Біофізика і біомеханіка - В. С. Антонюк - 2012

Розділ 1.ОСНОВИ БІОМЕХАНІКИ

1.6.Поняття механічних та звукових коливань і хвиль

Багатьом процесам, що відбуваються в біологічних системах, властива періодичність. Тіло, що перебуває під дією пружної сили, здійснює коливальний рух, під час якого його зміщення від положення рівноваги змінюється з часом за законом синуса або косинуса. Такі коливання називають гармонічними.

Такій закономірності підлягає зміщення від положення рівноваги математичного маятника, що коливається за невеликих кутів відхилення (рис. 1.17).

Рис. 1.17. Модель математичного маятника

Сила, яка спричиняє коливання математичного маятника, напрямлена по дотичній до дуги кола радіусом y₁, до положення рівноваги і пропорційна зміщенню h:

Рівняння динаміки для математичного маятника має вигляд

або

де- циклічна частота коливань; к - коефіцієнт пружності маятника.

Швидкість коливального тіла знаходять як похідну від координати h за часом t:

Пришвидшення математичного маятника визначають як другу похідну від зміщення h за часом t:

Тобто пришвидшення тіла прямо пропорційне до зміщення від положення рівноваги і має протилежний зміщенню напрямок.

Періодом коливань Т (с) називають найменший проміжок часу, після закінчення якого повторюється коливний стан системи (здійснюється одне повне коливання) і фаза коливання отримує приріст 2π:

Частотою коливань n (Гц) називають величину, обернену періоду коливань, - кількість повних коливань за одиницю часу:

Періоди коливань пружинного та математичного маятників:

де g - пришвидшення вільного падіння; на поверхні землі g = 9,808 м/с .

Приклад 1.4. До пружини підвішено вантаж. Максимальна кінетична енергія коливань вантажу Е_mах = 1 Дж, його амплітуда А = 5 см. Знайти жорсткість k пружини.

Розв’язання:

Кінетична енергія гармонічних коливань:

При цьому Е_кін → E_max при sin² (ωt + φ₀) = 1, звідкидетобто Період коливань пружинного маятника:тоді Звідки жорсткість пружини k = 800.

Процес поширення коливального руху в середовищі називають механічною хвилею. У поперечних хвилях частинки середовища здійснюють коливання в напрямку, перпендикулярному до напрямку поширення хвилі. У поздовжніх хвилях частинки коливаються вздовж лінії поширення коливань. Механічну хвилю, яка поширюється в пружному середовищі, називають пружною хвилею.

Коливання пружної пластинки, затиснутої в лещатах, мають тим вищу частоту, чим коротший вільний кінець пластинки. Коли частота коливань перевищує 16 Гц, стає чутним коливання цієї пластинки. Таким чином, звук зумовлюється механічними коливаннями в пружних середовищах і тілах (твердих, рідких та газоподібних), але не у вакуумі.

Звук у широкому сенсі - це пружні хвилі, механічні коливання, що створюються і в поздовжньому напрямку поширюються у середовищі; у вузькому сенсі - суб’єктивне сприйняття цих коливань органами чуття тварини або людини.

Як і будь-яка хвиля, звук характеризується амплітудою і частотою. Вважається, що людина чує звуки в діапазоні частот від 16 Гц до 20 кГц. Звук нижчий за діапазон чутності людини, називають інфразвуком, вищий ніж 1 ГГц - ультразвуком, від 1 ГГц - гіперзвуком. Серед чутних звуків слід також особливо виділити фонетичні, мовні звуки і фонеми, з яких складається усна мова, музичні звуки, з яких складається музика.

Те, що повітря - провідник звуку, було доведено дослідом Роберта Бойля в 1660 р. [90]. Якщо тіло, яке генерує звук, наприклад електричний дзвінок, поставити під купол повітряного насоса, то в міру відкачування з-під нього повітря звук слабшатиме, і нарешті, коли під куполом повітря не стане, звук припиниться.

Тіло, поперемінно коливаючись, або стискає шар повітря, прилеглий до його поверхні, або, навпаки, створює розрідження в цьому шарі. Таким чином, поширення звуку в повітрі починається з коливань густини повітря на поверхні коливального тіла.

Відчуття звуку викликається звуковими хвилями, що досягають органа слуху - вуха. Найважливіша частина цього органа - барабанна перетинка. Звукова хвиля, що надійшла до неї, спричиняє вимушені коливання барабанної перетинки з частотою коливань хвилі. Вони сприймаються мозком як звук.

