплених листковидною обгорткою; квітки мають численні довгі нитковидні шовковисті стовпчики з короткою роздвоєною приймочкою на верхівці. Стовпчики дещо скривлені, пласкі, завширшки 0,1-0,15 мм, завдовжки 0,5-20 см; приймочки короткі, завдовжки 0,4-3 мм; колір — світло-жовтий, брунатний, брунатно-червоний. Плоди — зернівки жовто-жовтогарячого кольору, зібрані в качан вертикальними рядами. Цвіте у липні-серпні, плоди достигають у вересні-жовтні.
Поширення. Походить з Центральної й Південної Америки. По всій території України вирощують як одну з найважливіших зернових і силосних культур.
Заготівля. Стовпчики з приймочками заготовляють у період молочно-воскової стиглості качанів. Сушать у затінку або в приміщенні, яке добре провітрюється, розклавши тонким шаром (1-2 см завтовшки) на тканині або папері. Штучне сушіння провадять при температурі 40 °С.
Хімічний склад сировини. Кукурудзяні стовпчики з приймочками містять вітамін К, (1600 біологічних одиниць на 1 г), каротиноїди, аскорбінову й пантотенову кислоти, вітаміни В1, В2, В6, D, Е, спирт інозит, сапоніни (3,18 %), гіркі глікозиди (1,5 %), флавоноїди, сліди алкалоїдів, ефірну (0,12 %) і жирну (3 %) олії, стерини — стигмастерол, ситостерол; смоли, камеді, мікроелементи (у великій кількості накопичує селен) та інші речовини.
Зернівки містять крохмаль, каротиноїди, вітаміни Е, В1, В2, В3, В6, біотин, жирну олію із значною кількістю похідних лінолевої та ліноленової кислот, пентозани (до 7 %)
Біологічна дія та застосування. Рідкий екстракт стовпчиків з приймочками кукурудзи мас жовчогінні, діуретичні й кровоспинні властивості. Сировина входить до складу жовчогінних і сечогінних чаїв, а також комбінованого препарату «Паліфітал-1».
У гомеопатії використовуються стовпчики з приймочками кукурудзи при набряках серцевого походження.
ТРАВА ГРИЦИКІВ — HERBA BURSAE PASTORIS
Грицики звичайні — Capsella bursa-pastóris (L.) Medik., род. капустяні — Brassicaceae
Пастушья сумка обыкновенная; Capsella — зменшувальне від латин. capsa — сумка, що характеризує форму плодів; латин, bursa pastoris — сумка пастуха.
Рослина однорічна трав’яниста, заввишки 10-50 см. Стебло прямостояче, просте або розгалужене, з ребристою поверхнею, голе або у нижній частині злегка опушене. Листки прикореневі — у розетці, видовжено-ланцетні, черешкові, перистороздільні, з гострими трикутними виїмчастими, цілокраїми або зубчастими долями, стеблеві - сидячі, чергові, видовжено-ланцетні, цілокраї або зубчасті, біля основи стрілоподібні й стеблообгортні. Квітки двостатеві, дрібні, правильні, білі, чотирипелюсткові у верхівкових китицях, чашечка складається з чотирьох видовжено-яйцеподібних, зелених чашолистків, віночок — з чотирьох оберненояйцеподібних пелюсток. Плоди — стручечки, оберненотрикутносерцеподібні, на верхівці злегка виїмчасті, сплюснуті, з двома стулками, що розкриваються. Цвіте й плодоносить одночасно — з березня-травня й майже все літо; плоди достигають до початку заморозків.
Поширення. Росте по всій території України як бур’ян на полях, коло доріг та поблизу житла.
Заготівля. Під час цвітіння, коли на рослині починають утворюватися нижні плоди, її виривають з коренем, який потім обрізають, залишаючи прикореневу розетку листків. Сушать траву під наметом або на горищі, поки стебла не стануть ламкими.
Хімічний склад сировини. Трава містить вітамін К1, аскорбінову кислоту, оксикоричні кислоти, кумарини, флавоноїди(глікозиди кверцетину, лютеоліну, діосметину та ін.), дубильні речовини, амінокислоти, аміни (холін, ацетилхолін, тирамін та ін.), сапоніни, органічні кислоти (фумарову, яблучну, щавлеву, лимонну, винну), ефірну олію, макро- та мікроелементи (калій, кальцій, залізо, мідь та ін.). Останнім часом поширилася думка, що основними діючими речовинами цієї рослини слід вважали біогенні аміни.
Біологічна дія та застосування. Галенові препарати виявляють виражену кровоспинну дію, знижують кров’яний тиск, посилюють моторику шлунка і прискорюють перистальтику кишечника, стимулюють моторну функцію матки, тому їх використовують при післяпологових кровотечах, атонії матки, легеневих, шлунково-кишкових і ниркових кровотечах. Листя рослини виявляє, високу фітонцидну активність.
Застосовують у вигляді настою, рідкого екстракту й у складі зборів.
У гомеопатії використовується вся свіжа квітуча рослина при лікуванні жовчо- та сечокам’яної хвороби, сечокислому діатезі, гематурії, маткових кровотечах.