БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VІІІ. ОСНОВИ МОРФОЛОГІЇ І АНАТОМІЇ РОСЛИН

Особливості розмноження покритонасінних рослин

Запилення у квіткових

Типи запилення

Запилення - це процес перенесення пилку з пиляка тичинки на приймочку маточки квітки. Вирізняють два типи запилення: самозапилення та перехресне запилення (ксеногамія).

Рис. 85. Будова ортотропного бітегмального красинуцелятного насіннєвого зачатка: 1 — мікропіле, 2 — інтегументи, 3 — нуцелус, 4 — зародковий мішок, 5 — халаза, 6 — яйцеклітина, 7 — синергіди, 8 — вторинне ядро, 9 — центральна клітина, 10 — антиподи

Якщо пилок у процесі запилення переноситься в межах однієї квітки або однієї рослини, то такий тип запилення називається самозапиленням. Вирізняють три його способи: автогамію, гейтеногамію і клейстогамію. У разі автогамії самозапилення відбувається в межах однієї квітки. При гейтеногамії, або сусіднього запилення, приймочка квітки запилюється пилком інших квіток тієї самої рослини. Клейстогамія має місце в рослин з нерозкривними (так званими клейстогамними) квітками, тобто в даному випадку самозапилення відбувається в закритих квітках, які під час цвітіння не розкриваються (фіалки).

Запилення, за якого пилок переноситься з квітки однієї рослини на квітку іншої, називається перехресним (ксеногамія). Більшість покритонасінних рослин запилюється саме таким чином.