Звуки бувають різні: низького тону і високого тону. Вухо їх легко розрізняє. Звук, що створюється великим барабаном, це звук низького тону, свист - звук високого тону. Прості вимірювання (розгортка коливань) показують, що звуки низьких тонів - це коливання малої частоти звукової хвилі. Звуку високого тону відповідає велика частота коливань. Частота коливань звукової хвилі визначає тон звуку.

Існують особливі джерела звуку однакової частоти, так званий «чистий тон». Це камертони різних розмірів - прості пристрої, що являють собою зігнуті металеві стрижні на ніжках. Чим більший розмір камертона, тим нижчий звук, який він створює під час удару по ньому.

Звуки навіть одного тону можуть бути різної гучності. Гучність звуку залежить від енергії коливань джерела та хвилі. Енергія ж коливань визначається амплітудою коливань. Отже, гучність залежить від амплітуди коливань. Проте зв’язок між гучністю звуку та амплітудою коливань не простий.

Найслабкіший із чутних звуків, що може досягти барабанної перетинки, переносить за одну секунду енергію, яка становить близько 10^-16 Дж, а найгучніший звук (звук реактивного ракетного двигуна за декілька метрів від нього) - приблизно 10^-4 Дж. Отже, за потужністю най- гучніший звук майже в тисячу мільярдів разів перебільшує найслабкіший.

Інтенсивності звуку, досяжній слуховому сприйняттю, відповідає відчуття гучності звуку. За певної мінімальної інтенсивності людське вухо не сприймає звуку. Ця мінімальна інтенсивність називається порогом чутності. Поріг чутності має різні значення для різних частот. У разі великої інтенсивності вухо зазнає больового відчуття. Найбільшу інтенсивність, за якої настає відчуття під час сприйняття звуку, називають порогом больового відчуття.

Рівень інтенсивності звуку визначають у децибелах (дБ). Наприклад, гучність шелесту листя оцінюється значенням 10 дБ, шепоту - 20 дБ, вуличного шуму - 70 дБ. Шум гучністю 130 дБ відчувається шкірою і викликає відчуття болю.

Кількість децибелів дорівнює десятковому логарифму відношення інтенсивності, помноженому на 10, тобтоЗазвичай в акустиці за І₀ інтенсивність, що дорівнює 1 пДж (1 пДж = 10^-12 Дж), яка приблизно дорівнює інтенсивності на порозі чутності за частоти 1000 Гц.

Прості спостереження показують, що гучність тону будь-якої висоти визначається амплітудою коливань. Звук камертона після удару об нього поступово затихає. Це відбувається разом із загасанням коливань, тобто зі зменшенням їхньої амплітуди.

До таких висновків можна дійти, користуючись не камертоном, а спрощеною сиреною - диском з отворами, який обертається і через який продувається струмінь повітря. У разі підвищення натиску струменя повітря підсилюється коливання густини повітря позаду отворів. При цьому звук, зберігаючи свою висоту, робиться гучним. Якщо пришвидшується обертання диска, зменшується період переривань повітряного струменя. Разом з тим звук, не змінюючись за гучності, підвищується. Можна також зробити в диску два або більше рядів отворів з різною кількістю отворів у кожному ряду. Продування повітря крізь кожен з рядів створює тим вищий звук, чим більше отворів у цьому ряду.

Але, взявши за джерело звуку сирену, можна отримати хоча і періодичне, але вже негармонічне коливання: густина повітря в переривчастому струмені змінюється різкими поштовхами. Разом з цим і звук сирени, хоча і є музикальним, але зовсім не схожий на тон камертона. Можна підібрати висоту звуку сирени таку саму, як і звуку будь-якого з камертонів. При цьому і гучність звуку можна зробити однаковою. Таким чином, якщо коливання не є гармонічним, то на слухове сприйняття воно має ще одну якість, окрім висоти і гучності, а саме - специфічний відтінок, який називається тембром. За різним тембром легко розпізнати звук голосу, свист, звучання струни рояля, звук флейти тощо, хоча всі ці звуки мають одну й ту саму висоту та гучність. За тембром можна розрізняти голоси різних людей.

