Анатомія рослин - 2013

Розділ 4. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3. АНАТОМІЧНА БУДОВА ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ

4.1. Первинна і вторинна анатомічна будова кореня.

Об'єкти дослідження: корені півників, корені жовтецю або валеріани, корені гарбуза звичайного, корені алтеї лікарської.

Матеріальне забезпечення: мікроскопи, предметне і покривне скло, бритви, голки, пінцети, чашки Петрі, розчин хлоралгідрату, крапельниці, дистильована вода, фільтрувальний папір, таблиці: "Корінь однодольної рослини"; "Корінь первинної будови дводольної рослини"; "Корінь гарбуза" (пучкова будова); "Корінь непучкової будови" (фрагмент); "Третинна будова кореня" (буряк).

Завдання 1.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореня однодольної рослини та вивчити його мікроструктуру.

Бритвою зробити декілька тонких поперечних зрізів кореня півників і виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити та розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Знайти зони кореня: покривну - епіблему, первинну кору і центральний осьовий циліндр. Під великим збільшенням мікроскопу вивчити мікроструктуру кожної зони. Звернути увагу на три складові частини первинної кори: екзодерму, яка побудована з багатокутних товстостінних щільно прилягаючих клітин, мезодерму - найширшу частину кори, в якій клітини овальні, розміщені нещільно, між ними багато повітряних просторів і ендодерму - останній шар первинної кори, що складається з клітин, які мають потовщення у вигляді підков стінки. Між потовщеними товстостінними клітинами зустрічаються тонкостінні, не потовщені. Звернути увагу на те, що вони розміщені напроти радіусів ксилеми провідного пучка. Це - пропускні клітини, що виконують провідну функцію. При вивченні осьового циліндру треба відзначити, що він складається з перициклу, який має один шар тонкостінних невеликих клітин, і з радіального пучка, який є поліархним. У самому центрі кореня знаходиться ксилема, яка в даному випадку виражена деревною паренхімою.

Зарисувати: схему анатомічної будови кореня однодольної рослини (з малого збільшення мікроскопу), фрагмент епіблеми з екзодермою та фрагмент ендодерми з товстостінними і пропускними клітинами (з великого збільшення мікроскопу). Позначити всі складові частини - зони кореня, тканини зон, клітини з підковоподібно потовщеними стінками і пропускні клітини. Малюнки підписати. Зробити висновки проведеної роботи.

Завдання 2.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореня дводольної рослини в зоні поглинання та вивчити його будову.

В зоні кореневих волосків кореня жовтецю або валеріани зробити декілька поперечних зрізів і виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Після просвітлення розглянути препарат під малим збільшенням мікроскопу та знайти зони: епіблему, первинну кору й центральний осьовий циліндр. В первинній корі розглянути під великим збільшенням мікроскопу ендодерму.

Звернути увагу й на те, що клітини мають радіальні потовщення стінок, так звані "пояски Каспарі". В центральному осьовому циліндрі розглянути радіальний пучок і порахувати кількість радіусів ксилеми. їх не більше п'яти. Зарисувати з малого збільшення мікроскопу схему первинної анатомічної будови кореня дводольної рослини в зоні поглинання і позначити всі зони. З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент ендодерми з плямами Каспарі. Малюнки підписати. Зробити висновок з проведеної роботи.

Завдання 3.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореня дводольної однорічної рослини та вивчити вторинну пучкову будову.

З кореня гарбуза звичайного зробити поперечний зріз і виготовити мікропрепарат в розчині хлоралгідрату. Після просвітлення розглянути препарат під малим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на відсутність первинної кори з ендодермою (вона злущилася), на невеликі розміри вторинної кори, на вторинну покривну тканину - перидерму. В центральному осьовому циліндрі є відкриті колатеральні провідні пучки, розміщені по колу. Вони розмежовані широкими радіальними серцевинними променями, які виходять від радіусів первинної ксилеми, що залишилася з радіального пучка, і знаходиться в центрі кореня.

Зарисувати з малого збільшення мікроскопу схему вторинної пучкової анатомічної будови кореня дводольної рослини і позначити всі зони та тканини кореня. У висновках описати результати проведеної роботи.

Завдання 4.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореня дводольної багаторічної рослини та вивчити вторинну непучкову будову.

Зробити поперечний зріз кореня алтеї лікарської і виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Після просвітлення розглянути препарат під малим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на суцільне кільце камбію, суцільну зону флоеми над камбієм і суцільну зону ксилеми під камбієм, яка тягнеться аж до центру кореня, В центрі кореня видно первинну ксилему. Від неї відходять первинні серцевинні промені. Вторинні серцевинні промені, утворені камбієм, не доходять до первинної ксилеми. Під великим збільшенням мікроскопу розглянути всі тканини, починаючи від покривної -перидерми, аж до центру і вивчити їх складові частини. Звернути увагу на наявність невеликої кількості луб'яних та деревних волокон, чого не було в попередніх мікропрепаратах.

Зарисувати з малого збільшення мікроскопу схему вторинної непучкової будови кореня дводольної рослини. З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент непучкової анатомічної будови кореня дводольної рослини в області камбію з ділянками флоеми та ксилеми, пронизаними серцевинними променями. На схемі позначити зони, а у фрагменті -гістологічні елементи флоеми ксилеми, клітини камбію. Малюнки підписати. Результати досліджень описати у висновках

4.2. Анатомічна будова стебла і кореневища однодольних рослин

Об'єкти дослідження: мікроскопи, предметне і покривне скло, бритви, голки, пінцети, чашки Петрі, розчин хлоралгідрату, крапельниці, дистильована вода, фільтрувальний папір, таблиці: "Стебло кукурудзи"; і «Соломина жита"; "Кореневище конвалії".

