БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Морфологія і анатомія стебла та пагона

Анатомічна будова стебла односім'ядольних рослин

Односім’ядольні рослини це численна група, яка включає трав’яні і деревні рослини, що зростають у різноманітних кліматичних та екологічних умовах унаслідок чого мають різну анатомічної будови стебла.

Типовим представником односім’ядольних, що мають виповнене стебло є кукурудза (рис. 69). Її стебло складається з епідермісу, первинної кори (на ранніх етапах органогенезу) та центрального циліндру і має чітко виявлену пучкову будову. Епідерміс одношаровий, утворений паренхімними клітинами з потовщеними і здеревянілими оболонками, вкритий тонкою плівкою кутикули. Зв’язок із зовнішнім середовищем здійснюється через нечисленні продихи. Первинна кора має спрощену будову, коленхіма відсутня, паренхіма представлена тонким шаром хлорофілоносної паренхіми, яка зазвичай помітнатільки в молодому віці.

Рис. 69. Анатомічна будова стебла кукурудзи:

1 - кутикула, 2.- епідерміс, 3 - склеренхіма, 4 - паренхімні клітини, 5 провідний пучок, 6 - первинна флоема,

7 - первинна ксилема, 8 - склеренхімне кільце провідного пучка.

Центральний циліндр починається потужним шаром склеренхіми, яка складається з багатокутних прозенхімних клітин, з рівномірно потовщеними і здерев’янілими оболонками. У процесі онтогенезу склеренхіма утворюється з клітин перициклу. Основна її функція - надавати стеблу міцності, особливо на згин.

Глибше залягає потужна частина основної паренхіми. Вона складена живими округлими тонкостінними клітинами. В основній паренхімі хаотично розташовані закриті колатеральні провідні пучки. Вони складаються з первинної флоеми, до складу якої входять ситоподібні трубки, клітини-супутниці, та поодинокі клітини флоемної паренхіми. Ксилема прилягає знизу до флоеми і містить кілька типів судин. У центральній частині якої розташовані великі округлі пористі судини, які з'єднує між собою товстостінна ксилемна паренхіма. Від неї до центру відходять ще дві округлі судини менших розмірів - кільчасто-спіральна і кільчаста.

До них прилягає велика порожнина розриву, що виникла на місці зруйнованих судин. До неї з обох боків примикає жива тонкостінна ксилемна паренхіма з вмістом поживних речовин. У нижній частині провідного пучка знаходиться тонкостінна ксилемна паренхіма. Формується закритий колатеральний провідний пучок. Його з усіх боків оточує потужна склеренхімна піхва, яка захищає від механічних пошкодень, через що весь пучок називається судинно-волокнистим. Провідні пучки по периметру стебла розміщені хаотично.

Стебло куги озерної (Scirpus lacustris L.типове для рослин, нижня частина яких занурена у воду (рис 70). Щільна вузька первинна кора вкрита епідермісом, серед клітин якого розташовані групами дрібні луб’яні волокна. У первинній корі розміщена стовпчаста хлорофілоносна паренхіма. Основна частина стебла заповнена повітроносною паренхімою - аеренхімою, яка побудована у вигляді сітки з багатогранних клітин. Вони з'єднані між собою в правильні ланцюжки, що сходяться вузлами в яких знаходяться закриті колатеральні провідні пучки, оточені склеренхімними клітинами обгортки. У великих повітроносних ходах трапляються діафрагми - тонкі пластинки, розташовані впоперек ходів.

Рис. 70. Анатомічна будова стебла куги озерної:

1 - епідерміс, 2 - пучки механічних волокон в епідермісі, 3 - хлорофілоноска паренхіма, 4 - провідні пучки, 5 - клітини серцевини, щоутворюютъ повітроносну паренхіму.

Центральна частина стебла ситника розлогого (Juncus effusɢs L.) зайнята серцевиною, яка має потужні міжклітинники і також є повітроносною тканиною (рис 71).

Рис. 71. Анатомічна будова стебла ситника розлогого:

1 - епідерміс, 2 - хлорофілоносна паренхіма, 3 - провідний пучок, 4 - склеренхіма,

5 - групи тонкостінних стиснутих клітин, 6 - зірчасті клітини повітроносної паренхіми, 7 - міжклітинні порожнини.

Ці міжклітинники утворюються за рахунок специфічної форми клітин серцевини з порожнистими зіркоподібними відрогами, між якими і знаходяться потужні повітряні ходи. Клітини повітроносної тканини не мають живого вмісту. Склеренхіма розміщена окремими ділянками біля поверхні стебла і прилягає до епідермісу. Частина її оточує провідні пучки, частина розміщена самостійно.

Між ділянками склеренхіми розміщені клітини стовпчастої хлорофілоносної паренхіми, які дзволяють змінювати положення стебла. Провідні пучки закриті колатеральні, але вирізняються за розмірами. Великі пучки оточені потужним шаром склеренхіми, менші за розміром мають значно тоншу обгортку біля яких розміщені ділянки видільної тканини, клітини якої заповнені слизом.

Елодея канадська належить до гелофітних рослин, тобто її тіло практично повністю занурене у воду. Стебло елодеї вкрито одношаровим епідермісом без кутикули, первинна кора має спрощену будову і складається з видозміненої паренхіми первинної кори, коленхіма і крахмаленосна піхва відсутні. Відразу під епідермісом залягає 2-3 шари видовжених клітин, що тісно прилягають одна до одної, містять велику кількість хлоропластів і забезпечують процес фотосинтезу - стовпчаста паренхіма. Глибше товстий шар аеренхіми (губчаста паренхіма). Вона складається з паренхімних клітин, які з’єднуючись у ланцюжки, утворюють великі повітряні порожнини. Центральну частину стебла займає компактний центральний циліндр.