Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 2. Характеристика основних кліматично обумовлених груп наземних екосистем та їх біоценозів (біомів)

СУБТРОПІЧНИЙ ПОЯС

2.4.Субтропічні вічнозелені ліси і чагарники

2.4.3.Рослинність

2.4.3.1.Регіональні особливості субтропічних рослинних формацій

Розрізняють два основних типи субтропічних рослинних формацій:

1) вологі вічнозелені субтропічні ліси;

2) твердолисті вічнозелені сухі ліси і чагарники.

Вологі вічнозелені субтропічні ліси. Ці ліси також називають лаврові, або лавролисті ліси. Для них характерна дво- чи триярусність. Зустрічаються вони на різних континентах, у місцях, де загальнорічна сума опадів перевищує 1000 мм.

Основним регіоном поширення цих лісів є Південно-Східна Азія (південно-східний Китай, Японія, південь Кореї).

Більшість дерев тут вічнозелені, але є й листопадні (лаврові, магнолієві, букові). Значну роль відіграють вічнозелені дуби. У нижніх ярусах численні камелії, падуби, розоцвіті, аралієві, голонасінні (саговники), деякі пальми. Є також тропічні рослини: фікус, сандалове дерево. У горах (Гімалаї), крім зазначених, ростуть хвойні - сосна Арманда, юньнанська сосна, криптомерія, кунінгамія.

На заході Південної Америки ці ліси тягнуться вузькою смугою вздовж Тихого океану в межах Середнього Чілі (37-47° пд. ш.). Тут дуже багато деревних порід. У першому ярусі переважають високі вічнозелені дерева з родин лаврових, магнолієвих; багато вічнозеленого бука; типові хвойні - подокарпус, лібоцедрус, фіцройя, чілійська араукарія. Другий ярус - підлісок - має багато деревоподібних папоротей, епіфітів, ліан. На сході ці ліси поширені в басейні р. Уругвай.

У Північній Америці зазначені ліси поширені в крайній західній і південно-західній частинах континенту. Головним чином, це хвойні ліси з багатьма ендеміками. Найбільш своєрідні ліси із секвойї вічнозеленої (штат Каліфорнія), до якої в значній кількості домішуються дугласія і хемлок (тсуга).

В Австралії вологі вічнозелені субтропічні ліси розміщені вузькою смугою на південно-східному узбережжі і в нижньому поясі Великого Вододільного хребта (до висоти 1200 м). У цих лісах часто зустрічаються різні види евкаліптів (до 80 м висотою), а також Євгенія (з міртових), пальма лівістона південна, деревоподібна папороть тодея.

На крайньому південному сході Африки в першому ярусі домінують вічнозелена олива лавролиста і подокарпус; у нижніх ярусах - протейні. Є також епіфіти.

У Європі ці ліси поширені в Португалії, а також на Канарських островах та острові Мадейра. Дерева мають широке шкірясте листя. Найбільш поширені такі види: лавр канарський, дуби вічнозелені, сосни (приморська, алепська, італійська), ялиця, кедр атласький, кедр ліванський.

На Кавказі (Поті — Батумі) зональні ліси представлені листопадними деревами. Переважають справжній каштан, східний бук, кавказький граб; численні також вічнозелені дерева і чагарники - рододендрон понтійський, самшит, лавровишня тощо.

Неподалік Кавказу на схилах Талишу (гірська система в Азербайджані та Ірані) також є субтропічні ліси. Основні лісоутворюючі породи тут - залізне дерево, дуб каштанолистий, дзельква.

В Україні на південному узбережжі Криму (від Фороса до Алушти) клімат наближається до середземноморського. Рослинність представлена ксерофільними листопадними лісами з пушистого дуба, фісташки. Є також вічнозелене дерево - суничник дрібноплодний. Часто зустрічається деревоподібний ялівець, є сосна кримська.

Звичайно, ця рослинність дуже змінена людиною: великі площі займають розріджені чагарникові зарості - шибляк.

Цікаво відзначити, що і в Криму, і на Кавказі є дикорослі рослини, які завжди цвітуть узимку (січень-лютий): білий підсніжний, крокус сузіанський, молочай жорсткий.

Твердолисті вічнозелені сухі ліси і чагарники. Ці рослинні формації розвиваються в регіонах з типовим середземноморським кліматом. І хоча літо сухе, але дерева листя не скидають, залишаючись вічнозеленими і в цей період. Такі формації є на всіх континентах.

У Середземномор’ї область поширення - прибережні райони від Іспанії і Марокко до Турції і Лівану. Із заходу на схід поступово збільшується посушливість і відповідно змінюються біоценози - від лісів до чагарників і чагарничків.