Матеріальне забезпечення: стебло кукурудзи, соломина жита, і кореневище конвалії.

Завдання 1.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу стебла однодольної рослини та вивчити його будову.

Бритвою зробити тонкий поперечний зріз стебла кукурудзи або жита та виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити та розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на діагностичні ознаки: безладно розкидані (у кукурудзи) та шахово розміщені (у жита) закриті колатеральні пучки. Під великим збільшенням мікроскопу уважно розглянути всі тканини: покривну - епідерму, механічну - склеренхіму, розміщену відразу під епідермою, основну паренхіму. Звернути увагу на відсутність чіткого поділу на первинну кору й центральний осьовий циліндр, на відсутність коленхіми. Простежити зростання розмірів клітин основної паренхіми у напрямку до центру стебла.

Зарисувати схему анатомічної будови стебла однодольної рослини (кукурудзи і жита) з малого збільшення мікроскопу на поперечному зрізі. Позначити всі тканини і провідні пучки. Малюнок підписати. Результати роботи описати у висновках.

Завдання 2.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореневища однодольної рослини та вивчити його анатомічну будову.

Бритвою зробити декілька тонких поперечних зрізів кореневища конвалії та виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити препарат та розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Відшукати анатомічні зони органу: покривну, первинну кору, центральний осьовий циліндр. Під великим збільшенням мікроскопу уважно розглянути всі тканини зон. Покривною тканиною є епідерма. При розгляді первинної кори звернути увагу на овальні, нещільно розміщені клітини основної паренхіми, на підковоподібно потовщені клітини ендодерми та на діагностичну ознаку конвалії: ендодерма подвійна. При розгляді центрального осьового циліндру знайти перицикл і перициклічні волокна. Особливу увагу звернути на провідні пучки двох типів: закриті колатеральні, які прилягають до перициклу, і концентричні центрофлоемні, розкидані безладно в основній паренхімі центрального осьового циліндру. Згадати, що центрофлоемні провідні пучки зустрічаються тільки в кореневищах однодольних рослин. Відзначити, що в самому центрі кореневища знаходиться основна паренхіма. В клітинах паренхіми кори і осьового циліндру помітні рафіди.

Зарисувати схему анатомічної будови кореневища однодольної рослини (конвалія) з малого збільшення мікроскопу на поперечному зрізі, а з великого збільшення - фрагмент анатомічної будови кореневища. У схемі позначити зони

та провідні пучки органу, у фрагменті - тканини зон та пучків, рафіди. Малюнки підписати. Результати роботи описати у висновках.

4.3. Анатомічна будова стебла і кореневища дводольних рослин Об’ єкти дослідження: стебло конюшини, стебло деревію, стебло кропиви собачої, гілка бузини, кореневище бадану або перестачу, кореневище м'яти або малини.

Матеріальне забезпечення: мікроскопи, предметне і покривне скло, бритви, голки, пінцети, чашки Петрі, крапельниці, дистильована вода, розчин хлоралгідрату, фільтрувальний папір, таблиці: "Стебло пучкової будови" (кірказон); "Стебло непучкової будови" (гілка липи, гілка сосни); "Кореневище пучкової будови" (схема); "Кореневище непучкової будови" (м'ята).

Завдання 1.

Виготовити мікропрепарати поперечного зрізу стебла дводольної рослини пучкової будови і вивчити його мікроструктуру.

Зробити декілька тонких поперечних зрізів стебла конюшини або деревію і виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити препарат і розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Відшукати три анатомічні зони стебла: покривну, первинну кору і центральний осьовий циліндр. Під великим збільшенням мікроскопу вивчити тканини кожної зони: епідерму з волосками, під нею у виступах, - коленхіму, далі - хлоренхіму, ендодерму. У центральному осьовому циліндрі знайти відкриті колатеральні провідні пучки, розміщені по колу. У стеблі деревію будова перехідного типу. Звернути увагу на велику кількість склеренхіми - перициклічних і луб'яних волокон, на основну тканину широких серцевинних променів, які проходять між пучками. У стеблі деревію звернути увагу на появу міжпучкового камбію і утворення додаткових пучків. Відзначити, що в центрі стебла є основна паренхіма - серцевина, а за нею -порожнина.

З малого збільшення мікроскопу зарисувати схему пучкової анатомічної будови стебла дводольної рослини, на якій позначити: епідерму, коленхіму, хлоренхіму, ендодерму, склеренхіму, колатеральні відкриті пучки,

міжпучковий камбій, серцевину, порожнину. Малюнок підписати. Зробити висновки з проведених досліджень, у яких згадати і про перехідну будову стебел, її ознаки.

Завдання 2.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу стебла дводольної рослини непучкової будови та вивчити його мікроструктуру.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу стебла кропиви собачої або бузини чорної у розчині хлоралгідрату, просвітлити і розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Відшукати три зони: покривну, первинну кору, центральний осьовий циліндр. Звернути увагу на відсутність провідних пучків замість них є суцільне кільце камбію, а над ним - суцільна зона флоеми, під ним - суцільна зона ксилеми. Розглянути тканини зон під великим збільшенням мікроскопу. Покривною тканиною в кропиви собачої буде епідерма з волосками, у бузини - перидерма. У виступах під покривною тканиною буде кутова коленхіма. У флоемі групами розміщені луб'яні волокна. За ксилемою знаходиться серцевина, від якої виходять вузенькі серцевинні промені, що

пронизують ксилему, камбій і флоему. В самому центрі стебла є порожнина (у кропиви) або серцевина (у бузини).