Дослідження тембру звуку показало, що для вуха людини суттєвими є лише частоти та амплітуди тонів, що входять до складу звуку, тобто тембр звуку визначається його гармонічним спектром. Зсуви окремих тонів у часі, тобто зміни фаз тонів, ніяк не сприймаються на слух, хоча можуть дуже сильно змінювати форму результуючого коливання. Отже, один і той же звук може сприйматися за дуже різних форм коливання. Важливо тільки, щоб зберігався спектр складових тонів.

Припустімо, що хвильовий процес поширюється у додатному напрямку осі ОХ, а джерело коливань міститься в площині, перпендикулярній до напрямку поширення (рис. 1.18).

Рис. 1.18. Схема хвильового процесу

Рівняння плоскої хвилі:

де і- фаза хвилі.

Поверхня, до якої надійшла хвиля у деякий момент часу, називається фронтом хвилі. У цьому випадку фронт хвилі являє собою площину х = const, тому хвилю називають плоскою. Під швидкістю поширення хвилі розуміють швидкість поширення фіксованої фази коливання:

Довжина хвилі - це відстань, яку проходить хвиля за час, що дорівнює періоду коливань: λ = υΤ.

Приклад 1.5. Період коливань хвиль Т = 30 мс, швидкість поширення υ = 332 м/с. Визначити довжину хвилі.

Розв’язання:

Під час поширення звукової хвилі відбувається загасання звуку, яке зумовлюється різними необоротними процесами. Частина енергії, яка переноситься звуковими хвилями, поглинається середовищем. Величину, що дорівнює відношенню поглиненої звукової енергії до звукової енергії, що надходить у середовище, називають коефіцієнтом поглинання. Коефіцієнт поглинання залежить від внутрішнього тертя (в’язкості) поглинального середовища та його теплопровідності, а також від швидкості поширення звуку в цьому середовищі, густини середовища та частоти звукової хвилі.

Звукова хвиля, яка поширюється в деякому середовищі, через певний час досягає межі цього середовища, за якою починається інше середовище, що складається з інших частинок, у яких швидкість звуку інша. На такій межі відбувається явище віддзеркалення звукової хвилі. При цьому ущільнення частинок перетворюється в розрідження, а розрідження - в ущільнення. Відбувається це тому, що коливання, привнесені хвилею до межі, передаються частинками другого середовища і вони самі стають джерелом нової звукової хвилі. Ця вторинна хвиля поширюється не тільки в другому середовищі, але й у першому, з якого надійшла первинна хвиля. Цей процес і є відбитою хвилею.

На межі двох середовищ відбувається часткове поглинання і проходження звуку в інше середовище. Частка відбитої енергії звукової хвилі залежить передусім від співвідношення густини цих середовищ і стану поверхні розділу. Звук, що поширюється в повітрі від твердого тіла або рідкої поверхні, відбивається майже цілком. Звук, що поширюється в щільнішому середовищі, також майже повністю відбивається на межі розділу з повітрям.

Якщо завада є щільним середовищем, то внаслідок віддзеркалення втрачається півхвиля. У великому приміщенні після кожного звуку виникає гул, який є результатом накладення звукових хвиль, відбитих від різних перешкод в цьому приміщенні, наприклад від стін, стелі, підлоги тощо. Це явище називають реверберацією. Якщо в приміщені багато відзеркалювальних поверхонь, особливо м’яких і таких, що сильно поглинають звук, то реверберації не відбувається. Явище реверберації враховують в архітектурі, під час проектування великих залів, домагаючись певного забарвлення звуку, який набуває м’якості та об’ємності.

З явищем віддзеркалення звуку пов’язане таке відоме явище, як луна. Воно полягає в тому, що звук від джерела доходить до певної перешкоди, яка і є межею двох середовищ, відбивається від неї і повертається до місця, де ця звукова хвиля виникла. І якщо первинний звук і відбитий звук доходять до слухача не одночасно, то він чує звук двічі. Звук може здійснювати й декілька віддзеркалень. Тоді можна почути звук багато разів, наприклад, гуркіт грому.

Якщо звукова хвиля віддзеркалюється від менш щільного середовища, ніж повітря, звукова хвиля, що поширюється в повітрі, проходить крізь неї, залучаючи частинки цього середовища до хвильового руху і частково відбиваючись.

