Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 2. Характеристика основних кліматично обумовлених груп наземних екосистем та їх біоценозів (біомів)

ПОМІРНИЙ ПОЯС

2.7. Широколисті й мішані ліси (неморальні ліси)

2.7.3.Рослинність

2.7.3.1. Регіональні особливості фітоценозів

У Європі найбільш бідний видовий склад, що пов'язано з порівняно недавнім зледенінням.

На заході домінує бук лісовий, але букових лісів немає на крайньому заході і сході Європи, де їх замінюють грабові, дубові, липові ліси. У підліску навесні рясно цвітуть зубниця, анемони (особливо численні).

На сході домінує дуб, утворюючи часто чисті діброви. Крім того, в цих лісах є липа, клен, ясен, в'яз, дика яблуня, дика груша; різноманітні чагарники - ліщина, яка домінує в цьому ярусі, бересклет, жимолость, горобина. Багато представлений трав'янистий ярус: медуниця, фіалка, підсніжники, анемони.

У Закавказзі широколисті ліси складаються, головним чином, із каштанолистого і грузинського дубів, до яких приєднуються також (у невеликій кількості) каштан, горіх, залізне дерево (релікт пліоценової рослинності).

У горах Кавказу і Карпат деревний ярус складається з буку та інших листяних порід, а в підліску типовими рослинами є падуб (вічнозелений) і рододендрон.

У Середній Азй (Тянь-Шань, Ферганська долина) ростуть своєрідні горіхово-плодові ліси з аличею, яблунями.

У Східній Азії широколисті ліси найбільш різноманітні. Такі фітоценози є на Далекому Сході, у Примор'ї.

У складі цих лісів багато східних елементів: дуб монгольський, бук японський, ясен манчжурський, липа манчжурська, бархат амурський, тополя корейська, клен манчжурський, горіх манчжурський, софора японська та ін. Крім листяних порід, тут багато хвойних: модрина суцільнолиста, кедр (корейська кедрова сосна), тис. Добре розвинений другий деревний ярус з граба, кленів низькорослих, черемхи Маака, бузку амурського, вишні Максимовича.

Багато представлені чагарники: ліщина, елеутерокок, аралія манчжурська, жимолость, бересклет, смородина тощо.

Чимало ліан: виноград, лимонник, актинідія, кірказон манчжурський.

Ліси Північної Америки, які мають майже меридіональну протяжність, характеризуються дуже багатим видовим складом.

Деревний ярус складають: бук, ясен, клен, липа, каштан, в'яз, горіх, береза, тополя, платан, біла акація, гледичія, але домінують дуби. Отже, деревна рослинність представлена майже тими самими родами і видами, які характерні й для лісів Євразії.

Проте слід відзначити подібність флори Північної Америки також до флори Східної Азії. Особливо цікаві з цього погляду такі види, як тюльпанне дерево, гікорі та деякі інші, наявність яких (наприклад, у районі Апалацьких гір) свідчить про минулі біогеографічні зв’язки цих територій, унаслідок чого й утворилося багато спільних родів і вікарних видів.

Подібність посилюється наявністю схожих представників хвойних (тсуга, псевдотсуга, секвойя, метасеквойя, туя, окремі види сосен і ялин). Слід звернути увагу ще й на таку закономірність, як присутність у складі цих лісів багатьох реліктів, наприклад, реліктів третинного періоду. Це свідчить про те, що неморальна рослинність займала колись значно більші території в Північній півкулі.

У Південній Америці неморальні ліси властиві лише невеликій ділянці Тихоокеанського узбережжя на території Чилі та Аргентини (38-40° пд. широти). Тут домінує південний бук — нотофагус, а в підліску створюють фон вічнозелені види.