Зарисувати з малого збільшення мікроскопу схему непучкової анатомічної будови стебла дводольної рослини на поперечному зрізі, на якій позначити всі зони і тканини зон. Малюнок підписати. Описати результати проведених досліджень.

Завдання 3.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореневища дводольної рослини пучкової будови і вивчити його мікроструктуру.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореневища бадану товстолистого або перстачу прямостоячого у розчині хлоралгідрату. Препарат просвітлити і розглянути під малим збільшенням мікроскопу. Знайти три анатомічні зони: покривну, первинну кору, центральний осьовий циліндр. Ендодерма непомітна, тому межі осьового циліндра визначити за провідними пучками, які розміщені в ньому. Звернути увагу розміщення відкритих колатеральних пучків колом, на пучковий і між пучковий камбій, на велику кількість друз в клітинах основної паренхіми (у бадану) або клітини з темним вмістом (у перстачу). Відзначити, що механічних тканин майже немає (у старих кореневищах можуть зустрічатися окремі групи волокон), а в центрі знаходиться серцевина, тобто основна паренхіма, від якої відходять широкі серцевинні промені, що розмежовують провідні пучки. Тканини кожної зони, починаючи від перидерми, в напрямку до центру, розглянути під великим збільшенням мікроскопу.

З малого збільшення мікроскопу зарисувати схему пучкової анатомічної будови кореневища дводольної рослини на поперечному зрізі. На схемі позначити всі тканини зон та клітинні включення. У висновках вказати про пучково-перехідну будову кореневища (утворення додаткових пучків між-пучковим камбієм) та описати результати аналізу.

Завдання 4.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореневища дводольної рослини непучкової будови та вивчити його мікроструктуру.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу кореневища м'яти (або малини) у розчині хлоралгідрату, просвітлити. Розглянути під малим збільшенням мікроскопу і відшукати три зони: покривну, первинну кору і центральний осьовий циліндр. Звернути увагу на чітко виражену ендодерму з плямами Каспарі, на суцільне кільце камбію і суцільні зони флоеми (над камбієм) та ксилеми (під ним). Відзначити, що зони ксилеми, камбію та флоеми пронизуються радіально вузенькими серцевинними променями. Механічні тканини майже відсутні. В центрі кореневища розміщена серцевина. Розглянути всі тканини зон під великим збільшенням мікроскопу, уважно вивчаючи будову їх клітин. З малого збільшення мікроскопу зарисувати схему непучкової анатомічної будови кореневища дводольної рослини на поперечному зрізі. На схемі позначити всі тканини зон.

З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент флоеми і ксилеми в області камбію. Малюнки підписати. Зробити висновки про результати досліджень. У висновках підкреслити, що осьовим органам дводольних рослин властиві відкриті колатеральні провідні пучки. Крім того,

зробити окремі висновки про різницю в анатомічній будові стебел і кореневищ та їх спільні ознаки. Спільною ознакою є серцевина у центрі органу.

Відмінні ознаки:

1) широка зона первинної кори в кореневищах (у стеблах вона вузька),

2) майже відсутність механічних тканин у кореневищах (у стеблах їх велика кількість ).

4.4. Анатомічна будова листків однодольних, дводольних і голонасінних рослин

Об’єкти дослідження: листки однодольних рослин - хлорофітуму, аспарагусу, півників; листки дводольних рослин - лавру, брусниці, евкаліпту; листок голонасінної рослини - хвоя сосни.

Матеріальне забезпечення: мікроскопи, предметне і покривне скло, бритви, голки, пінцети, чашки Петрі, крапельниці, дистильована вода, розчин хлоралгідрату, фільтрувальний папір, серцевина бузини, таблиці: "Листок однодольної рослини"; "Листок брусниці" (біфаціальна будова); "Листок евкаліпту" (ізолатеральна будова); "Зріз хвої сосни" (радіальна будова).

Завдання 1.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу листка однодольної рослини і вивчити його мікроструктуру.

Виготовити поперечний зріз листка півників, хлорофітуму чи аспарагусу. При цьому можна користуватися серцевиною бузини, заклавши листок у поздовжній розріз серцевини, головною жилкою паралельно довжині. Зробити декілька поперечних зрізів (разом з бузиною), перенести їх на предметне скло і відібрати найтонші з них (відокремивши від бузини). Виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату і просвітлити. Розглянути під малим збільшенням мікроскопу, а потім перейти на велике. Звернути увагу на однорідність мезофілу: всі його клітини овальні, розміщені нещільно. В деяких клітинах видно кристали. При розгляді провідного пучка звернути увагу на те, що ксилема розміщена до верхньої частини листка, а флоема - до нижньої (тобто навпаки, ніж у осьових органах). Закритий колатеральний пучок має багато волокон, як у луб'яній, так і в деревній частині. Крім того, його щільно оточує довкола ряд клітин основної паренхіми (так звані обкладкові клітини). Звернути увагу також на будову епідерми: верхня епідерма складається з клітин більшого розміру і має товстішу кутикулу, ніж нижня.

Зарисувати з малого збільшення мікроскопу схему анатомічної будови листка однодольної рослини, в якій позначити: верхню епідерму, однорідний мезофіл, закриті колатеральні пучки та їх склад, нижнього епідерму. З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент анатомічної будови листка однодольної рослини (без пучків) та позначити у ньому всі тканини. Малюнки підписати. Зробити висновки з проведених досліджень.

Завдання 2.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу листка дводольної рослини біфаціальної будови та вивчити його мікроструктуру.