Величину, що є відношенням відбитого потоку звукової енергії до падаючого потоку звукової енергії, називають коефіцієнтом віддзеркалення. Величину, що є відношенням потоку звукової енергії, що проходить крізь межу середовищ до падаючого потоку звукової енергії, називають коефіцієнтом пропускання.

Для звукових хвиль виконуються закони віддзеркалення та заломлення, які є аналогічними законам віддзеркалення та заломлення світла.

Ступінь загасання коливань часто характеризують декрементом затухання δ і логарифмічним декрементом затухання λ:

де період загасальних коливань

Змушені коливання. У випадку змушених коливань рівняння руху матиме вигляд:загальний розв’язок якого де А - амплітуда змушених коливань; φ₀- початкова фаза.

Явище досягнення максимальної амплітуди змушених коливань за заданих φ₀і β називають резонансом, який спостерігається за такої частоти змушувальної сили, коли амплітуда змушених коливань А досягає максимального значення.

Звукові коливання, які зумовлює звукова хвиля, можуть бути змушувальною силою і періодично змінюватися для коливальних систем та викликати в цих системах явище резонансу, тобто змусити їх звучати. Такий резонанс називають акустичним резонансом. Резонансні явища можна спостерігати під час механічних коливань будь-якої частоти. Оскільки камертон сам по собі створює дуже слабкий звук, бо площа поверхні камертона, що коливається і має контакт з повітрям, є надто малою і в коливальному процесі беруть участь дуже мало частинок повітря, то камертон зазвичай закріплюють на дерев’яному ящику (резонаторі), підібраному так, щоб частота його власних коливань дорівнювала частоті звуку, який створюється камертоном. Резонатори підсилюють звук, унаслідок резонансу між камертоном і стовпом повітря, яке міститься в ньому.

Приклад акустичного резонансу. Якщо поставити поряд два однакові камертони, повернувши отвори резонатора, на яких вони закріплені, один до одного і ударити один з камертонів, а потім приглушити його пальцями, то стане чутно, як звучить другий камертон.

Якщо повторити дослід з двома різними камертонами, тобто з різною висотою тону, тоді кожен з камертонів не реагуватиме на звук іншого камертона.

Цей результат пояснюється тим, що коливання одного камертона діють через повітря з деякою силою на другий камертон, змушуючи його здійснювати змушені коливання. Оскільки перший камертон здійснює гармонічне коливання, то й сила, що діє на другий камертон, буде змінюватися за законом гармонічного коливання з частотою першого камертона. Якщо частота сили така сама, що і власна сила другого камертона, то другий камертон починає сильно розгойдуватися. Якщо ж частота сили інша, то змушені коливання другого камертона будуть настільки слабкими, що їх буде неможливо почути.

Оскільки камертони мають дуже малий коефіцієнт загасання, то в них резонанс буде сильно вираженим (гострий резонанс). Тому вже невелика різниця між частотами камертонів призводить до того, що один камертон перестає реагувати на коливання другого. Достатньо, наприклад, приліпити до одного з двох камертонів шматочки пластиліну або воску, і камертони вже будуть розладжені, резонансу не буде.

Якщо звук є нотою, тобто періодичним коливанням, але не є тоном (гармонічним коливанням), то це означає, що він складається із суми двох тонів: основ, найбільш низького та обертонів. На такий звук камертон повинен резонувати щоразу, коли частота камертона збігається з частотою якої-небудь однієї з власних частот коливальної системи. Наприклад, якщо натиснути на педаль піаніно і сильно крикнути біля нього, то від нього якийсь час можна чути відгук з тоном (частотою), дуже схожим на первинний звук.

Значення резонансної частоти:

Цьому значенню резонансної частоти відповідає значення резонансної максимальної амплітуди:

Звукові удари. Ударні хвилі виникають під час пострілу, вибуху, електричного розряду тощо. Основною особливістю ударної хвилі є різкий стрибок тиску на фронті хвилі. У момент проходження ударної хвилі максимум тиску в певній точці виникає майже миттєво за час 10 с. При цьому одночасно стрибком змінюються густина і температура середовища. Потім тиск поволі спадає. Потужність ударної хвилі залежить від сили вибуху. Швидкість поширення ударних хвиль може бути більшою за швидкість звуку в середовищі. Якщо, наприклад, ударна хвиля збільшує тиск у півтора рази, то при цьому температура підвищується на 35 °С і швидкість поширення фронту такої хвилі становитиме приблизно 400 м/с. Бетонна стіна завтовшки 15...20 см, яка трапляється на шляху такої ударної хвилі, буде зруйнована.

