БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Морфологія і анатомія листка

Функції листка

Він виконує три основні функції: фотосинтез, транспірацію, газообмін.

Поряд з цим листок може слугувати органом вегетативного розмноження (бегонія, фіалки), бути місцем нагромадження поживних речовин, води, мінеральних солей, виконувати роль ловчого апарата (комахоїдні рослини росички, пухирник, жировик), органу чіпляння (чина, горошок), захисту рослин (колючки у кактуса, астрагала).

В онтогенезі листок формується як бічний виріст конуса наростання. Започатковується він у вигляді овального горбочка, клітини якого спочатку діляться в трьох напрямах, а потім - у двох. За таких умов зачатковий листок стає плоским.

Спочатку листок не диференційований на верхню і нижню частину. Такий поділ настає пізніше, коли верхівка його наростає інтенсивніше, ніж основа. Але цей верхівковий ріст короткочасний, триваліше наростав листок основою за рахунок вставної меристеми.

Верхня частина зачаткового листка диференціюється в листкову пластинку та черешок, а нижня - в основу листка і прилистки (рис. 72). За таких умов спочатку досить рівномірно розвивається листкова пластинка, а потім черешок.

Листок, в якого є листкова пластинка і черешок, називається черешковим. Він прикріплюється до стебла за допомогою черешка. Якщо останній розширюється і неповністю охоплює стебло, його називають піхвою (злаки). У листків злаків основа листкової пластинки по краях витягнута й утворює вушка (костриця, тимофіївка, китник, мітлиця). На місці переходу піхви в листову пластинку з’являється язичок, що захищає стебло і його інтеркалярну меристему від проникнення води та шкідників. В осокових листки безлігульні, не утворюють язичка тому їх називають листками із замкнутою піхвою (замкнуті).

Листки, які не мають черешка, прикріпляються до стебла своєю основою або виростають з нього, називаються сидячими. Якщо вони своєю основою охоплюють стебло, їх називають стеблообгортними. Зрідка трапляються пронизанолисті (сильфія), в яких стебло ніби пронизує листок. Якщо стебло охоплюють розрослі прилистки, то вони утворюють розтруб. Це явище характерне для гречки, щавлю, ревеню, гірчака та ін.