Зафіксувати в серцевині бузини листок лавру благородного (головна жилка листка повинна йти по довжині серцевини) і зробити декілька тоненьких поперечних зрізів, які перенести на предметне скло. Відкинути серцевину, а із

зрізів листків виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити і розглянути препарат спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на неоднорідність паренхіми мезофілу: під верхнім епідермісом розміщена стовпчаста (палісадна) паренхіма, клітини якої видовжені, щільно прилеглі одна до одної, з хлоропластами. За палісадною розміщена і губчата паренхіма, яка тягнеться аж до нижнього епідермісу. Клітини її овальні, розташовані нещільно, між ними є багато повітряних порожнин. Деякі клітини губчастої паренхіми жовті, наповнені ефірною олією (видільні клітини). Розглянути провідний пучок головної жилки ( відкритий колатеральний пучок). Ксилема пучка звернена до верхньої частини листка, флоема - до нижньої. Звернути увагу на наявність механічних тканин двох типів: коленхіми - під верхньою і нижньою епідермою жилки, - та склеренхіми - у верхній і нижній частині пучка, тобто деревних і луб'яних волокон.

З малого збільшення зарисувати схему, а з великого - фрагмент біфаціальної анатомічної будови листка дводольної рослини на поперечному зрізі. У схемі позначити: верхню епідерму, коленхіму, склеренхіму, відкритий колатеральний пучок, палісадну паренхіму, губчасту паренхіму, нижню епідерму. У фрагменті позначити, верхню епідерму, палісадну паренхіму (наявність хлоропластів ), губчасту паренхіму, видільні клітини з олією, нижню епідерму. Малюнки підписати. У висновках описати результати досліджень.

Завдання 3.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу листка дводольної рослини ізолатеральної будови та вивчити його мікроструктуру.

Листок евкаліпту зафіксувати в серцевині бузини (головною жилкою по довжині серцевини) і зробити декілька тонких поперечних зрізів. Відокремити зрізи листків від бузини та виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Просвітлити і розглянути під малим та великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на те, що палісадна паренхіма є не тільки під верхньою, а й при нижній епідермі, а губчаста паренхіма займає невеликий середній шар між двома палісадами. Порахувати кількість шарів клітин у верхній і нижній палісадній тканині і переконатися, що у верхній їх більше.

Звернути увагу на великі вмістища виділень у мезофілі листка, наповнені ефірною олією, на наявність друз у клітинах губчастої паренхіми. Розглянути провідний пучок і відзначити, що будова його аналогічна з попереднім препаратом - провідним пучком лавру. Аналогічні також механічні тканини та їх розміщення.

З малого збільшення мікроскопу зарисувати схему ізолатеральної анатомічної будови листка дводольної рослини на поперечному зрізі. У схемі позначити: верхню і нижню епідерму, верхню і нижню палісадну паренхіму, губчасту паренхіму, відкритий колатеральний провідний пучок, коленхіму, склеренхіму.

З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент ізолатеральної анатомічної будови листка дводольної рослини - евкаліпту кулястого на поперечному зрізі. У фрагменті позначити: верхню і нижню епідерму, верхню і нижню палісадну паренхіму, губчасту паренхіму, друзи, вмістища виділень з ефірною олією. Малюнки підписати. Зробити висновки з проведених досліджень.

Завдання 4.

Виготовити мікропрепарат поперечного зрізу листка голонасінної рослини та вивчити його мікроструктуру.

Зафіксувати хвою сосни в серцевині бузини (в поздовжньому напрямі) і виготовити декілька тонких поперечних зрізів. Відокремити хвою від серцевини бузини, перенести на предметне скло і виготовити мікропрепарат у розчині хлоралгідрату. Препарат просвітлити і розглянути спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопу. Звернути увагу на радіальну будову листка хвої: наявність корової частини, що закінчується виразною ендодермою з плямами Каспарі, і центрального осьового циліндра з провідною системою у вигляді двох колатеральних провідних пучків, між якими, у центрі хвої, є склеренхіма. Розглянути клітини епідерми, внутрішні потовщення їхніх оболонок. Під епідермою є шар гіподерми, клітини якої подібні до склеренхіми. Особливу увагу звернути на клітини корової частини хвої: вони мають складки, спрямовані всередину клітин. Це - складчаста паренхіма, характерна тільки для хвойних рослин. Призначення її - збільшення площі фотосинтезу хвої. У мезофілі корової частини містяться смоляні ходи, оточені луб'яними волокнами. Відзначити, що паренхіма осьового циліндра не має складчастої паренхіми, клітини її овальні, тонкостінні. Звернути увагу на те, що розміщення лубу й деревини у провідних пучках підлягає загальній закономірності, що проявляється в листках: ксилема зверху, флоема знизу.

З малого збільшення мікроскопу зарисувати схему анатомічної будови хвої сосни на поперечному зрізі, в якій позначити: епідерму, гіподерму, складчасту паренхіму кори, ендодерму, паренхіму центрального осьового циліндра, два відкриті колатеральні провідні пучки, склеренхіму між ними.

З великого збільшення мікроскопу зарисувати фрагмент корової частини хвої сосни, в якому позначити: епідерму, гіподерму, складчасту паренхіму, смоляний хід з луб'яними волокнами та вистилаючими клітинами. Малюнки підписати. Результати роботи описати у висновках.

Будова кореня дводольної рослини (вторинна будова)

Cucurbita pepo

Приготувати поперечний зріз кореня, товщиною 5-6 мм., обробивши зріз розчином флороглюцину з соляною кислотою.

Всередині знаходять чотирипроменеву первинну ксилему з більш великими судинами і дрібними, іноді слабко помітними, елементами ксилеми в її променях.

