Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Ковальов В. М. 2004
Спеціальна частина
Алкалоїди
Лікарські рослини та сировині, які містять хінолізидинові алкалоїди
ТРАВА ТЕРМОПСИСУ ЛАНЦЕТОВИДНОГО — HERBA THERMOPSIDIS,
НАСІННЯ ТЕРМОПСИСУ ЛАНЦЕТОВИДНОГО — SEMINA THERMOPSIDIS
Термопсис ланцетовидний, мишатник — Thermópsis lanceolata R. Br., род. бобові— Fabaceae
Термопсис ланцетовидный, мышатник; назва походить від грецьк. thermos — люпин i opsis — зовнішній вигляд, тобто «схожий на люпин»; латин, lanceolatus, -а — ланцетний, від lanceta — ланцет.
Рослина багаторічна трав’яниста заввишки 50-150 см.
Стебла прості або гіллясті, слабкоопушені. Листки чергові, трійчасті, на коротких черешках, з видовженоланцетними листочками, завдовжки 3-6 см, завширшки 5-12 мм, зверху майже голі, зісподу вкриті притисненими волосками, з двома великими яйцевидно-ланцетними прилистками. Квітки зібрані кільцями в негусту верхівкову китицю з 2-6 кілець. Віночок метеликового типу, жовтий. Колір стебел і листків сірувато-зелений. Плід — біб, видовжено-лінійний, плаский, темно-бурий. Насіння рівне, блискуче, тверде, завдовжки 2,5-5,7, завтовшки 0,5-3 мм, чорне, рідше бурувате.
Поширення. Росте в Сибіру, Прибайкаллі і Забайкаллі — степу, передгір’ях, низинах, на піщаних і солонцюватих грунтах, іноді засмічує посіви.
Заготівля. Заготовляють траву у фазі бутонізації і на початку цвітіння, до появи плодів, як квітучі, так і вегетативні пагони, зрізуючи їх на висоті 3-5 см від поверхні землі, що забезпечує збереження бруньок і вегетативне розмноження. Можна це робити щорічно. Зрілі плоди збирають у вересні — листопаді.
Сушать на сонці, а в негоду — під накриттям, на горищах або в сушарках при температурі 50-60 °С.
Насіння є самостійною сировиною. Його збирають у період повної стиглості, очищають і сушать. Рослина отруйна.
Хімічний склад сировини. Трава містить до 2,5 % алкалоїдів, в основному термопсин, його ізомер анагірин, гомотермопсин, цитизин, метилцитизин, пахікарпін, а також глікозид термопсиланцин. З усіх алкалоїдів гомотермопсин є найбільш гідрованою сполукою.
Ізомери термопсин і анагірин
Трава містить також флавоноїди, сапоніни, дубильні речовини, смоли, слизи, сліди ефірної олії, аскорбінову кислоту.
У насінні містяться алкалоїди, серед яких цитизину має бути не менш як 2,5 %. Цитизин отримують у чистому вигляді на фармацевтичних заводах.
Біологічна дія та застосування. Трава термопсису була замінником імпортних коренів сенеги та іпекакуани — відхаркувальних (блювотних) засобів. Екстракт термопсису сухий, таблетки від кашлю, суха мікстура від кашлю для дорослих, настій трави використовуються як відхаркувальні засоби. Дія обумовлена присутністю алкалоїдів і сапонінів. Препарати термопсису в малих дозах збуджують дихальний центр, а у великих викликають блювоту, паралізують центри довгастого і головного мозку. Кодтермопс — комбінований препарат екстракту термопсису з кодеїном, вживають при кашлі. Цититон — препарат на основі цитизину, що виявляє аналептичну дію.
ТРАВА ТЕРМОПСИСУ ПОЧЕРГОВОКВІТКОВОГО — HERBA THERMOPSIDIS ALTERNIFLORAE
Термопсис почерговоквітковий — Thermópsis aiterniflóra Rgl. et Schmalh., род. бобові — Fabaceae
Термопсис очередноцветковый
Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки до 90 см. Стебла малогіллясті, опушені. Листки чергові, пальчастотрійчасті, з двома прилистками. Листочки видовжено-еліптичні, завдовжки до 6 і завширшки 2,5 см. Суцвіття — верхівкова китиця завдовжки 3-9 см. Квітки жовті, метеликові. Плоди — довгасто-еліптичні боби.
