Біогеографія - Регіональний аспект - Марисова І.В. - 2005

Глава 3. Характеристика біофілотичних царств суші

3.1. Орієнтальне царство

3.1.5.Географічний генезис

Орієнтальна фауна і флора є найбільш насиченою як давніми, так і більш пізніми таксонами біофілотою. Саме тут найдавніша флора квіткових рослин. Орієнтальне царство є важливим центром видоутворення для багатьох видів рослин і тварин. Причини цього полягають в історії розвитку південно-східної частини азіатського материка: давнє відокремлення його від Гондвани, велика протяжність території, «сусідство» з Палеарктикою, неодноразові зміни рівня океану в районі Індо-Малайського архіпелагу тощо.

У складі орієнтальної біофілоти чітко виділяються п'ять нашарувань різної давнини, що можна проілюструвати прикладами з тваринного світу.

Першу групу становлять релікти Гондвани (молюски акавіди, дощові черви мегасколециди, первиннотрахейні), що збереглися з часів мезозою в Південній Африці, Південній Америці, Австралії, на Мадагаскарі та о. Шрі-Ланка.

Другий шар утворюють автохтонні елементи палеогенового віку (щурові їжаки, лемури тощо).

Третій- найпотужніший і разом з тим оригінальний - шар утворений групою міоценових елементів (всі види спільні для Малайської області та вологого лісу Західної Африки).

Четвертий шар утворюють представники сухолюбної «фауни гіпаріона» (плейстоценової фауни саванного типу), які заселили Індію в пліоцені (антилопи, дрофи, фазани тощо).

П'ятий шар складають льодовикові імігранти, які тепер збереглись у високогірних районах (горал, лосось, махаон). Дивна гомогенність і континентальність фауни Малайської області пояснюється тим, що ці острівні території тривалий час (аж до початку плейстоцену) становили єдине ціле, сполучаючись з Індостаном і водночас відокремлюючись від Молуккських островів і Целебесу (по «лінії Уолеса»).