Від променів первинної ксилеми починаються радіальні, або серцевинні, промені - ділянки тонкостінної живої паренхіми (більш світлі на препараті). Вони відкладаються камбієм, що виник з перициклу. З серцевинними променями чергуються широкі ділянки вторинної ксилеми з великими судинами і дрібноклітинною деревною паренхімою. На кордоні вторинної ксилеми добре помітний камбій - зазвичай товстий шар дрібних тонкостінних клітин, розташованих правильними радіальними рядами. Ззовні від камбію навпроти кожної ділянки вторинної ксилеми знаходиться вторинна флоема, яку легко впізнати по великим ситовидним трубкам і «ситечкам», що часто

зустрічаються. Камбій, який продукує паренхіму радіальних променів, у гарбуза мало помітний. Ззовні він також відкладає основну паренхіму. Ззовні корінь має невеликий шар перидерми.

Тканини, розташовані ззовні від камбію (флоему, основну паренхіму, фелоген і фелодерму), часто називають вторинною корою.

Можна зробити висновок, що корінь вторинної будови складається з ксилеми (з її радіальними променями), камбію і вторинної кори.

Стебло деревинних рослин Стебло липи

Слід ознайомитися з будовою 3-4 річної гілки липи (Tilia cor data) товщиною не більше олівця. Затиснувши всередину бузини гілки липи, роблять декілька тонких поперечних зрізів (перпендикулярних до осі гілки), захвачуючи всі тканини від периферії до центру (для цього достатньо зробити зріз у вигляді на півкільця або сектора). На зріз необхідно подіяти розчином флороглюцину з соляною кислотою (можна користуватися постійним препаратом поперечного зрізу гілки липи з подвійним забарвленням: на таких препаратах здерев’янілі оболонки забарвлені в червоний колір, а нездерев’янілі елементи і протоплазма - синій).

На препараті помітно, що навколо невеликої центральної ділянки розташовуються концентричними колами річні шари деревини. Навколо деревини помітний темний шар камбію. За камбієм розташований ряд трикутників або трапецій (основою до камбію і вершиною периферії) - це флоема. Трикутники флоеми пересічені прошарками склеренхіми, червоними від флороглюцину. Між ділянками флоеми розташовані також трикутники паренхіми, обернені верхівкою до камбію, а основою до периферії; від вузької верхівки паренхімного «трикутника» за камбієм в деревину тягнеться радіальний ряд клітин з темним вмістом - це радіальні (серцевинні) промені, які служать для пересування речовин у вертикальному напрямку. У флоемі вони розширені до периферії, а у ксилемі представлені одним рядом клітин. Ділянки флоеми і паренхіма серцевинних променів, що розділяють ділянки флоеми, складають разом так звану вторинну кору, зовні якої починається первинна кора. До складу первинної кори входить основна паренхіма, яка складається з більш-менш розтягнутих в тангентальному напрямку великих клітин, в яких нерідко зустрічаються друзи оксалату кальцію. Ззовні від основної паренхіми помітна дрібноклітинна тканина з густим темним вмістом -це шар пластинчастої коленхіми, за яким розташована перидерма.

Пробкова тканина здається суцільним невиразним шаром, завдяки темнокоричневому забарвленню клітинної оболонки і тісному розташуванню клітин пробки.

Серцевина. Паренхіма серцевини складається з неоднорідних клітин. Вони відрізняються за розмірами і характером вмісту. Деякі більш великі, позбавлені живого вмісту, стінки їх більш-менш здерев’янілі. Навколо них розташовані більш дрібні живі клітини, зазвичай з темним вмістом, містять дубильні речовини. Ближче до первинної деревини розташовані більш дрібні клітини серцевини (так званої перимодулярної зони), які містять крохмаль.

Деревина. Навколо серцевини помітні елементи первинної ксилеми, відкладені прокамбієм і розташовані один за одним без певного порядку. Поздовжні зрізи показують, що ці первинні елементи складаються головним чином з кільчастих і спіральних трахеїд.

Далі розташовані правильні радіальні ряди елементів вторинної ксилеми, розташування яких показує, що вони відкладені камбієм. Першими розташовані більш великі судини, за ними елементи ксилеми поступово зменшуються, трахеї замінюються більш дрібними трахеїдами або лібриформом. Весною, разом з початком руху соків, камбій відкладає судини; в середині літа діяльність камбію сповільнюється, потім він знову ділиться активніше, але відкладає вже більш дрібні елементи деревини - трахеї, деревну паренхіму, невелику кількість лібриформу. Відкладаючи нові клітини деревини, шар камбію відсувається до периферії і разом з ним відсуваються всі тканини, що лежать ззовні від камбіального шару. До осені діяльність камбію порушується, а з весняним пробудженням знову відновлюється, починаючи відкладання великих трахей. Таким чином, слідом за дрібними елементами деревини, відкладеними восени, одразу розташовані трахеї великого розміру.

Цей різкий перехід від дрібноклітинної осінньої деревини до крупно клітинної весняної і створює помітні неозброєним оком кордони шарів річного приросту деревини.

Камбій. Шар камбію, що складається з характерних прямокутних клітин, розташованих одна над одною.

Флоема. Ділянки флоеми мають в поперечному зрізі форму трапецій, які розширяються до камбію і звужуються до периферії. При великому збільшенні видно, що витягнуті в тангентальному напрямку прошарки здерев’янілої тканини складаються з щільно розташованих клітин склеренхіми. Оболонка цих клітин дуже потовщена, порожнина майже відсутня і представлена у вигляді краплі. Ці склеренхімні прошарки називаються луб’яними волокнами. Між шарами луб’яних волокон, які називають твердим, або товстостінним, лубом, розташована решта елементів флоеми, названими м’ яким, або тонкостінним, лубом.

