Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 2. Характеристика основних кліматично обумовлених груп наземних екосистем та їх біоценозів (біомів)

ЕКВАТОРІАЛЬНО-ТРОПІЧНИЙ ПОЯС

2.1. Вічнозелені екваторіальні та тропічні дощові ліси (гілея)

2.1.5. Загальні особливості екосистем

Найбільш універсальна ознака, яка визначає саме існування тропічного лісу - це достатня зволоженість і постійно високі температури. Ці абіотичні компоненти екосистем дощових лісів зумовлюють високий ступінь подібності гілеї в різних, навіть віддалених один від одного регіонах.

Незважаючи на відмінність флори і фауни, екосистеми вологих тропічних лісів мають численні аналоги в зовнішньому вигляді, у співвідношеннях біологічних груп, у процесах обміну речовин і енергії.

1. На всіх континентах і островах з екваторіальним кліматом запаси біомаси і первинна продукція дуже схожі. Суха біомаса досягає 500-700 т/га, і ця кількість з року в рік залишається постійною, хоча щорічно утворюється нова органічна речовина. Еквівалентна кількість органіки розкладається в неорганічні сполуки.

Лише невелика частина первинної продукції використовується в «живому» вигляді, тобто споживається хлорофітофагами - близько 10% . При цьому хребетні тварини споживають безпосередньо тільки близько 2% чистої продукції екосистеми. Більшу частину споживають комахи; птахи — лише 0,1%. Майже 90% чистої продукції зелених рослин спочатку переходить в опад, тобто спочатку відмирає, а вже потім споживається (розкладається) сапротрофами, у першу чергу термітами і грибами.

2. Порівняно з іншими біомами гілеї властиве підвищене видове різноманіття організмів, яке не змінюється протягом року. Так, загальна біомаса ссавців постійна упродовж року і становить 4-6 т/км², з них 80% припадає на фітофагів.

3. «Оранжерейність» умов середовища в гілеї робить непотрібним пристосування до несприятливих періодів, яких просто немає: цілий рік умови тут надзвичайно комфортні.

Зате в гілеї надзвичайно загострена конкуренція між різними організмами, внаслідок чого виробляються різноманітні пристосування проти споживачів живої маси (фітофагів і хижаків), а в них, відповідно, за допомогою природного добору закріплюються нові пристосування до здобування їжі.

Широко представлені в гілеї симбіотичні взаємовідносини, які також є результатом сполученого філогенезу (коеволюції).

Хлорофітофагиі хижаки не тільки мають велике значення в екосистемах вологого тропічного лісу як певні ланки екологічних пірамід або харчових ланцюгів, але також виступають як рушійна сила філогенезу - на рівні видів і угруповань.

4. Сприятливі гігротермічні умови середовища гілеї дозволяють видам зберігати ознаки, які не мають явного пристосувального значення, але можуть стати в подальшому джерелом корисних пристосувань.

Отже, біом гілея - найбільший на Землі генетичний фонд найрізноманітніших організмів.

Однак доводиться констатувати прикрий факт, що дощові тропічні та екваторіальні ліси внаслідок безладної експлуатації без урахування їх специфіки катастрофічно зникають. Підраховано, що ці ліси вирубуються зі швидкістю 110 тис. км² за рік. За таких темпів усі ліси цієї категорії можуть зникнути за 85 років.

Найбільш вразливими є дощові ліси, які ростуть на низовинах, зокрема на території Малайзії, Індонезії, Філіппін, Папуа- Нової Гвінеї. Ці ліси - найбагатші у світі за видовим складом. Проте є серйозні підстави гадати, що вони повністю зникнуть в найближчі десятиріччя.

Серйозна загроза нависла над південноамериканською сельвою. Майже половина дощових опадів у басейні Амазонки зумовлюється потужним випаровуванням дощових лісів. Не виключено, що в результаті їх вирубання почнеться посуха, яка призведе до тяжких для людини та екосистеми наслідків.

Уже в наш час ліси в басейні Амазонки та в Південно-Східній Азії знищені настільки, що місцеві жителі систематично страждають або від повені, або від нестачі води. В окремих районах Індонезії, Малайзії та Філіппін знищено так багато лісів, що поля високоврожайного рису страждають від нестачі води, від якої залежить урожайність цієї культури. Ліси виконують роль гігантських губок, що всмоктують надлишки води і поступово її віддають, згладжуючи таким чином коливання кількості дощових опадів.

Знищення тропічних лісів може вплинути на клімат далеко за межами тропіків. Тропічні ліси містять у своїх стовбурах, листяному покриві, підстилці величезні запаси вуглецю (близько 340 млрд т). Розрахунки вказують на те, що в результаті інтенсивного винищення тропічних лісів звільняється така ж кількість вуглекислого газу, як і під час спалювання викопного палива, і весь двоокис корбону накопичується в атмосфері. Наслідком цього може стати загальне потепління клімату і формування нових аридних зон на планеті, що спричинить загальне висушення ґрунтів у тих районах Північної півкулі, де вирощують пшеницю. Другим наслідком потепління може стати підвищення рівня Світового океану.

Доля нашої планети нерозривно пов'язана з долею тропічних лісів не тільки тому, що вони впливають на клімат, а й з інших причин. Такі звичні й улюблені кава, шоколад, банани, горіхи чи вироби з натурального каучука - усе це дари тропічного дощового лісу. Якщо зникнуть африканські ліси, зникнуть і всі дикі різновиди бананів. Якщо зникнуть ліси Південної і Центральної Америки, то разом із ними зникнуть і дикі різновиди какао, каучуку, авокадо, горіхів кешью тощо.