У західному Середземномор'ї зональною рослинністю є ліси з кам'яного дуба — вічнозеленого дерева заввишки 15-18 м, з невеликими овальними листками. Справжні ліси кам’яного дуба збереглися лише в горах Північної Африки. Крім кам'яного, у західному Середземномор'ї поширений також корковий дуб. Добре виявлений чагарниковий ярус (висотою 3-5 м) із самшиту, калини лавролистої, крушини вічнозеленої, фісташки. Трав'янистий ярус розвинений слабо; у ньому зустрічається рускус (мишачий терен).

На більшій території Середземномор'я поширені не ліси, а зарості чагарників.

Більш високі (до 4-6 м) і густі зарості називаються маквіс. Тут домінують суничник, мірт, чагарниковий, або кермесовий, дуб.

Нижчі й рідкіші зарості (не вище 1,5 м), які розвиваються на сухих кам'янистих ґрунтах, називаються гарига. Велику роль у цих фітоценозах відіграє чагарниковий дуб; панує карликова пальма хамеропс (єдина дикоросла пальма Європи).

На ще більш сухих і добре дренованих ґрунтах поширений так званий томільяр. Це угруповання чагарників, головним чином із родини губоцвітих, де переважає тим'ян (іспанська назва - томільо), часто у вигляді подушкоподібних форм.

Крайній, найбільш сухий варіант чагарникових формацій - фригана. Рослини тут низькорослі і не утворюють суцільного покриття. Панують колючі кулеподібні напівчагарнички, але є також злаки, наприклад, лігеум. Фригана особливо характерна для східного Середземномор'я, Палестини, південної Греції.

У Північній Америці середземноморська рослинність зустрічається тільки в західних прибережних частинах континенту (Каліфорнія).

У середній Каліфорнії поширені ліси з вічнозелених дерев: дуб золотолускатий, кастанопсис, міріка, пасалія. Є й листопадні (клен). Узагалі ж видовий склад дерев і чагарників тут дуже бідний.

У південній Каліфорнії клімат значно сухіший, і тут ліси замінюються чагарниковими заростями, формуючи так званий чапараль (місцева назва чагарникового дуба — чапаро). Висота цихлісівдо 1,5-20 м; вони нагадують середземноморський маквіс. Домінує тут чагарник аденостома пучкувата (з родини розоцвітих). Але є багато інших, серед яких виділяються вічнозелені види дубу, сливи, сумаха, крушини. Особливо поширений рід арктостафілос (з родини вересових). Чимало родів таких, що зустрічаються і в Європі, але є й ендеміки (рід Цеанотус із крушинових).

Велике видове різноманіття рослинності Каліфорнії пояснюється історичними причинами: флора мало постраждала від похолодання в четвертинний період.

Цікаво відзначити, що для нормального існування чапараля необхідні пожежі — один раз на 12 років.

У Південній Америці цей біом поширений на території Середнього Чілі (уздовж тихоокеанського узбережжя). За зовнішнім виглядом фітоценоз нагадує середземноморські угруповання з кам'яного дуба (10-15 м заввишки). Найбільш поширене дерево — літрея каустична (з анакардієвих); часто зустрічається квілаия мильна (з розоцвітих), пеумус больдус (зовні схожий на кам'яний дуб). Крім того, є вічнозелені чагарники: схінус (із сумахових), ескалонія (з ломикаменевих), падуб парагвайський (мате). Є тут і єдина в Чілі пальма — юбея, або слонова, чи медова, пальма. На скелястих ділянках зустрічається колючий чагарник колетія.

У Південній Африці середземноморський тип сухих лісів і чагарників поширений лише на крайньому південному заході. Це чагарникові зарості заввишки 1-4 м, які нагадують маквіс, але флористичний склад особливий. Називаються вони тут фін- бос. Найбільше значення мають великі вічнозелені чагарники й деревця з родини протейних: протей, сріблясте дерево (леукадендрон), а також представники родини розоцвітих - кліфортія, верес тощо.

В Австралії твердолиста вічнозелена чагарниково-деревна рослинність займає значну територію.

Ліси поширені лише в південно-західній частині на південь від Перта. Основною лісоутворюючою породою є евкаліпт. У найбільш вологих місцях росте евкаліпт-Карі (до 70-80 м). У більш сухих місцях переважає екваліпт-джара (до 15-20 м). У цих лісах зустрічається чимало акацій, представників південної родини протейних - банксіята ін. Дуже характерні так звані трав'яні дерева (ксанторея).

Чагарники поширені більше, ніж ліси, переважно на півдні континенту. Вони називаються скребами. Розрізняють кілька типів:

1) малі-скреб, де домінують евкаліпти;

2) мульга-скреб (або малга-скраб), де панують чагарникові акації з філодіями;

3) бригелоу-скреб - чагарник змішаного типу, де домінантами є акації, а другорядну роль виконують евкаліпти; крім того, тут нерідко зустрічаються казуарини, брахіхітон (пляшкове дерево).