Ситовидні трубки липи мають нахилені «ситечка», тому на поперечному зрізі ситовидні пластинки не помітні повністю, а помітні тільки їх відрізки у вигляді темних плям. Їх можна розпізнати по відносно великим розмірам і відсутністю вмісту (рідкий вміст не зберігається при поперечному зрізі). Між ситовидними трубками розташовані дрібні клітини-супутниці з темним густим вмістом. Луб’яна паренхіма складається з дрібних клітин, подібних до клітин-супутниць, також з густим вмістом. Ця паренхіма розташована більш-менш правильними рядами навколо ситовидних трубок.

Радіальні серцевинні промені. Між ділянками флоеми розташовані у вигляді світлих клинів радіальні промені, які складаються з основної паренхіми. До осені в ній відкладається значна кількість крохмалю.

Паренхіма первинної кори. Ззовні від вторинної кори, тобто

відкладених камбієм ділянок флоеми і паренхіми, розташовані шари первинної кори: крохмаленосна піхва, паренхіма і коленхіма. Паренхіма складається з

великих витягнутих в тангентальному напрямку живих клітин з великими міжклітинниками. В багатьох клітинах є друзи.

Коленхіма. Самий зовнішній шар первинної кори складає пластинчаста коленхіма. Клітини коленхіми значно дрібніші, ніж клітини паренхіми, і виділяються своїми блискучо-білими оболонками. Тангентальні оболонки клітин потовщені. Клітини коленхіми багаті вмістом в більш тонких місцях зрізу. В клітинах коленхіми можна розрізнити хлоропласти.

Покривна тканина. На 2-3 річній гілці зберігаються залишки епідерми. Роль покривної тканини виконує перидерма, яка виникла під епідермісом.

Гілки деревних рослин (дерев і кущів) відрізняються від трав’янистих пагонів перидермою, що замінила епідерміс, а також наявністю шарів річного приросту деревини (якщо гілці більше 1 року).

Будова кореня петрушки городньої

У центрі кореня петрушки розміщена двопроменева первинна ксилема, напроти виступів якої розташовані два первинних радіальних промені. Вправо і вліво від смужки первинної ксилеми розміщена вторинна ксилема, у ній проходять широкі вторинні радіальні промені. Клітини первинних і вторинних радіальних променів живі, нездерев'янілі. У вторинній ксилемі є великі й дрібні судини, між якими розташована паренхімна тканина.

Ззовні від вторинної ксилеми залягає кільце камбію, а за ним — дуже розвинена вторинна флоема з групами ситовидних трубок із клітинами-супутницями та луб'яною паренхімою. Тут по радіусах також розміщені широкі радіальні промені. Луб'яна паренхіма та радіальні промені є місцем відкладання запасних поживних речовин у корені.

Ззовні від флоеми знаходяться великі клітини паренхіми кори, а за нею — вузьке кільце перидерми. У флоемі й корі розсіяні ефіроолійні канальці, що оточені епітеліальними клітинами.

У зв'язку з дуже розвиненою флоемною (луб'яною) частиною, де відкладаються запасні поживні речовини, за анатомічною будовою корінь петрушки городньої можна віднести до коренеплодів типу моркви.

Потовщений корінь, в якому відкладаються запасні поживні речовини у флоемній його частині, має також кульбаба лікарська.

У корені вторинної будови блекоти чорної дуже розвинена вторинна ксилема з багатьма радіальними променями, деревинною паренхімою та групами судин і трахеїд. Дрібніші клітини з більш потовщеними оболонками клітин вторинної ксилеми розташовані ближче до камбію. У вторинній флоемі, розміщеній зовні від камбію, радіальні промені складаються із тісно зімкнутих тонкостінних, плоских клітин. Первинна ксилема діархна.

Рис. 6. Поперечний розріз кореня петрушки:

1 — перидерма; 2 — ефіроолійний канадець, оточений епітеліальними клітинами; 3 — луб'яна паренхіма; 4 — ситовидні трубки з клітинами-супутниками вторинної флоеми; 5 — камбій; 6 — судини вторинної

ксилеми; 7 — деревинна паренхіма; 8 — вторинний серцевинний промінь; 9 — первинна ксилема; 10 — вторинна ксилема; 11 — вторинна флоема; 12 — корова паренхіма

Повітряні корені

Повітряні корені характерні для багатьох рослин-епіфітів (орхідні, ароїдні, бромелієві тощо). Будова цих коренів первинна, але має свої характерні особливості. Зовнішні шари кори утворені мертвими клітинами із спіральними потовщеннями оболонок. Ці клітини дуже гігроскопічні й легко поглинають атмосферну вологу. Під мертвими клітинами знаходиться екзодерма, клітини якої також мають потовщені оболонки. Під екзодермою розташовані тонкостінні клітини з міжклітинниками корової паренхіми. Ендодерма не виявлена. У центральному циліндрі розміщені перицикл та радіальний провідний пучок із поліархною ксилемою. Центральна частина циліндра заповнена клітинами склеренхіми, оболонки яких рівномірно потовщені й здерев'янілі. Повітряні корені за походженням є додатковими і метаморфозованими. У деяких епіфітних рослин додаткові повітряні корені вкриті кількома шарами мертвих клітин. Це так званий веламен, він поглинає вологу з атмосфери не осмотичним шляхом, а капілярним.