Потужні вибухи супроводжуються ударними хвилями, які створюють у максимальній фазі фронту хвилі тиск, який в 10 разів перевищує атмосферний. При цьому густина середовища збільшується в 4 рази, температура підвищується на 500 °С, а швидкість поширення такої хвилі досягає до 1 км/с. Товщина фронту ударної хвилі дорівнює довжині вільного пробігу молекул (10^-7…10^-8 м), тому теоретично можна вважати, що фронтом ударної хвилі є поверхня вибуху, під час переходу через яку параметри газу змінюються стрибком.

Ударні хвилі так само виникають, коли тверде тіло рухається зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. Перед літаком, який летить з надзвуковою швидкістю, утворюється ударна хвиля, яка є основним чинником, що становить опір руху літака. Щоб цей опір зменшити, надзвуковим літакам надають стрілоподібної форми.

Швидке стискання повітря перед предметом, що рухається з великою швидкістю, призводить до підвищення температури, яка з наростанням швидкості предмета збільшується. Коли швидкість літака досягає швидкості звуку, температура повітря досягає 60 °С. За швидкості руху, вдвічі вищої від швидкості звуку, температура підвищується на 240 °С, а якщо швидкість досягає потрійної швидкості звуку, - на 800 °С. Швидкості, близькі до 10 км/с, спричиняють плавлення і перетворюють рухоме тіло в газоподібний стан. Падіння метеоритів зі швидкістю, що становить декілька десятків кілометрів за секунду, призводить до того, що вже на висоті 150...200 км, навіть у розрідженій атмосфері метеоритні тіла помітно нагріваються і світяться. Більшість з них на висотах 100…60 км повністю розпадаються.

Шуми. Накладання численних коливань, які довільно змінюють інтенсивність у часі та їх безладне змішування призводить до складної форми коливань. Такі складні коливання, що містять велику кількість простих звуків різної тональності, називають шумами, наприклад, шелестіння листя в лісі, гуркіт водопаду, шум на вулиці міста. До шумів також належать звуки, що виражаються приголосними. Шуми можуть розрізнятися за силою звуку, частотою і тривалістю звучання в часі. Тривалий час звучать шуми, що створюються вітром, падаючою водою, морським прибоєм. Відносно короткочасні розкати грому, гуркіт хвиль - це низькочастотні шуми. Механічні шуми може спричиняти вібрація твердих тіл. Звуки, що виникають унаслідок порушення бульбашок і порожнин у рідині в процесі кавітації, називають шумами кавітацій.

У прикладній акустиці вивчення шумів спрямоване на запобігання їх шкідливості, удосконалення шумопеленгаторів у гідроакустиці, а також на підвищення точності вимірювань в аналогових і цифрових пристроях оброблення інформації. Тривалі сильні шуми (близько 90 дБ і більше) шкідливо діють на нервову систему людини, шум морського прибою або лісу - заспокійливо.

Ультразвуки та інфразвуки. Натепер акустика як галузь фізики вивчає широкий спектр пружних коливань - від найнижчих до надвисоких, аж до 10¹² ...10¹³ Гц. Нечутними для людини є звукові хвилі з частотами нижчими за 16 Гц, які називають інфразвуком, звукові хвилі з частотами від 20 кГц до 10 ГГц - ультразвуком, а коливання з частотами понад 10 ГГц - гіперзвуком.

Ультразвуки та інфразвуки відіграють дуже важливу роль у живому світі. Так, наприклад, риби та інші морські тварини надто чутливі до інфразвукових хвиль, створюваних штормовими хвилями. Вони заздалегідь відчувають наближення шторму або циклону і спливають у безпечніше місце. Інфразвук - це складова звуків лісу, морів, атмосфери.

Під час руху риб створюються пружні інфразвукові коливання, які поширюються у воді. Ці коливання добре відчувають акули за багато кілометрів і пливуть назустріч здобичі.

Ультразвуки можуть видавати і сприймати такі тварини, як собаки, кішки, дельфіни, мурахи, кажани та інші. Кажани під час польоту видають короткі звуки високого тону. У своєму польоті вони керуються відбиттям цих звуків від предметів, що трапляється на шляху; вони можуть навіть ловити комах, керуючись тільки луною від своєї дрібної здобичі. Кішки і собаки можуть чути дуже високі звуки (ультразвуки).