Поширення. Ендемічний вид гірських районів західного Тянь-Шаню; часто утворює зарості.
Заготівля. У фазі бутонізації і на початку цвітіння надземну масу зкошують, подрібнюють на силосорізці на шматки завдовжки 2-6 см, розкидають тонким шаром на асфальтованій площадці або брезенті і перегортають 2-3 рази на день. Сушити можна також у сушарках при температурі 50-70 °С. Рослина отруйна.
Траву термопсису почерговоквіткового переробляють на підприємствах фармацевтичної промисловості для одержання цитизину (вміст алкалоїдів не менше 1%).
Біологічна дія та застосування. Цититон (0,15% розчин цитизину) збуджує дихальний центр при асфіксії, шоковому стані, інтоксикації, зупинці дихання. Таблетки «табекс», які містять цитизин, призначають з метою відвикання від куріння.
ТРАВА СОФОРИ ТОВСТОПЛОДОЇ — HERBA SOPHORAE PACHYCARPAE
Софора товстоплода — Sophóra pachyearpci L., род. бобові — Fabaceae
Софора толстоплодная; назва походить від латинізованої арабської назви одного з видів касії — sofera; латинізованої pachycarpus, -а — товстоплодий, від грецьк. pachus — товстий та karpos — плід.
Рослина багаторічна трав’яниста, з декількома прямостоячими шовковисто-опушеними стеблами, з спрямованими вгору гілками, завдовжки 60-80 см. Листки чергові, черешкові, непарноперисті, завдовжки до 18 см, з 6-12 парами еліптичних листочків, завдовжки до 25, завширшки до 10 мм, світло-зелених з обох боків, опушених притисненими волосками. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в колосоподібновидовжені верхівкові китиці; віночок метеликовий, кремовий, завдовжки до 15 мм. Плід — товстий булаво подібний біб.
Поширення. Зустрічається на рівнинах і в передгір’ях південного Казахстану, Узбекистану, Туркменії і Таджикистану. Бур’ян посівів.
Заготівля. Траву зрізають серпом або ножем на висоті 5-10 см від поверхні грунту протягом усього вегетаційного періоду, за винятком плодоношення. У плодах містяться алкалоїди з іншою терапевтичною дією. Сушать на сонці або в сушарках. Рослина отруйна.
Хімічний склад сировини. Трава та насіння містять алкалоїди хінолізидинового ряду (2-3%). Головним є пахікарпін (не менше 0,5%) — безбарвна густа масляниста рідина, яка швидко темніє та осмолюється на повітрі; солі пахікарпину кристалічні. Крім того, є його оптичний ізомер спартеїн, софокарпін, анабазин, метилцитизин, окис пахікарпіну. У сировині присутні флавоноїди кемпферол, кверцетин, геністеїн (0,08%), органічні кислоти.
Біологічна дія та застосування. Пахікарпіну гідройодид відноситься до гангліоблокуючих засобів. Його використовують для посилення пологової діяльності і зменшення втрати крові в післяпологовому періоді. Покращує функції м’язів при міопатії.
ТРАВА ПЛАУНА БАРАНЦЯ — HERBA SELAGINIS (HERBA HUPERZIAE)
Баранець звичайний — Huperzia selаgo (L.) Bernh. ex Schrank et Mert., син. плаун баранець — Lycopodium selago L., род. баранцеві — Huperziaceae
Плаун баранец (баранец обыкновенный) названий на честь ботаніка Huperz; selaqo — латинізована кельтська назва рослини.
Рослина вічнозелена, спорова, трав’яниста, багаторічна, заввишки 5-25 см, із слабкорозвиненими коренями (ризоїдами). Стебла прямостоячі або висхідні, розгалужені, густо вкриті лінійно-ланцетними, цілокраїми або дрібнопилчастими, з білою каймою по краю, із сосочкоподібними виростами, загостреними, відстовбурченими або спрямованими вгору, косо розташованими листками, розміщеними вісьмома повздовжніми рядами. Спорангії знаходяться у верхній або середній частині стебла в пазухах листків. Вони кулясті, жолобкуваті, на коротких ніжках. Спори дуже дрібні. На верхівках стебел і пагонів розвиваються вкриті листочками бруньки, які восени опадають. Спороносить у червні.