Чимало дарів тропічних лісів використовується в медицині. Так, у хірургії використовують для анестезії отруту кураре, яка готується з рослин, поширених виключно в тропічних лісах Південної Америки. Інший важливий препарат, який також використовується в хірургії, - езерин отримують з калабарського боба, що росте в тропічних лісах Західної Африки. При операціях на серці використовується так званий зміїний корінь, що росте в дощових тропічних лісах Південно-Східної Азії. Ця рослина - раувольфія - позбавила від фізичних страждань багато людей. Аймалін, який добувається з неї, використовується в препаратах, які сприяють підтриманню нормального ритму серця; резерпін - знижує кров'яний тиск у гіпертоніків. Протягом 4000 років зміїний корінь використовується в індуїстській медицині при зміїних укусах, дизентерії, холері, гарячці та розладах центральної нервової системи. У кінці 40-х років XX ст. з'ясувалось, що ця рослина лікує від шизофренії, а в середині 50-х років резерпін став основою для виробництва транквілізаторів.

Знищення дощових тропічних лісів призведе до зникнення тисяч видів рослин і тварин, адже майже половина всіх наземних видів існує лише в дощових лісах тропіків.

Тропічні дощові ліси досить неоднорідні, їм властиві не тільки міжконтинентальні, а й внутрішньоконтинентальні відмінності. Так, більшість видів чудових диптерокарпових (двокрилоплодникових) дерев зосереджені в Південно-Східній Азії (близько 500), в Африці їх налічуються одиниці, а в Америці немає жодного. І навпаки, епіфітні рослини з родини бромелієвих зустрічаються майже виключно в Америці (1800-2000 видів), в Африці лише один вид, а в Азії немає жодного.

Аналогічна картина спостерігається і серед птахів: ареал деревних одудів обмежений лісами Африки, трубачів - північно- східною частиною Південної Америки, альтанкових птахів - гірськими лісами Нової Гвінеї.

Ось чому дуже небезпечною є ілюзія щодо безмежності і невичерпності тропічних лісів, адже знищення окремих ділянок, майже завжди унікальних, є знищенням неоціненної частини національного і світового природного багатства.

Тропічні дощові ліси зазнають багатопланового навантаження, у першу чергу внаслідок сільськогосподарської та лісогосподарської діяльності людини. За даними Продовольчої і Сільськогосподарської програм Організації Об'єднаних Націй (ФАО), щорічно лише для потреб сільського господарства вирубується від 5 до 10 млн гектарів лісу. У Південній Америці великі площі лісу випалюються і перетворюються на пасовищні угіддя, на яких вирощують м'ясні породи великої рогатої худоби для забезпечення попиту США, Канади і Європи. Але цей бізнес має руйнівний характер. Пасовища заростають чагарником так швидко, що через кілька років підтримувати їх стає невигідним, і їх залишають.

Лісозаготівельні роботи знищують ці ліси так само інтенсивно, як і сільськогосподарська діяльність.

Щоб запобігти знищенню лісу «надрова», необхідно вжити комплекс заходів: закласти плантації паливної деревини в таких масштабах, щоб задовольнити безупинно зростаючий попит; відновити рослинність там, де вона знищена; надати населенню прийнятні альтернативні паливні джерела; створити побутові пристрої, які б використовували не тільки деревне паливо, а й інші види енергії, наприклад біогаз (метан), сонячну енергію тощо.

Крім того, проблему можна вирішити, якщо експлуатувати лісові ресурси на високому науково-технічному рівні. Вибір районів для лісозаготівель має здійснюватись таким чином, щоб унеможливити порушення життєво важливих для лісу процесів. Не допускати пошкодження тих лісових масивів, які не використовуються для потреб промисловості. Паралельно з заготівлею лісу необхідно провадити лісосадіння. При цьому як посадковий матеріал слід використовувати ті самі породи дерев, які йдуть на заготівлю.

Нарешті, необхідно знизити попит на ліс. Промислово розвинені країни та їх жителі повинні навчитися економії споживання; з цією метою слід підвищити ціни на дари лісу в міжнародному масштабі.

Спільними міжнародними зусиллями треба допомагати країнам, що розвиваються, берегти дощові ліси. Мадагаскар, Ефіопія, нагір'я Східної Африки, Берег Слонової Кістки (нині Котд’Івуар) - це райони, що мають першочергову важливість для збереження генетичних ресурсів Африки. Тут потрібна комплексна програма, яка б передбачала одночасно з розвитком сільських районів створення достатньої кількості ефективних природоохоронних територій.

Аналогічні заходи необхідно провести в деяких країнах Азії, де потрібно зосередити увагу на збереженні унікальних багатств диптерокарпових лісів Калімантана, Суматри, Філіппін, півострова Малакка. У Південній та Північній Америці першочергового захисту потребують ліси західної частини басейну Амазонки, районів тихоокеанського узбережжя Колумбії та Еквадора, прибережних і південно-східних районів Бразилії.

Методичні вказівки. У процесі вивчення даної теми студентам доцільно продемонструвати кінофільм «Влажные экваториальные леса Африки», а також фрагмент третьої частини кінофільму «Природные зоны земного шара». Крім того, слід використати відповідну літературу.