Рис. 7. Будова повітряних коренів орхідних

а — зовнішній вигляд рослини;

б — поперечний розріз через повітряний корінь;

в — частина повітряного кореня на поперечному розрізі при великому

збільшенні;

1 — веламен;

2 — ендодерма;

3 — корова паренхіма;

4 — флоема;

5 — серцевина центрального циліндра;

6 — судини ксилеми;

7 - склеренхімні клітини;

8 — пропускна клітина ендодерми

Корені-присоски рослин-паразитів і напівпаразитів

У рослин-паразитів справжні корені замінені метаморфозованими — коренями-присосками. За походженням вони є додатковими. Спочатку корені-присоски рослини-паразита з'являються на епідермісі стебла у вигляді наросту. Після проникнення наросту через епідерміс всередину кори стебла або кореня з'являються справжні присоски, які беруть початок від паренхіми стебла паразита.

У таких рослин-паразитів, як повитиця, вовчок та інші, процес вростання кореня-присоски починається з виділення ними особливих органічних кислот,

які розчиняють кутикулу та епідермальні клітини рослини-живителя. Розсуваючи паренхімні клітини кори живителя, епідермальні клітини паразита вростають вглибину кори в напрямку до судинних пучків. Як наслідок, корова паренхіма і судинні пучки паразита також ростуть у напрямку до провідних пучків живителя. Клітини, що вростають у рослину-живитель, називають гаусторіями, які в сукупності й утворюють корінь-присоску.

Рослина-напівпаразит омела також розвиває в стеблі рослини-живителя систему коренів-присосок, від яких відходять зелені додаткові пагони омели. Листки також зелені, тому омела частково живиться самостійно. Хлоропласти розміщені у ній і в паренхімі коренів-присосок. Поселяється омела й проростає на кроні деревних рослин.

Рис. 8. Корені-присоски повитиці європейської:

а — загальний вигляд;

б — корінь-присоска і провідний пучок рослини-живителя у збільшеному вигляді;

I — стебло повитиці;

II — стебло рослини-живителя;

1 —корінь-присоска;

2 — провідний пучок

Будова стебла кукурудзи.

У стеблі кукурудзи чітко виявлена пучкова будова. Зверху воно вкрите епідермісом, який формується із зовнішнього шару туніки конуса наростання. Під епідермісом знаходиться тонкий шар хлорофілоносної паренхіми первинної кори. Центральний циліндр починається склеренхімою перициклічного походження. Місцями склеренхіма перериває хлорофілоносну паренхіму і щільно

прилягає до епідермісу. В стеблі немає чіткого поділу на первинну кору й центральний циліндр; серцевина та серцевинні промені відокремлені.

Більша частина стебла кукурудзи виповнена численними колатеральними пучками закритого типу, оскільки утворені лише прокамбієм і не здатні до вторинного потовщення. Кожний пучок оточений кільцем механічної тканини — склеренхіми. Флоема пучка розташована в напрямку до периферії стебла, а ксилема — до центру. Пучки розсіяні по всьому стеблу, включаючи серцевину, безсистемно; вони ізольовані один від одного паренхімною тканиною.

Хаотичне розміщення пучків у стеблі кукурудзи пояснюється тим, що у ньому є не лише постійні стеблові пучки, а й велика кількість пучків листків.

Пучки листків (один або кілька), розташовані в основі листка, у місці його прикріплення проникають через листковий прорив у стебло, утворюючи так званий листковий слід. Останній буває одно-, дво-, три- і багатопучковим. Входячи в стебло, він не відразу опускається вертикально, як у двосім'ядольних, а проникає глибоко у центр і повертається в напрямку назовні, описуючи дугу. Тому на поперечному розрізі листковий слід спостерігається на різній відстані від периферії стебла. Такий тип проходження листкових слідів називають пальмовим.

Пучки листкового сліду зближуються з провідними пучками нижніх листків і зливаються з ними. Протяжність сліду вимірюється від основи листка до рівня злиття його з провідними тканинами старіших пучків. Інколи це злиття відбувається швидко, але часто пучки листкових слідів проходять у стеблі одне, два або кілька міжвузлів, зберігаючи свою індивідуальність.

На поперечному розрізі стебла видно різницю у величині пучків і будові окремих їх частин — флоеми й ксилеми. Ця різниця зумовлена неодночасністю утворення провідних пучків на кожному даному рівні стебла, а також тим, що одні пучки являють собою поодинокі листкові сліди, а інші — їх сукупність. Деякі з пучків більші, інші — менші. Більші пучки розміщені поблизу центру, тобто старіші. До складу їх входить повний комплекс протофлоеми і протоксилеми, а також метаксилема й метафлоема. Біля периферії розташовані менші пучки, але з товстішою механічною обгорткою.

У молодших пучках першими елементами ксилеми будуть драбинчасті, пористі та сітчасто-пористі судини, тобто метаксилема. Це пояснюється тим, що коли молоді пучки окремо взятого міжвузля завдяки розвитку нових листків з'являються серед старих, в останніх у цей час уже формується метаксилема, яка і буде провідною тканиною в молодих пучках.

У кукурудзи кількість пучків у стеблі зростає завдяки проходженню слідів через більшу кількість міжвузлів, за рахунок збільшення кількості слідів або того і другого одночасно. У сформованому пучку стебла кукурудзи немає клітин, здатних до поділу. Він складається з флоеми, де розташовані у вигляді «сіточки» ситовидні трубки й клітини-супутниці, і ксилеми, до складу якої входять судини прото- та метаксилеми, деревинні волокна і деревинна паренхіма. Це колатеральний закритий судинно-волокнистий пучок.

