БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Морфологія і анатомія кореня

Видозміни кореня

Пристосовуючись до різних місцезростань та різноманітних екологічних умов в процесі еволюції корені істотно видозмінювались. Відомо багато метаморфозів коренів: запасаючі, повітряні, симбіотичні (рис. 57).

Запасаючі корені є місцем запасання поживних речовин,у в'язку з чим в процесі росту вони стають товстими та м'ясистими. У такому перетворенню можуть включатися як головний, так і бічні, додаткові корені. Вони дуже потовщені за рахунок розростання паренхіми флоеми чи ксилеми. До них належать м'ясисті корені (коренеплоди) і кореневі бульби.

Коренеплоди характерні для багатьох рослин. їх мають редька, морква, цикорій. Вони складаються з дуже потовщеного головного кореня,і стеблової частини - гіиокотиля (кореневої шийки) і голівки (часто епікотиля ) яка несе розетку листків. Повний цикл розвитку таких коренів триває два роки, в наприкінці першого вони нагромаджують значний запас поживних речовин і дуже потовщуюються.

Рис. 57. Метаморфози коренів:

А - повітряні опорні корені в стебла кукурудзи; Б - кореневі бульби жоржини;

В - бульбочки на кореняхлюпину.

Кореневі бульби або кореневі шишки - це м'ясисті потовщення додаткових або бічних коренів, в яких запасаються здебільшого вуглеводи. Такий тип коренів характерний для жоржини, деяких орхідей, батату, ямсу.

Повітряні корені - частково або повіністю знаходяться в повітрі

Опорні корені слугують для кращого закріплення рослини в субстраті.

Ходульні корені характерні для представників мангрової рослинності, які ростуть у припливно- відпливній смузі морського берегу. За походженням ці корені є додатковими, і ростуть з стовбуру та нижніх гілок, в напрямку до землі. Вони слугують рослині для опори та живлення. Подібну функцію виконують додаткові корені кукурудзи. Дуже добре розвинені ходульні корені фікуса - баньяна, їх називають коренями підпірками.

Дошковидні корені - притаманні для дерев тропічних дощових лісів, і за походженням є бічними. Вони розвивають в основі стовбура трикутні, схожі на дошки вирости і таким чином збільшують опорну поверхню рослини.

Дихальні корені (пневматофори) характерні для болотних рослин зокрема, болотного кипарису. Для них характерний негативний геотропізм і вони ростуть вертикально вгору, піднімаючись над поверхнею грунту.

Вони мають систему отворів і добре розвинену аеренхіму, що дозволяє забезпечувати повітрям інші частини кореня. Крім того, пони виность на поверхню тонкі, ниткоподібні живильні корені у верхні, більш родючі шари ґрунту.

Повітряні всисні корені - додаткові корені,які знаходяться в повірі і здатні поглинати з нього воду в поживні речовини завдяки особливій тканині - веламену. Характерні для епіфітів тропічного лісу, зокрема деяких орхідних.

Чіпкі корені - також знаходяться в повітрі, але їх основною функцією є утримання рослини на опорі. Характерні для плюща, дикого винограду.

Корені-присоски - несправжні корені, гаусторії, що виникають у рослин паразитів і напівпаразитів і проникаючи в тканини рослини господаря дозволяють всмоктувати поживні речовини. трапляються у рослин паразитів - петрів хрест, повитиця, та рослин напвіпаразитів - омела, дзвінець.

Контрактильні, або скоротливі корені здатні до повздовжнього скорочення за рахунок високого рівня паренхіматизації, еластичних оболонок, розтягування клітин в радіальному напрямку і стискання в повздовжньому. Зустрічаються у тюльпанів, крокусів, гладіолусів та інших. Завдяки цим кореням відбувається поступове заглиблення кореня під землю.

Мікориза - це один із видів видозмін кореня, що виникає в результаті співжиття квіткової рослини з грибами (сосна, дуб, верес, чорниця). Рослини настільки спеціалізувались до співжиття з ними, що деформували корінці і часто без кореневого чохлика, без кореневих волосків. Цю функцію у мікоризних рослин виконують гіфи гриба, що обплітають кінчик кореня чохлом або заселяють клітини епіблеми і паренхіми кори.

Наступною видозміною кореня є бульбочки на коренях бобових рослин. Ці видозміни виникають унаслідок поселення симбіотичних бактерій. Своїми виділеннями вони стимулюють поділ паренхімних клітин, завдяки якій дуже розростається бактеріальна тканина і виникають бульбочки на кореневій системі бобових рослин. За участю симбіотичних бактерій зв’язується атомарний азот повітря в солі азотної й азотистої кислот, які можуть засвоюватись квітковими рослинами.