Поширення. Плаун баранець зростає в тундровій, північній лісовій зонах і у відповідних гірських поясах більш південних широт, часто разом з плауном колючим. Рідкісна для України рослина. Росте в тінистих лісах, на скелях у Карпатах, на Поліссі.
Заготівля. Сировинна база дуже обмежена. Навіть невеликі щорічні заготівлі сильно виснажують природні ресурси. Збирати рослину слід акуратно, не пошкоджуючи коренів і основних пагонів. Гострим ножем зрізують зелені і жовтіючі частини пагонів після спороношення. Для збереження природних запасів необхідно залишати на кожній куртині не менше п’яти пагонів. Повторна заготівля припустима через 6-10 років. Плаун баранець занесений до Червоної книги України. Його збір дозволено тільки за ліцензією, з додержанням правил заготівлі. Сушіння штучне, при температурі 50 °С або на добре провітрюваних горищах.
Хімічний склад сировини. Трава містить алкалоїди (0,4-1,1%): селагін, лікоподин, псевдоселагін. З інших класів природних сполук відомі флавоноїди групи кверцетину.
Лікоподин
Біологічна дія та застосування. Застосовують 5 % відвару трави баранця для лікування хронічного алкоголізму в стаціонарних умовах під суворим наглядом лікаря. Після прийому відвару вживання спиртних напоїв викликає нудоту, блювоту, сильну слинотечу, піт, тремтіння м’язів, зниження артеріального тиску, змінення пульсу. Сутність лікування полягає у виробленні умовнорефлекторної огиди до алкоголю. Передозування і невміле застосування препаратів плауна баранця може призвести до тяжкого отруєння і навіть смерті.
ПАГОНИ СЕКУРИНЕГИ — CORMІ SECURINEGAE
Секуринега кущиста — Securinega suffruticósa (Pall.) Rehd., род. молочайні — Euphorbiaceae
Секуринега полукустарниковая (секуринега ветвицветковая); від латин. securis — сокира і nego — протистояння.
Рослина. Дводомний чагарник заввишки 1,5 м, з прямими, тонкими, голими гілками. У культурі і в районах із суворими зимами — це напівкущ, який щорічно обмерзає майже до кореневої шийки. Молоді пагони ребристі, світло-жовті або брунатно-бурі, листки завдовжки 1,5-7 см з прилистками, чергові, цілісні, голі, короткочерешкові, еліптичні або еліптично-ланцетні, рідше оберненояйцевидні. Квітки одностатеві, пазушні, з простою чашечкоподібною оцвітиною, зеленкувато-жовті або зелені. Плід — тригнізда коробочка з шістьма насінинами. Насіння гладке, тупотригранне, з тонкою шкіркою. Рослина отруйна.
Поширення. Росте в районах Приморського і Хабаровського країв, у східному Забайкаллі. Секуринегу майже 200 років розводять у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Культивується в Україні, Росії, Молдові.
Заготівля. Для одержання сировини природні зарості не використовуються. Слабкоздерев’янілі однорічні пагони збирають від початку цвітіння до плодоношення з культивованої рослини 2-3 рази за сезон у міру наростання. Сушать під накриттям на відкритому повітрі, але краще — в сушарках при температурі 50-60 °С.
Хімічний склад сировини. Основним алкалоїдом є секуринін. Найбільша кількість його (близько 0,3 %) накопичується в листках; у плодах алкалоїдів значно менше. Крім секуриніну знайдено ще сім алкалоїдів: суфрутикодин, суфрутиконін, алосекуринін, дигідросуфрутиконін, секуринол А, В, С. Різноманітність алкалоїдів зумовлена просторовим розміщенням кілець А, В, С, D, наявністю гідрокси- і метоксигруп у кільцях А і С. При наявності замісників подвійний зв’язок у кільці С відсутній.
Секуринін
Норсекуринін
Біологічна дія та застосування. Секуриніну нітрат використовують як тонізуючий засіб при астенічних станах, паралічах, неврастенії, при статевому безсиллі на основі функціональних нервових розладів, як засіб, що збуджує ЦНС. Замінник стрихніну, що виробляється з доступної сировини та має меншу токсичність.