Рис. 9. Частина поперечного розрізу стебла кукурудзи:

1 - епідерміс;

2 — склеренхіма;

3 - паренхіма;

4 - судинно-волокнистий пучок;

5 - ксилема;

6 - флоема

Будова стебла холодку лікарського.

Епідерміс, що вкриває стебло, тонкий, одношаровий, із продихами, клітини його щільно зімкнуті, зверху вкриті кутикулою. За ним розміщені два-три шари хлорофілоносної паренхіми первинної кори, яка закінчується ендодермою; в її клітинах багато крохмальних зерен. Центральний циліндр починається досить товстим шаром склеренхіми перициклічного походження, що обгортає повністю стебло. Клітини склеренхіми мають рівномірно потовщені здерев'янілі оболонки.

За склеренхімою розташована основна паренхімна тканина, де розкидані провідні пучки: периферійні — дрібніші, розміщені густіше, центральні — більші й знаходяться на деякій відстані один від одного. Всередині стебла пучків немає.

Провідні пучки колатеральні закриті. Флоема у них спрямована завжди до периферії, а ксилема — до центру. Навколо пучків немає склеренхімної

обгортки, тому вони, особливо зовнішні, невиразно відмежовані від основної тканини, але клітини її біля самих пучків дрібнішають.

Така ж будова стебла й у купини лікарської.

Рис. 10. Стебло холодку лікарського:

а — поперечний розріз стебла; б — анатомічна будова частини стебла;

1 — епідерміс;

2 — первинна кора;

3 — склеренхіма;

4 — судинно-волокнисті пучки;

5 — крохмаленосна піхва (ендодерма);

6 — серцевина;

7 — продих;

8 — паренхіма стебла;

9 - деревинна паренхіма;

10 — кільчасті й спіральні судини;

11 — сітчасті судини;

12 — ситовидні трубки флоеми

Будова стебла типу "соломина"

У стеблі більшості злаків паренхіма міжвузлів руйнується в процесі росту й утворюється велика центральна порожнина. Формується особливий тип стебла — соломина — з порожнистими міжвузлями та вузлами, виповненими паренхімою, де зливаються пучки, що йдуть із листка, пазушних бруньок та

розташованих вище міжвузлів. Розглядаючи порожнисте стебло, наприклад пшениці чи жита, на поперечному розрізі, можна побачити: епідерміс, ділянки склеренхіми під епідермісом і хлорофілоносної паренхіми, продихи, колатеральні закриті судинно-волокнисті пучки. З внутрішнього боку кільце склеренхіми межує з крупно клітинною паренхімою, клітини якої до кінця вегетації відмирають .

Судинно-волокнисті пучки відтиснуті до периферії й розташовані ніби двома колами: одне з них міститься ближче до епідермісу, при цьому пучки невеликі, знаходяться між двома ділянками хлорофілоносної паренхіми; друге — в паренхімній тканині, ці пучки великі.

Будова судинно-волокнистих пучків така сама, як і в стеблах кукурудзи: флоема розміщена ближче до епідермісу й складається з ситовидних трубок із клітинами-супутницями, а ксилема — ближче до центру і складається з судин, деревинних волокон (лібриформу) і деревинної паренхіми. Кожний пучок оточений механічною обгорткою склеренхіми.

Стебло злаків у своїй будові має ряд пристосувальних властивостей, що забезпечує вертикальне положення їх у просторі та стійкість.

Рис. 11. Будова стебла пшениці твердої (поперечний розріз):

а — схема; б — частина стебла;

1 — епідерміс;

2 — склеренхіма;

3 — хлоренхіма;

4 — провідні колатеральні судинно-волокнисті пучки;

5 — порожнина стебла;

6 — флоема;

7 — паренхіма;

8 — механічна обгортка пучка;

9 — ксилема

Хвоя сосни.

При розгляді поперечного зрізу через хвою помітний злегка сплюснутий центральний осьовий циліндр, оточений ендодермою з поясками Каспарі, в циліндрі помітні два провідні пучки, оточені паренхімою; одна з клітин

паренхіми має облямовані пори і служить для проведення води, інші - містять крохмаль. Між пучками помітні клітини склеренхіми. Навколо ендодерми розташована асиміляційна тканина - складчаста, оболонки її клітин вдаються глибокими складками всередину клітин, що збільшує їх поверхню.

Вздовж оболонок розташована велика кількість хлоропластів, в центрі кожної клітини помітне ядро. Ближче до поверхні складчасту паренхіму пронизують смоляні ходи, в поперечному зрізі здаються кільцями; з внутрішньої сторони вони вистелені епітеліальними клітинами, що виробляють смолу, а ззовні укріплені товстостінною (нездерев’янілою) склеренхімою.

Під самим епідермісом знаходиться шар клітин з товстим, як у склеренхіми оболонками, так звана гіподерма (тобто «підшкірний шар»). Епідерміс складається з майже квадратних в розрізі клітин - стінки їх потовщені, що внутрішні порожнини майже не збереглись. Від центру кожної клітини по направленню до кутів тягнуться 4 порові канали. Епідерміс покритий ззовні товстим шаром кутикули. З часом епідерміс хвої дерев’яніє, дерев’яніють і оболонки замикаючих клітин продихів. Продихи у сосни являються глибоко зануреними, тобто знаходяться у заглибленнях.

Під гіподермою по колу розташовані численні схизогенні смоляні ходи, які оточені склеренхімою і тягнуться уздовж осі листка. У центрі листка - один чи два-три провідних пучки зі склеренхімною обкладкою, товстостінною крохмалоносною ендодермою і в центрі - трансфузійною провідною тканиною. Пучки вікриті, ксилема звернена до адаксіальної сторони, а флоема - до абаксіальної.