Проведені спостереження показали, що мурахи так само створюють ультразвукові сигнали з різними частотами в різних ситуаціях. Записані мурашині звукові сигнали можна поділити на три групи: «сигнал лиха», «сигнал агресії» (під час боротьби) і «харчові сигнали». Цими сигналами є короткочасні імпульси тривалістю 10…100 мкс. Мурахи видають звуки в порівняно широкому діапазоні частот - 0,3…5 кГц.

Ефект Доплера в акустиці. Ефектом Доплера називають зміну частоти коливань, яка сприймається приймачем, під час руху джерела цих коливань і приймача один відносно одного.

Розглянемо чотири основні випадки проявів ефекту Доплера.

1. Джерело і приймач перебувають у стані спокою відносно середовища: υ_i = υ_ρ = 0. Довжина хвилі:Поширюючись у середовищі, хвиля досягне приймача з частотою

2. Приймач наближається до джерела, а джерело перебуває в стані

спокою відносно середовища: υ_ρ > 0, = 0, де і υ_ρ- швидкості джерела і приймача (додатні в разі зближення і від’ємні в разі віддалення джерела від приймача); n₀ - частота коливань джерела; υ - швидкість поширення звуку в середовищі. Швидкість поширення хвилі відносно приймача стане υ + υ_ρ, при цьому довжина хвилі не змінюється:

Частота коливань, які сприймаються приймачем, збільшиться.

3. Джерело наближається до приймача, а приймач перебуває в стані спокою відносно середовища: υ_ρ = 0, υ_i > 0. Частота коливань, які сприймає приймач, збільшиться:

4. Джерело і приймач рухаються один відносно одного. Цей випадок узагальнює два попередні. Частота коливань, які сприймаються приймачем, (знак плюс (+) означає, що під час руху джерела або приймача відбувається їх зближення, а знак мінус (-) - взаємне віддалення).

Процес поширення хвилі супроводжується перенесенням енергії коливань. Кількість енергії, що переноситься хвилею через поверхню S за одиницю часу, називають потоком енергії через поверхню:

Потік енергії, який переноситься хвилею через одиничну поверхню в напрямку нормалі до цієї поверхні, називають густиною потоку енергії або інтенсивністю хвилі - векторною величиною, яку називають вектором Умова:

де ω - густина потоку енергії, Вт/м²; υ - швидкість поширення хвилі, м/с; р - густина середовища, в якому поширюється хвиля, кг/м ; А - амплітуда коливання, м; ω₀- початкова фаза коливання, рад.

Принцип дії і фізико-біологічне обґрунтування резонансно- частотної терапії. Резонансно-частотна терапія - це терапія зовнішніми сигналами, з якими окремі мікроорганізми або їх системи входять у резонанс [104 - 106].

Резонансно-частотна терапія дозволяє ефективно лікувати захворювання, викликані будь-якими видами збудників, різної форми локалізації в органах і тканинах на всіх стадіях процесу без шкоди для організму людини.

Якщо основними джерелами електричних і електромагнітних сигналів є м’язова активність людини, наприклад, ритмічні скорочення серцевого м’яза; біоелектрична активність, тобто передавання електричних імпульсів від органів чуття в головний мозок і сигналів від мозку до виконавчих органів; метаболічна активність органів і систем, тобто обмін речовин в організмі, то багато мікроорганізмів - простіші. Це кишкові паразити, грибки, бактерії, віруси, які не мають нервової та м’язової системи, тому джерелом електричних і електромагнітних полів у них є тільки метаболічна активність.

Будь-яка форма життя має власний унікальний спектр частот, тобто кожен мікро- і макроорганізм має свій специфічний спектр коливань, що характеризує специфіку обмінних процесів (метаболізм), які перебігають у ньому так само, як і характер хімічних зв’язків у макромолекулах збудників. З погляду біофізики метаболізм - це асоціація та дисоціація, утворення нових і розпад попередніх сполук, тобто те, що відрізняє живу матерію від неживої. В цьому процесі беруть участь заряджені частинки - іони, поляризовані молекули, диполі води. Рух будь- якої зарядженої частинки створює навколо неї магнітне поле, скупчення заряджених частинок продукує електричний потенціал того або іншого знака. Ці передумови дозволяють оздоровлюватися людині не хімічним, тобто лікарським (у традиційному розумінні) способом, а фізичними методами.

