Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 2. Характеристика основних кліматично обумовлених груп наземних екосистем та їх біоценозів (біомів)

СУБТРОПІЧНИЙ ПОЯС

2.5. Пустелі і напівпустелі

2.5.5.Загальні особливості екосистем

Дефіцит вологи обумовлює спільну спрямованість адаптацій на рівні організмів, видів і угруповань. Унаслідок цього в різних регіонах тварини і рослини, хоч і належать до різних фауністичних і флористичних категорій, проте мають конвергент - ні структурно-функціональні адаптації до аналогічних умов середовища. Так, спільними є структура угруповань, кількість і співвідношення їхніх компонентів, чисельність і біомаса живих організмів.

Загальна біомаса у середньому становить близько 2,5 т/га. Однак у різних варіантах пустель ця величина значно варіює: вона може досягати 25 т/га (рідколісся Австралії) і навіть 50 т/га (чорносаксаульники Середньої Азії) і в той же час в ефемеро-чагарниковій пустелі становити 12,5 т/га, у лишайниково-напівчагарниковій - менше однієї тонни на гектар (9,4 ц/га), у пустельних такирах — 1,1 ц/га і навіть знижуватися до нуля в найбільш бідних пустелях з екстрааридними умовами.

Річна продуктивність також невелика, становлячи до третини біомаси 0,8-1 т/га.

Найбідніші на запаси біомаси і за річною продуктивністю пустелі Наміб, Атакама, більшість районів Сахари, аравійські та центральноазіатські пустелі (Такла-Макан, Гобі).

Методичні вказівки. При вивченні данної теми слід продемонструвати кілька кінофільмів, а саме: «Пустыни и полупустыни Северной Африки», «Пустиня Сахара», «Пустыни зарубежной Азии», «Пустынные равнины Средней Азии». Крім того, бажано продивитись також фрагменти, що стосуються пустель, з таких кінофільмів, як «Природа степей и пустынь» і «Природнные зони земного шара» (початок третьої частини). Усі зазначені кінострічки мають суттєво доповнити словесну інформацію, яку студенти отримають з відповідних літературних джерел, і наочно продемонструють регіональні особливості пустель.