Обмінні процеси, що перебігають в інфекційному агенті, продукують електромагнітні коливання з частотою, яка залежить від інтенсивності обміну речовин та його характеру.

У клітинах одного вигляду, однакових за будовою, частота коливань теж буде однаковою.

Після багаторічних досліджень учені з’ясували, що всі живі істоти (зокрема, мікроорганізми) випромінюють електромагнітні хвилі, причому кожна з них випромінює в певному частотному діапазоні. Завдяки цьому можна розпізнати та інактивувати будь-який вид патогенних організмів, оскільки кожен з них має частоту, властиву лише певному їх виду. В результаті колосальної праці учених з’явилася унікальна монографія [41], у якій наведено частоти, що відповідають клітинам простих організмів, рослин, усього живого, що можна було дослідити. Зареєстровано діапазони частот понад 150 тисяч видів паразитарних форм. Це відкриття дозволило розробити новий метод біорезонансної діагностики і терапії.

Принцип біорезонансу використовують як у діагностиці, так і в терапії: на організм людини подається електромагнітне поле з частотою якогось збудника, і якщо він в організмі є, виникає резонансний відгук, або підсилення сигналу. При цьому змінюються показники в біологічно активних точках або зонах, що фіксуються приладом. Такий принцип дії покладено і в основу методу резонансно-частотної терапії. Дія активної частоти на хімічні зв’язки в макромолекулах збудників різко підсилює коливання (амплітуда сигналу в багато разів збільшується) і, як наслідок, руйнує хімічні зв’язки в них, і інфекційні агенти гинуть.

Для того щоб подавити життєдіяльність тих або інших агентів, не обов’язково вводити в організм антибіотики, протипаразитарні або антигрибкові препарати, тобто використовувати шкідливі для організму методи лікарської терапії. Знаючи частоти метаболічної активності тих або інших агентів, можна впливати на них частотними коливаннями, які порушуватимуть їх власні ритми і тим самим пригнічуватимуть їх нормальну життєдіяльність. Завдання такої терапії - трансляцією специфічних частот дезактивувати грибки, що містяться в організмі людини, віруси, бактерії, простіші, гельмінти, і забезпечити виведення токсинів, що утворилися в результаті їх загибелі, з організму без шкоди для нього та за рахунок дії динамічними частотами на хімічні зв’язки в макромолекулах збудника.

Багато захворювань тісно пов’язані з наявністю в організмі паразитарних, бактерійних і вірусних агентів як патогенних, так і таких, що живуть у різних органах у стані симбіозу. Причиною важких хронічних захворювань, таких як хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, СНІД, рак, розсіяний склероз, ендометріоз, міома матки, мастопатія, реактивні артрити, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, шкірні захворювання тощо, найчастіше є інфекційний початок (вірусні, бактерійні, грибкові та паразитарні інфекції внутрішніх органів). У клітинках і порожнинах органів збудники і паразити важкодоступні для будь-якого виду дії, але в разі потрапляння їх у кров досягти позитивного результату значно простіше, оскільки гострі та хронічні процеси, що перебігають у гострій стадії, піддаються терапії швидше.

Установлено, що елімінувати (вивести) збудників і паразитів з циркулюючої крові або лімфи можна проведенням одного циклу дії протягом семи хвилин, що відповідає повному обороту крові в організмі, а також збудників локалізації в органах і тканинах тривалість такого циклу становить три хвилини. Після чергового циклу дії потрібно зробити перерву тривалістю 20 хв для активізації тканинних реакцій дренажу і детоксикації і провести другий сеанс для знищення тих збудників, що знову вийшли з тканин у циркулюючу кров. Певні кишкові паразити або колонії грибів є носіями бактерій, а бактерії, у свою чергу, можуть бути оселею для вірусів, які після загибелі «господаря» надходять у кров’яне русло. Тому потрібен ще один цикл дії. Важливою терапією активного біорезонансу є застосування формули подавання сигналу, його стабільність і відсутність «мертвих зон», що сприяє «вислизанню» збудника від дії електромагнітних імпульсів. Для ефективної і безпечної терапії ряду збудників необхідна дія на всі етапи розвитку збудників, так само, як і на їх токсини, для пришвидшення процесів детоксикації.